07 листопада 2006 р.
№ 42/436
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Полянського А.Г.
Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
Яковенко І.В., дов. від 26.10.2006 року
Сенченко О.А., дов. від 26.10.2006 року
відповідача
Осипенко В.С., дов. від 20.09.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа»
на рішення
господарського суду міста Києва
від
15.08.2006 року
у справі
№ 42/436 господарського суду міста Києва
за позовом
Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа»
до
Національної комісії регулювання електроенергетики України
про
стягнення збитків у сумі 26 278 801, 88 грн.
У липні 2006 року Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії регулювання електроенергетики України про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 26 278 801, 88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з підвищенням ціни на газ, вартість природного газу поставленого ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» відповідачу збільшилася на 26 278 801, 88 грн. В зв'язку з викладеним, на підставі статті 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» позивач звернувся до відповідача з листом про відшкодування завданих збитків, оскільки відповідач залишив лист без відповіді, позивач просить стягнути з відповідача завдані збитки в судовому порядку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2006 року (суддя: Паламар П.І.) по справі № 42/436 господарського суду міста Києва у позові Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа» відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд зазначає про те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому збитків у заявленому розмірі внаслідок прийняття відповідачем постанови № 1272 від 30.12.2005 року “Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, у тому числі блочних (модульних) котелень».
Не погоджуючиcь з рішенням суду, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2006 року по справі № 42/436 господарського суду міста Києва, в якій просить рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, стягнувши з Національної комісії регулювання електроенергетики України на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа» збитки у сумі 26 278 801, 88 грн., мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, зокрема, статті 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Зокрема, заявник зазначає про те, що рішення господарського суду міста Києва є необґрунтованим тому, що не містить юридичну оцінку всіх доказів.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, представник відповідача у судовому засіданні просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено місцевим господарським судом, 30 грудня 2005 року Національною комісією регулювання електроенергетики України винесено постанову № 1272 "Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, у тому числі блочних (модульних) котелень", якою затверджено граничні рівні оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, у тому числі блочних (модульних) котелень (в обсягах, що використовуються на виробництво теплової енергії для населення та бюджетних установ, за умови ведення цими підприємствами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води для зазначених споживачів).
Зокрема, граничні рівні оптових цін на газ природний з урахуванням податку на додану вартість та тарифу на транспортування, постачання природного газу (за умови постачання за регульованим тарифом) з ПДВ визначені: на імпортований природний газ для платників ПДВ -263,40 грн. за 1000 м3, для неплатників ПДВ -304,50 грн. за 1000 м3, природного газу власного видобутку -304,50 грн. за 1000 м3.
Зазначена постанова була винесена на виконання пункту 7 протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2005 року N 16, згідно з повноваженнями, наданими Указом Президента України від 14.03.1995 N 213/95 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України", постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін (тарифів)" та погодження граничного рівня ціни Міністерством економіки України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року №1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком. Згідно з пунктом 8 додатку до Постанови Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення.
Відповідно до статті 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» у разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.
Житлово-комунальними послугами, згідно статті 1 Закону, є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що позивачем не доведено факту заподіяння йому збитків у заявленому розмірі внаслідок прийняття відповідачем вищезазначеної постанови.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що посилання позивача щодо виникнення у нього права на відшкодування збитків у зазначеному розмірі відповідно до вимог статті 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» суперечить зазначеним вимогам закону, тому є необгрунтованим.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання скаржника на те, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, оскільки не містить оцінки розрахунку збитків, колегією не приймаються, оскільки, згідно статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, серед іншого, зазначення ціни позову. Обов'язок доказування і подання доказів, у даному випадку, покладається на позивача, як це передбачено статтею 33 Кодексу. Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2006 року по справі № 42/436 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова