23.01.2013
Справа № 0418/4515/2012
2/0203/411/2013
23 січня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.
при секретарі - Величко О.М.
за участю : позивача -ОСОБА_1
представника позивача -ОСОБА_2
представника відповідача -ОСОБА_3
третьої особи -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, визнання права власності, поділ майна подружжя, -
27 квітня 2011 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя. (а.с. 1-3).
13 жовтня 2011 року позивачем були надані до суду уточнення до позовної заяви. (а.с. 46)
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2012 року у зв'язку з переведенням судді Леонова А.А. до іншого суду, вищевказана цивільна справа була передана до провадження судді Маймур Ф.Ф. (а.с. 86)
22 лютого 2012 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю на нерухоме майно. (а.с. 69-70)
02 серпня 2012 року в ході розгляду справи у судовому засіданні була долучена до матеріалів справи уточнена зустрічна позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, визнання права власності, поділ майна подружжя. (а.с. 94-102, 105)
Крім того, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2012 року були роз'єднанні позовні вимоги по цивільній справі № 0418/4515/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, визнання права власності, поділ майна подружжя та виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу. (а.с. 103-104)
10 жовтня 2012 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, зареєстрований 27 квітня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська був розірваний, що підтверджується копією рішення, наявним в матеріалах справи. (а.с. 189)
Позивач у первісній позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні, посилались на те, що від спільного життя позивача з відповідачем вони мають доньку ОСОБА_8, а також на те, що за час шлюбу позивач з відповідачем ОСОБА_5 набули майно, яке є спільною сумісною власністю. Відповідно до договору ВВК № 659507 купівлі продажу від 12 серпня 2004 року сторони по справі придбали квартиру АДРЕСА_2 Вказана квартира є однокімнатною, загальною площею 28, 2 кв.м., житлова площа складає 15, 9 кв.м., відповідач не бажає добровільно поділити спірну квартиру, яка є спільною сумісною власністю, чим перешкоджає позивачу та неповнолітній дитині в здійснення права по розпорядженню майном. Крім того позивач просить суд відступить від засади рівності часток подружжя, враховуючи те, що донька проживає з позивачем, повністю знаходиться на його утриманні, він забезпечує її всім необхідним, весь час проводить з нею, піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, тому вважає, що дані обставини є вагомими для збільшення частки позивача в поділі спірної квартири, з урахуванням інтересів дитини. Враховуючи викладене, позивач просить суд поділити спільне майно подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_2 шляхом присудження позивачу 2/3 частини квартири та стягування з відповідача грошової компенсації на користь позивача вартості 2/3 частини зазначеної квартири, а також покласти на відповідача судові витрати. (а.с. 1-3, 46)
Позивач у зустрічній позовній заяві з урахуванням уточнень та його представник у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що в 2004 році позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 з відповідачем ОСОБА_1 на сумісні кошти купили квартиру АДРЕСА_1, зазначена квартира була зареєстрована на відповідача, оскільки позивач ОСОБА_5 повністю довіряла відповідачу. Крім того, 23.07.2010 року відповідачем без згоди позивача ОСОБА_5 був укладений договір дарування квартири, відповідно до умов якого він подарував ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. Відповідно для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, але відповідної згоди від позивача ОСОБА_5 не було. Таким чином позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 незаконно подарував квартиру, яка знаходилась у їхній спільній сумісній власності, у зв'язку з чим, позбавив позивача ОСОБА_9 права власності на ? частину зазначеної квартири. Також позивач посилається на те, що вона за кошти які отримала у спадщину придбала квартиру АДРЕСА_2, а відповідач ОСОБА_1 лише вчинив правочин від імені позивача, тому зазначена квартира є особистою приватною власністю позивача ОСОБА_5 Враховуючи викладене позивач за зустрічної позовної заявою з урахуванням уточнень просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23.07.2010 року, визнати за позивачем право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2, розділити спільне нажите майно, а саме визначити за позивачем право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, а також судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_1 (а.с. 94-97)
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі, у задоволені зустрічного позову просили суд відмовити. (а.с. 190-191)
Позивач ОСОБА_5 та представник позивача за зустрічною позовною заявою у судовому засіданні просили суд у задоволені первісного позову відмовити, та повністю задовольнити зустрічний позов. (а.с. 190-191)
Представник третьої особи за зустрічною позовною заявою -приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, оскільки позивачем ОСОБА_5 була складена нотаріально посвідчена заява про надання згоди на відчуження за ціну та на умовах на свій розсуд квартири її чоловіком ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної сумісної власності та була набута за час шлюбу, тому позовні вимоги є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, просила суд у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити. (а.с. 190-191)
Відповідач ОСОБА_6 за зустрічною позовною заявою у судове засідання не з'явилась, про час, місце та день розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила. (а.с. 110, 119, 146-147, 163, 165, 178, 180-181)
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Встановлено, що з 27 квітня 2001 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 були одружені та 10 жовтня 2012 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська зазначений шлюб був розірваний. Крім того, від даного шлюбу сторони мають доньку -ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується рішенням від 10.10.2012 року,наявним в матеріалах справи. (а.с. 189)
Судом встановлено, що 08.06.2004 року позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 була укладена розписка, про те, що він отримав від ОСОБА_10 суму у розмірі 75 413 грн. 60 коп., що по курсу долара 5,35 відповідає сумі 1 409 доларів США, зазначена сума отримана в повному обсязі та призначена для передачі ОСОБА_5 в рахунок отриманої нею спадщини за адресою АДРЕСА_1, після її продажу, що підтверджується копією розписки від 08.06.2004 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 78)
Встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 уклали з позивачем ОСОБА_1 довіреність про те, що останній має право набувати на ім'я ОСОБА_5 за ціну та на умовах за своїм розсудом будь-які житлові або нежитлові приміщення у місті Дніпропетровську, оформлювати відповідні документи, одержувати та сплачувати належні гроші та всі необхідні документи, з правом одержання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується копією довіреності від 11.08.2004 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 17)
Встановлено, що гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу від 12.08.2004 року про те, що гр. ОСОБА_11 продав, а гр. ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_2 що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 12.08.2004 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 14)
З матеріалів справи, встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 є набувачем, а також власником на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, наявною в матеріалах справи. (а.с. 15-16)
Крім того, судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 від 08.10.2010 року, власником зазначеної квартири є ОСОБА_5, що підтверджується копією технічного паспорту від 08.10.2010 року, реєстровий номер 6934191, наявною в матеріалах справи. (а.с. 74-77)
Встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу 53/100 частки квартири від 12.08.2004 року, копією договору купівлі-продажу 47/100 частини квартири від 12.08.2004 року, копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 13.08.2004 року, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.09.2004 року та інформаційною довідку з єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 23.07.2010 року, наявними в матеріалах справи. (а.с. 125-132)
Крім того, встановлено, що станом на 22.07.2010 рік, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.07.2010 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 124)
Також, судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом ОСОБА_5 була надана нотаріально засвідчена згода на відчуження за ціну та на умовах на свій розсуд квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, її чоловіком ОСОБА_1, яка була посвідчена приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_12 за реєстровим № 4504, яка не була відкликана, а також довідкою № 2350 видана 23.07.2010 року КВЖРЕП Кіровського району про склад зареєстрованих осіб, а саме ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_5, що підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви від 23.07.2010 року та копією довідки від 23.07.2010 року, наявними в матеріалах справи. (а.с. 135-136, 139)
Встановлено, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 була написана заява, відповідно до якої, внаслідок дарування квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, не буде порушено прав та законних інтересів осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких він зобов'язаний утримувати за законом чи за договором, а також,що зміст ст. 62, 65, 74 Сімейного кодексу України йому роз'яснений, що підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви від 23.07.2010 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 123)
З матеріалів справи встановлено, що між позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_6 був укладений договір дарування від 23.07.2010 року, за умовами якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_6 прийняла в дар квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування квартири від 23.07.2010 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 122)
Згідно відповіді КП «ДМБТІ»від 19.10.2010 року, станом на 14.10.2010 рік, право власності зареєстровано на квартиру АДРЕСА_2 за гр. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2004 року, посвідченого 7-ю ДДНК за реєстровим № 2-5239. Крім того, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за гр. ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 23.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7 за реєстровим № 2667, що підтверджується копією листа КП «ДМБТІ»від 19.10.2010 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 71)
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Сімейного кодексу України та нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно п. 2, 3 ч.1 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
В силу ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно до приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Вирішуючи вимоги позивача за первісним позовом, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2 була придбана за кошти, що були отримані ОСОБА_5 як компенсація за належну їй частину спадщини, отже за таких обставин, позивач ОСОБА_1 не має жодних правових підстав щодо визнання квартири АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а спірна квартира цілком належить ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності, тому в задоволенні позову позивачу за первісним позовом необхідно відмовити.
Суд враховуючи вищевикладене, вважає, що позовні вимоги позивача за зустрічною позовною заявою в частині визнання за ОСОБА_5 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та те, що за позивачем ОСОБА_5 вже зареєстровано право приватної власності, у зв'язку з чим немає підстав для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача ОСОБА_5
Також, суд вважає, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 не обґрунтованими, оскільки при посвідчені договору дарування приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7 були виконанні всі необхідні дії, тобто сторони були ознайомленні зі змістом договору дарування, також на момент підписання договору, розуміли наслідки своїх дії та мали повний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності. Крім того, суд не приймає посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 про те, що укладання договору дарування, було здійснено без нотаріально посвідченої її згоди, оскільки в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява від 23.07.2010 року, про те, що позивач ОСОБА_5 дає згоду на відчуження за ціну та на умовах на свій розсуд квартири на той час її чоловіком ОСОБА_1, а саме квартири АДРЕСА_1, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_5 необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги, що відповідно до умов договору дарування квартира АДРЕСА_1 була відчужена за взаємною згодою подружжя, тому власником даної квартири є ОСОБА_6, а отже зазначена квартири не є майном набутим подружжям за час шлюбу, а також таким, що підлягає поділу, тому підстави для задоволення цієї частини позову також відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1, 2 ст. 321, ч. 3 ст. 368, 369 ЦК України, п. 2, 3 ч. 1 ст. 57, ч. 1-3 ст. 65 СК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя -відмовити.
ОСОБА_5 у задоволенні зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1, ОСОБА_6, третьої особи -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, визнання права власності, поділ майна подружжя -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ф.Ф. Маймур