21 листопада 2006 р.
№ 17-4-15-6-19-38-3-7/01-6026
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційне подання військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 05.06.2006р.
у справі №17-5-9-4-22-15-6-19-38-3-7/01-6026
господарського суду Одеської області
за позовом військового прокурора Північного регіону України в інтересах держави в особі Військової частини А-0200 (Управління капітального будівництва)
до відповідача Приватного підприємства «Санаре»
треті особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області,
Міністерство оборони України,
Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове)
про визнання недійсним договору, додаткових угод та стягнення 3 532 977,12грн.
та за
зустрічним
позовом Приватного підприємства «Санаре»
до Військової частини А-0200
про внесення змін до договору
за участю представників:
Управління капітального будівництва -Ілюха А.І.;
ПП «Санаре» - не з'явилися;
РВ ФДМУ по Одеській області - не з'явилися;
МО України - Гребницька Н.Г.;
Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) - Шкльода О.В;
ГПУ - прокурор відділу Кривоклуб Т.В.
військовий прокурор Північного регіону України в інтересах держави в особі Військової частини А-0200 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та просив суд:
- розірвати договір оренди державного майна, укладений 12.01.99р. між сторонами у справі -Військовою частиною А-0200 та Приватним підприємством «Санаре»;
- стягнути з відповідача 418 843грн. заборгованості з орендної плати та 483 120грн. амортизаційних відрахувань.
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилався на:
- використання відповідачем об'єкта оренди не за цільовим призначенням;
- невиконання зобов'язань щодо сплати орендної плати та амортизаційних відрахувань (т.1 а.с.2-6).
До прийняття рішення у даній справі, прокурор звернувся до суду з заявою, відповідно до якої змінив предмет спору. Так, згідно заяви від 16.09.2002р. прокурор просить визнати недійсними договір оренди державного майна від 12.01.99р. та додаткові угоди до нього від 10.03.99р., 17.03.99р., укладені між сторонами (т.2 а.с.25-31).
У подальшому прокурором неодноразово доповнювались та уточнювались заявлені ним вимоги. Остаточно прокурор просить: визнати спірний договір недійсним на майбутнє; зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди; стягнути з нього 630 440,93грн. заборгованості за фактичне використання майна, 1 205 021,83грн. амортизаційних відрахувань, 1 650 822,58грн. в рахунок комунальних послуг, 46 691,78грн. в рахунок відшкодування сплаченого земельного податку (т.3 а.с.12-13, т.4 а.с.168, т.5 а.с.30-31)
Відповідач у справі - ПП «Санаре» у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що:
- заборгованості по орендній платі за договором не має, враховуючи зарахування вартості будівельних робіт, проведених на об'єкті оренди за рахунок ПП «Санаре», в рахунок платежів з орендної плати;
- умовами договору передбачено, що амортизаційні відрахування залишаються у орендаря;
- частина майна передана у користування безоплатно відповідно до договору;
- невірно обраховано розмір орендної плати позивачем (т.1 а.с.71-72).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідачем -ПП «Санаре» для спільного розгляду з первісним подано зустрічний позов про внесення змін до спірного договору. У поданій заяві відповідач просить виключити з договору п.1.2 (т.2 а.с.37-38).
Заявою, що надійшла до господарського суду Одеської області 07.11.2002р., предмет зустрічного позову змінений. Відповідно до поданої заяви, ПП «Санаре» просить п.1.2 договору викласти у наступній редакції: «орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно для забезпечення функціонування оздоровчого комплексу» (т.2 а.с.132).
У подальшому, ПП «Санаре», звернувшись до суду з відповідною заявою доповнило вимоги зустрічного позову та просить викласти п.3.1.1 договору у новій редакції: «Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3% від вартості орендованого майна, визначеній актом оцінки орендованого майна, на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», що затверджена постановою КМУ №75 від 19.01.2001р. (з наступними змінами). Місячна орендна плата встановлюється у розмірі Ѕ частини річної орендної плати. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується орендатором кожного кварталу до 15 числа наступного місяця» (т.3 а.с.11).
Однак, до розгляду спору по суті, ПП «Санаре», звернувшись до суду з відповідною заявою, відмовилось від заявлених ним вимог в частині внесення змін до п.3.1.1 спірного договору (т.4 а.с.169).
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2002р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (т.2 а.с.169).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2004р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Міністерство оборони України (т.5 а.с.28).
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2005р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (т.6 а.с.40-41).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2006р. первісний та зустрічний позови залишено без розгляду (т.7 а.с.137-147).
Залишаючи первісний позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено прокурором не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта, який не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Зустрічний позов судом першої інстанції залишено без розгляду з посиланням на п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, враховуючи, що представник відповідача в судове засідання не з'явився і це перешкоджає вирішенню спору по суті.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. ухвала господарського суду Одеської області від 05.06.2006р. залишена без змін (т.7 а.с.197-200).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням та просить їх скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги касаційного подання обґрунтовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційне подання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду з позовом, зокрема, виконує функцію представництва інтересів держави, що визначено ст.121 Конституції України, ст.361 Закону України “Про прокуратуру». При цьому, випадки такого представництва визначені законом.
Так, в силу п.2 ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ст.361 Закону України “Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
За змістом ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Підставою для порушення справи, що визначено ч.1 ст.2 ГПК України, є позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частина третя вказаної норми також встановлює, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Однак, вирішуючи питання про прийняття такої позовної заяви, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99р. №3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
В силу пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, як вказано у зазначеному рішенні, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурором зазначено в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, -військову частину А-0200. При цьому, прокурор просить суд поновити порушене право шляхом визнання спірного договору недійсним, зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно та стягнення на його користь заборгованості з орендної плати, амортизаційних відрахувань, комунальних послуг, плати за землю.
Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій Управління капітального будівництва, є самостійним суб'єктом господарювання, державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України, що визначено пп.1,5 Положення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов пред'явлено прокурором не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта, який не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Враховуючи вказане, касаційна інстанція вважає правильним висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляцією, про необхідність залишення позову прокурора без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України.
В силу п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки представник позивача за зустрічним позовом -ПП “Санаре» в судове засідання не з'явився і його не явка перешкоджає вирішенню спору за зустрічним позовом, суд першої інстанції обґрунтовано залишив його без розгляду, керуючись вищевказаною нормою.
За таких обставин, судові акти у цій справі прийняті з урахуванням норм прав і підстав для їх зміни чи скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. у справі №17-5-9-4-22-15-6-19-38-3-7/01-6026 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України - без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.