"05" березня 2012 р. справа № 2а-229/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 лютого 2011 року у справі № 2а-229/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
07 грудня 2010 р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі -відповідач) та просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну допомогу за періоди з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року, з 01 грудня 2010 року довічно з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська 09 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково, визнано дії відповідача протиправними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 07 червня 2010 року по 07 грудня 2010 року.
Не погодившись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та зазначаючи, що в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни»не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «діти війни», а тому для нарахування та виплати підвищення пенсії відповідно до цього Закону позивачу немає законних підстав
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення.
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 вересня 2006 року.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалось.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 07 червня 2010 року по 07 грудня 2010 року, з урахуванням строку звернення до суду з позовом, який визначено ст. 99 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року.
З огляду на викладене, постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 лютого 2011 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ст. 198, п.1 ст. 200, ст. 207 КАС України суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 лютого 2011 року у справі № 2а-229/11 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: А.В. Суховаров