Справа № 122/8720/2012
21.01.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя в АР Крим у складі:
головуючого судді - Іванова С.С.
при секретарі - Левчик О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до прокуратури АР Крим, прокуратури м. Ялта про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису в трудовий книжці про звільнення, визнання незаконним та скасування розпорядження про передачу службового автомобілю інший особі, зобов'язання виконувати умови трудового договору та стягнення суми,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури АР Крим та прокуратури м. Ялта. У позовних вимогах просить визнати незаконним та скасувати наказ №16 від 8.10.12 р. про його звільнення з посади водія прокуратури м. Ялта за п.4 ст.40 КЗпП України, анулювати запис в його трудовій книжці за НОМЕР_4 від 8.10.12 р. про його звільнення з посади водія прокуратури м. Ялта за п.4 ст.40 КЗпП України, визнати незаконним та скасувати розпорядження прокуратури АР Крим №205 від 3.10.12 р. про передачу службового автомобілю ВАЗ-2110, р.н. НОМЕР_3 інший особі, зобов'язати прокуратуру м. Ялта та прокуратуру АР Крим дотримуватися умов трудового договору в частині визначення його місця роботи у слідчому відділі прокуратури АР Крим по вул. Треньова, 16 у м. Сімферополі, стягнути з прокуратури м. Ялта заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, які належали виплаті на день звільнення та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за час вимушеного прогулу, стягнути з прокуратури АР Крим 2186 грн. за ремонт службового автомобілю та стягнути з прокуратури м. Ялта та прокуратури АР Крим моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Вимоги мотивовані тим, що наказом №37 від 11.10.05 р. був прийнятий на посаду водія прокуратури м. Ялта. З ним в усному порядку, узгодженому прокуратурою м. Ялта та прокуратурою АР Крим укладений безстроковий трудовий договір, за яким він зобов'язався виконувати роботу, з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, зв'язаному з перевезенням співробітників СВ прокуратури АР Крим, а також доставку кримінальних справа, речових доказів по м. Сімферополь та по регіонам Криму, а також видане посвідчення водія прокуратури АР Крим. Місцем його роботи визначено місце розташування СВ прокуратури АР Крим в м. Сімферополі по вул. Треньова, 16, що його влаштувало, тому як він постійно проживає в м. Сімферополі. У 2005 р. за актом прийому-передачі йому переданий автомобіль ВАЗ-2110, якій знаходився на балансі прокуратури АР Крим та був закріплений за СВ прокуратури АР Крим. З 2005 р. по 5.08.12 р. постійно працював у СВ прокуратури АР Крим та дотримувався умов трудового договору. З середини вересня 2012 р. у нього виникли непорозуміння з керівництвом прокуратури АР Крим, які звинувачували його у корупції, хоча він не був державним службовцем. У своїх поясненнях прокурору АР Крим вказав про те, що за особистою указівкою начальника СВ прокуратури АР Крим ОСОБА_2 заправляв службовий автомобіль бензином за грошові кошти, які йому були надані ОСОБА_2, тому у путьових листках відображав пробіг автомобілю, на який був витрачений бензин виданий прокуратурою АР Крим. Вказані листки були підписані та здані в бухгалтерію прокуратури АР Крим. Після цього, начальник відділу матеріально-технічного забезпечення соціально-будівельних потреб прокуратури АР Крим ОСОБА_3 вимагав написати заяву про звільнення з посади за власним бажанням та погрожував прогулами на роботі, за його думкою в прокуратурі м. Ялта. 5.10.12 р., на час знаходження службового автомобілю на ремонті в СТО «Аудіо-Центр» по вул. Вузловій, 1 в м. Сімферополі, йому вручено розпорядження прокуратури АР Крим №205 від 3.10.12 р. про передачу закріпленого за ним автомобілю іншій особі, про що він підписався в журналі реєстрації наказів та розпоряджень. 5.10.12 р. надіслав звернення до прокуратури АР Крим та 11.10.12 р. отримав лист, з якого вбачається, що в зв'язку з виявленими порушеннями та встановленням факту неправдивих відомостей у путьовому листку автомобілю, розпорядженням прокурора АР Крим від 3.10.12 р. експлуатацію автомобіля передано іншій особі. Також зазначено, що в зв'язку з відсутністю необхідності, йому слідує приступити до роботи на посаду водія прокуратури м. Ялта. Враховуючи, що ніяких дисциплінарних стягнень до нього не застосовувалося, розпорядження підлягає скасуванню. 