Ухвала
Іменем України
30 листопада 2006 року
Справа № 2-25/8605-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Градової О.Г.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: Купрєєва Олеся Дмитрівна, довіреність № 525 від 31.10.06;
відповідача: Тимофєєва Наталія Євгенівна, довіреність № 18180/9/10 від 18.10.06
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 14.08.2006 у справі № 2-25/8605-2006А
за позовом Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (Московське шосе, 9 км,Аграрне, м. Сімферополь,95492)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
За результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод» за період із 01.04.2004 до 30.06.2005 (акт перевірки №970/23-1/05414657 від 04.11.2005), податковим органом прийняті: податкове повідомлення-рішення №0003832301/0 від 22.03.2006 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість у сумі 167169,85 грн.; №0015972301/2 від 30.03.2006 про зменшення платнику податків бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 395465,00 грн.; №0015962301/2 від 30.03.2006 про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 681802,50грн., у тому числі - 454535,00 грн. основний платіж та 227267,50 грн. штрафні санкції.
Відповідно результатів перевірки на думку податкового органу позивачем в порушення вимог п. п. 7.4.1; п. п. 7.7.5, п. 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит за квітень 2005 року на 850000,00 грн. за господарською операцією по придбанню обладнання для виробництва винної продукції у малого приватного підприємства «Промінь» м. Луганська (договір №22 від 21.04.2005) вартістю 5100000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -850000,00 грн., оскільки позивачем не здійснена оплата вартості придбаного обладнання, та окрім того малим приватним підприємством «Промінь», за даною угодою не сформовано податкове зобов'язання по податку на додану вартість.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006 у справі №2-25/8605-2006А (суддя Маргарітов М.В.) позов задоволено, вищеназвані рішення податкового органу визнані нечинними.
При прийнятті постанови суд першої інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що за договором купівлі- продажу від 21.04.2005 позивач придбав у малого приватного підприємства «Промінь» обладнання для винної продукції за котру здійснена часткова оплата на суму 690090,00 грн., передача обладнання підтверджується: актом прийому-передачі №1 від 21.04.2005; довіреністю на отримання обладнання; накладною №2104 від 21.04.2005 та податковою накладною №2104 від 21.04.2005, а право позивача на податковий кредит за податковою накладною виникає на підставі п. п. 7.4.1, п. п. 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не залежить від оплати продавцю вартості придбаного обладнання.
Суд першої інстанції також зазначив, що позивач надав суду уточнюючий розрахунок малого приватного підприємства «Промінь» по податку на додану вартість за квітень 2005 року відповідно до якого мале приватне підприємство «Промінь» сформував податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 850000,00 грн. від здійснення угоди продажу обладнання.
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим оскаржує постанову суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Так, на думку податкового органу, відповідно до п. 1.8. статті 1; п. п. 7.7.5; п. п. 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», однією із обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту по податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України продавцем продукції.
Доводи відповідача також мотивовані іншими підставами викладеними у апеляційній скарзі, котрі не мають значення для розгляду справи.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, що також відповідає матеріалам справи та не заперечується сторонами, позивач за договором купівлі-продажу від 21.04.2005 придбав від малого приватного підприємства «Промінь» обладнання для вироблення винної продукції загальною вартістю 5100000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -850000,00 грн. Передача обладнання здійснення по накладній №2104 від 21.04.2005 та податковій накладній №2104 від 21.04.2005.
Доводи податкового органу про те, що право на податковий кредит, відповідно до п. 1.8. статті 1; п. п. 7.7.5, п. п. 7.4.1 статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість» у покупця продукції виникає лише після здійснення розрахунків з продавцем та сплатою останнім сум податка на додану вартість до бюджету, на думку судової колегії є безпідставними.
Так, відповідно до частини 1, частини 2 п. п. 7.4.1 статті 7 вищеназваного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8.1. цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) п. п. 7.5.1 статті 7 вищеназваного Закону.
Згідно вищезазначеного, позивач був вправі формувати податковий кредит по факту отримання податкової накладної.
Факт нездійснення оплати товарів не позбавляє позивача права на податковий кредит, оскільки своєчасно не сплачена грошова сума за товари може бути стягнута в межах строку позовної давності.
Дані висновки апеляційної інстанції відповідають також судовій практиці Вищого адміністративного суду України (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.09.2006 по справі №2-7/1018-2005).
Судова колегія також вважає за необхідним зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право покупця на податковий кредит не залежить також від факту сплати продавцем сум податку на додану вартість до бюджету.
При прийнятті судового рішення суд першої інстанції допустив описку, а саме у п. 2 резолютивної частини постанови замість податкового повідомлення -рішення №0015962301/2 від 30.03.2006 зазначено податкове повідомлення -рішення №00115962301/2.
Проте, дана описка не повліяла на правильне вирішення спору, та у відповідності до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України може бути із власної ініціативи або за заявою сторони виправлена судом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006 у справі № 2-25/8605-2006А залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді О.Г. Градова
Т.П. Фенько