5.10.12 р. о 15-10 год. він пояснив ОСОБА_3, що не може виїхати на роботу до прокуратури м. Ялта в зв'язку з находженням автомобілю, якій підлягало передати за актом прийому-передачі, на ремонті. Йому не роз'яснили, які самі роботи він повинен виконувати. Крім того, у нього не було при собі достатніх коштів для виїзду в м. Ялта, тому він сказав, що може виїхати лише 8.10.12р. По приїзду до прокуратури м. Ялта, він 8.10.12 р. надав письмові пояснення з причини його неприбуття до роботи 5.10.12 р. У той же час йому вручили наказ №16 від 8.10.12 р. про його звільнення з посади водія прокуратури м. Ялта за п.4 ст.40 КЗпП України, тобто прогул в зв'язку з відсутністю на робочому місці понад 3 годин в протягом робочого дня. Також, йому видана трудова книжка з записом про звільнення. Зі звільненням він не згоден, копію наказу про звільнення не отримував. Вважає звільнення безпідставним, тому як місцем його роботи визначено м. Сімферополь, а не м. Ялта. Крім того, на день звільнення він не отримав розрахунок по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, які належали виплаті на день звільнення та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за час вимушеного прогулу. Зазначеними діями йому спричинена моральна шкода, яку оцінює в 5000 грн., в зв'язку з тим, що він втратив нормальні життєві зв'язки, морально страждав, відчув приниження з боку відповідача. Крім того, за період роботи неодноразово ремонтував за власний рахунок службовий автомобіль та поніс витрати у розмірі 2186 грн., які просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що був прийнятий на роботу водієм СВ прокуратури АР Крим, безпосередньо підпорядкувався начальнику СВ прокуратури АР Крим ОСОБА_2 Службовий автомобіль був підпаркований на території прокуратури АР Крим по вул.. Севастопольській в м. Сімферополі. На маршрут кожен день випускав черговий прокурор, працював з 08-00 год. до 18-00 год. В прокуратурі м. Ялта ніколи не працював, тому звільнення вважає незаконним. В розпорядження №205 не вказано кому та яким чином передати автомобіль, який знаходився на ремонті в СТО «Аудіо-Центр». 8.10.12 р. ОСОБА_3 віддав лише технічний паспорт на автомобіль, а автомобіль залишився на СТО.
Представник відповідачів прокуратури АР Крим та прокуратури м. Ялта за довіреністю Куртбедінова Л.Х. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач був прийнятий на роботу на посаду водія прокуратури м. Ялта. У зв'язку із службовою необхідністю йому доручено експлуатувати автомобіль ВАЗ-2110,закріплений за СВ СУ прокуратури АР Крим. З метою своєчасного та якісного виконання поставлених перед прокуратурою АР Крим завдань, розпорядженням прокуратури АР Крим №205 від 3.10.12 р. зазначений автомобіль передано водію прокуратури АР Крим ОСОБА_7. та закріплено за СВ прокуратури АР Крим. Із зазначеним розпорядженням позивач ознайомлений 4.10.12 р. Тому посилання позивача щодо ознайомлення з розпорядженням лише 5.10.12 р. безпідставні. Він був зобов'язаний 5.10.12 р. приступити до роботи в прокуратурі м. Ялта, однак на робоче місце не з'явився, про що складений відповідний акт від 5.10.12 р. про відсутність на робочому місці з 09-00 год. до 16-00 год. У своїх поясненнях позивач зазначив, що не зміг прибути до місця роботи 5.10.12 р., тому як передавав ввірений йому автомобіль та відсутність коштів на дорогу. Доводи позивача стосовно необхідності його явки на роботу після підписання акту прийому-передачі автомобілю необґрунтовані, тому як розпорядженням такого обов'язку на нього не покладалося. Крім того, безпідставні посилання позивача на його перевод без згоди на інше місце роботи, тому як відбулося переміщення працівника, що не потребує згоди. Тому вважає звільнення позивача законним. Не має підстав для стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, які належали виплаті на день звільнення та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за час вимушеного прогулу, тому як усі розрахунки з працівниками проводить прокуратура АР Крим. Не надано достовірних доказів, що підтверджують витрати позивача на ремонт саме службового автомобілю. Доказів спричинення позивачу моральних страждань не надано (а.с.29-33).
Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що наказом прокурора м. Ялта №37 від 11.10.05 р. позивача прийнято на роботу на посаду водія прокуратури м. Ялта (а.с.34).
У ході судового розгляду було встановлено, що позивачу доручено експлуатувати автомобіль ВАЗ-2110, закріплений за СВ СУ прокуратури АР Крим. Вказане також підтвердилося поясненнями сторін.
Розпорядженням прокуратури АР Крим №205 від 3.10.12 р. з метою забезпечення своєчасного та якісного виконання поставлених завдань, зобов'язано передати водію прокуратури АР Крим ОСОБА_7. службовий автомобіль ВАЗ-2110, д.н. НОМЕР_3 Даний автомобіль закріплено за СВ прокуратури АР Крим. Начальника відділу МТЗ та СПП прокуратури АР Крим ОСОБА_6 передати вказаний службовий автомобіль згідно з актом приймання-передачі (а.с.46). ОСОБА_1 отримав копію зазначеного розпорядження 5.10.12 р., про що свідчить його підпис на зворотному боку розпорядження (а.с.46 зв.).
Позивач вважає зазначене розпорядження №205 незаконним та таким, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що, згідно умов трудового договору, його місцем роботи визначене слідчий відділ прокуратури АР Крим по вул. Треньова, 16 у м. Сімферополі та за ним доручено експлуатацію автомобілю ВАЗ-2110, р.н. НОМЕР_3 тому передача автомобілю інший особі та його перевід до прокуратури м. Ялта незаконний. Вказує на те, що між ним та начальником відділу МТЗ та СПП прокуратури АР Крим ОСОБА_6 виникли непорозуміння, яким встановлено факт недостовірного запису у дорожньому листі, в зв'язку з чим було прийнято зазначене розпорядження. Також, посилається на те, що ніяких дисциплінарних стягнень за встановлене порушення роботодавцем не застосовувалося.
Відповідно до ч.1 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, а також переведення на роботу в інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за угодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст.33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів, що підтверджують визначення його місця роботи у слідчому відділі прокуратури АР Крим по вул. Треньова, 16 у м. Сімферополі.
Суд вважає доводи позивача в об'ємі заявлених позовних вимог та приведених доказів в частині скасування розпорядження прокуратури АР Крим №205 від 3.10.12 р. про передачу службового автомобілю ВАЗ-2110, р.н. НОМЕР_3 інший особі, зобов'язання прокуратури м. Ялта та прокуратури АР Крим дотримуватися умов трудового договору в частині визначення його місця роботи у слідчому відділі прокуратури АР Крим по вул. Треньова, 16 у м. Сімферополі безпідставними та відмовляє у їх задоволенні.
Враховуючи вказане, та наказ прокуратури м. Ялта про прийняття позивача на посаду водія прокуратури м. Ялта, суд вважає, що його місце роботи чітко виписано зазначеним наказом. Інших доказів, що підтверджують зворотне не надано.
Згідно акту прокуратури м. Ялта від 5.10.12 р. позивач мав приступити до своїх обов'язків 5.10.12 р., однак 5.10.12 р. був відсутній на робочому місці з 09-00 год. до 16-00 год. (а.с.35).
У своїх письмових поясненнях від 8.10.12 р. ОСОБА_1 вказав, що він 5.10.12 р. з 09-00 год. до 12-30 год. знаходився в прокуратурі АР Крим, займався передачею за актом ввіреного йому автомобілю, хоча як вказують сторони, службовий автомобіль знаходився на ремонті в СТО. Поїхати на роботу до прокуратури м. Ялта не зміг в зв'язку з відсутністю з браком часу та коштів. Прибув до роботи 8.10.12 р. о 08-45 год. Також, з вказаних пояснень вбачається, що ОСОБА_1 з розмови з заступником прокурора АР Крим 4.10.12 р. було відомо про необхідність приступити до роботи в прокуратуру м. Ялта (а.с.36).
Внаслідок його відсутності на роботі більше трьох годин на день, наказом прокурора м. Ялта №16 від 8.10.12 р. ОСОБА_1 з 8.10.12 р. звільнено з посади водія прокуратури м. Ялта через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 8.10.12 р. та отримав трудову книжку (а.с.37). Також, ним в наказі власноруч зроблений запис про незгоду зі звільненням.
Згідно п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Виходячи з зазначеного положення Закону під прогулом слідує розуміти відсутність робітника без поважних причин на роботі протягом всього дня, а також більш трьох годин підряд чи сумарно протягом робочого дня.
У ході судового розгляду позивач зазначив, що не зміг з'явитися своєчасно на роботу, тому як передавав ввірений йому службовий автомобіль за актом прийому-передачі. Також, з позову та його пояснень вбачається, що зазначений автомобіль на день передачі знаходився на ремонті в СТО та досі не переданий начальнику відділу МТЗ та СПП прокуратури АР Крим ОСОБА_6 Однак, суду не надано доказів покладення на позивача обов'язку передачі службового автомобілю інший особі, навпаки вказане розпорядженням №205 доручено начальнику відділу МТЗ та СПП прокуратури АР Крим ОСОБА_6 Суд приходить до висновку, що неявка позивача на роботі відбулася без поважних причин та пояснення необґрунтованими, тому звільнення його з роботи з посади водія прокуратури м. Ялта є законним, а запис у трудовий книжці за НОМЕР_4 від 8.10.12 р. про його звільнення з посади водія за п.4 ст.40 КЗпП України зроблений вірно та не підлягає анулюванню.
Позивачем, також заявлені вимоги щодо стягнення з прокуратури АР Крим 2186 грн. за ремонт службового автомобілю. У підтвердження понесення витрат на ремонт автомобілю надані квитанції та товарні чеки (а.с.11-14), з яких неможливо зробити висновок про те, що позивачем понесені витрати саме на утримання та ремонтні роботи службового автомобілю. Не надано доказів покладення на нього обов'язків з ремонту зазначеного автомобілю та понесення витрат за свій власний рахунок. Квитанції датовані 2010-2011 р., однак не надано доказів звернення позивача до прокуратури за компенсацією понесених витрат та причин проведення ремонту не надано. Тому, вимоги у вказаній частині позовних вимог також не підлягають задоволенню.
Окрім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з прокуратури м. Ялта заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, які належали виплаті на день звільнення та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за час вимушеного прогулу. Згідно листа відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури АР Крим №18-ф-205 від 19.12.12 р. вбачається, що з ОСОБА_1 повний розрахунок за відпрацьовані дні жовтня 2012 р. проведений 16.10.12 р. Компенсація за невикористану відпустку не нараховувалася, тому як ОСОБА_1 відпустка використана на дату звільнення в повному обсязі (28 календарних днів за період роботи 12.10.11 р. - 12.10.12 р.). За видачею довідки про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 не звертався (а.с.39). Враховуючи вказане, відсутні підстави для стягнення на користь позивача заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, які належали виплаті на день звільнення та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У зв'язку з недоведеністю позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення, суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки в ході розгляду справи судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідачів, тому підстав для відшкодування моральної шкоди не існує.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст. 32, 33, 40, 147, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 10, 11, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури АР Крим та прокуратури м. Ялта про визнання незаконним та скасування наказу №16 від 8.10.12 р. про його звільнення з посади водія прокуратури м. Ялта за п.4 ст.40 КЗпП України, анулювання запису в його трудовій книжці за НОМЕР_4 від 8.10.12 р. про його звільнення з посади водія прокуратури м. Ялта за п.4 ст.40 КЗпП України, визнання незаконним та скасування розпорядження прокуратури АР Крим №205 від 3.10.12 р. про передачу службового автомобілю ВАЗ-2110, р.н. НОМЕР_3 інший особі, зобов'язання прокуратури м. Ялта та прокуратури АР Крим дотримуватися умов трудового договору в частині визначення його місця роботи у слідчому відділі прокуратури АР Крим по вул. Треньова, 16 у м. Сімферополі, стягнення з прокуратури м. Ялта заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, які належали виплаті на день звільнення та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за час вимушеного прогулу, стягнення з прокуратури АР Крим 2186 грн. за ремонт службового автомобілю та стягнення з прокуратури м. Ялта та прокуратури АР Крим моральної шкоди у розмірі 5000 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду АРК протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя: С. С. Іванов