Справа № 2-1927/11
08 грудня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Третя ОСОБА_5 державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності домоволодіння, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, -
В березні 2008 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просив встановити факт того, що його батькові, що помер 10.05.2008 року, ОСОБА_6 належали самовільно побудовані ним у період з 1965 року по 1992 рік споруди: прибудова літ. А№-1, площею 28,0 кв.м до житлового будинку літ. А-1, загальною площею 59, 3 кв.м., житловою площею 22,3 кв.м., житловий будинок, літ. З-1, з прибудовами літ. З№-1, З№№-1, з№-1, з-1, загальною площею 103, 4 кв.м., житловою площею 53, 1 кв.м., сарай літ. И, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Юності, 80, а також визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом, на домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Юності, 80, що складається з житлового будинку літ. А-1, з прибудовою літ. А№-1 житловою площею 22,3 кв.м., загальною площею 59, 3 кв.м., житлового будинку літ. З-1, з прибудовами літ. З№-1, З№№-1, з№-1, з-1, загальною площею 103, 4 кв.м., житловою площею 53, 1 кв.м., сарай літ. И, літньох кухні літ. Б., зливної ями № 1, огорожі № 2-5, замощення № І, ІІ, після смерті батька ОСОБА_6, що помер 10.05.2008 року.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що його батькові ОСОБА_6 на праві приватної власності належало домоволодіння, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Юності, 80 на підставі договору на право забудови від 20.05.1958 року, виданого на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 районної ради трудящих за № 201 від 20.04.1958 року, та зареєстрованого у ОСОБА_5 МБТІ за реєстровим № 477-18 від 30.04.1967 року. Домоволодіння складалося з житлового будинку літ. А-1, житловою площею 23, 2 кв.м., загальною площею 31, 3 кв.м., літньої кухні літ. Б., споруди № 1-5, І,ІІ. Даний житловий будинок будувався на виділеній батькові земельній ділянці площею 700 кв.м. У 1965 році без належного дозволу його батько побудував сарай літ. И, а з 1980 року по 1992 рік -житловий будинок, літ. З-1, загальною площею 103, 4 кв.м., житловою площею 53, 1 кв.м. Також у 1992 році він побудував прибудову до житлового будинку літ. А-1, літ. А№-1, площею 28,0 кв.м. вказана земельна ділянка належала батькові на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІІІ-ДП № 090892, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради народних депутатів 04.09.2000 року на підставі рішення ОСОБА_5 міської ради від 20.07.2000 року за № 1796. За життя, 10.07.2001 року, батько склав заповіт, згідно якому належний йому житловий будинок та земельну ділянку за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Юності, 80, він заповідав позивачу. 10.05.2008 року його батько помер, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з зазначеного домоволодіння. У встановлений строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не може у зв'язку з тим, що його батько за життя не узаконив належним чином самовільно побудовані споруди. У зв'язку цим, позивач звернувся до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився. про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові. Також суду пояснила, що позивач звертався до нотаріальної контори після смерті батька усно, без подання письмової заяви, оскільки їм повідомили, що реєстрація за місцем проживання батька свідчить про прийняття спадщини, звідки їх направили в КП ДМБТІ. В КП ДМБТІ їм повідомили, що маються самовільні споруди. До ОСОБА_5 міської ради з питанням щодо узаконення ані позивач, ані його покійний батько не зверталися. Лише в 2008 році позивач звертався неофіційно до Красногвардійської районної ради. Свідоцтва про право на спадкування після смерті батька на землю на законні побудови позивач не отримував.
Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що взагалі відсутній спір, який є підставою для звернення до суду за захистом прав. Позивач не втратив можливість вирішити питання щодо спадкового майна в нотаріальній конторі, отримавши відповідне свідоцтво. Крім того, оскільки покійний не набув права власності на спірні самовільно побудовані споруди за життя, то за таких обставин таке майно не може бути предметом спадкування, крім будинку, літ. А-1. Також повідомила, що право власності на земельну ділянку покійний отримав у 2000 році, а будинок літ. З-1 було побудовано в 1980 році, тобто до отримання права власності на земельну ділянку.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити. Також суду повідомила, що вона є сестрою позивача. Будинок літ. З-1 почали будувати в 1974-75 роках. Стіни збудували приблизно в 1980 році. В нотаріальну контору с заявою про прийняття спадщини вона не зверталася.
Представник третьої особи - Третьої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просив справу слухати за відсутності їх представника. Також повідомив, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого 10 травня 2008 року ніхто не звертався та спадкова справа після його смерті не відкривалася.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Частиною 4 ст. 375 ЦК України визначено, що правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 20 травня 1958 року ОСОБА_6 надано в безстрокове користування земельну ділянку в с. Краснопілля по вул. Комсомольська, 38-а (нова адреса: вул. Юності, 80) загальною площею 700 мІ з метою будівництва житлового будинку.
Згідно штампу БТІ від 30 квітня 1967 року домоволодіння № 80 по вул. Юності в м. Дніпропетровську зареєстровано в ОСОБА_5 міжміському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за гр. ОСОБА_6 на підставі Договору на право забудови від 30 травня 1958 року та записано в реєстрову книгу під № 477-18. Домоволодіння № 80 по вул. Юності в цілому складається з одного будинку (а.с. 12-13).
На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради народних депутатів від 20.07.2000 р № 1796 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку розташована на території Красногвардійського району м. Дніпропетровська, Юності, б. 80, про що видано Державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 6).
Згідно технічного паспорту, складеного КП ДМБТІ за станом на 21.01.2011 року в домоволодінні 80 по вул. Юності в м. Дніпропетровську маються наступне самочинне будівництво: літ. А№-1 -прибудова (рік побудови - 1992 р.), літ. З-1 - житловий будинок (рік побудови -1980р.), літ. З'-1 -прибудова (рік побудови -1980р.), літ. З''-1 -житлова прибудова (рік побудови -1992р), літ. з'-1 -прибудова (рік побудови -1991 р), літ. з-1 -прибудова (рік побудови -1980р.), літ. И -сарай (рік побудови -1965р.) (а.с. 17-21).
Зазначені будівлі є самочинними та побудовані ОСОБА_6.
Згідно свідоцтва про смерть серія 1-КИ № 212634 виданого 16 травня 2008 року, ОСОБА_6 помер 10 травня 2008 року.
З метою реєстрації права власності на зазначене самочинне будівництво останній за життя до відповідних органів не звертався.
Заповітом від 10 липня 2001 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті належне йому домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, земельною ділянкою, що знаходяться в м. Дніпропетровську, вул. Юності, буд. 80 заповів ОСОБА_4.
С заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 позивач не звертався, спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не відкривалася.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі такого будівництва.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що спадкодавцем ОСОБА_6 було здійснене самочинне будівництво наступних будівель та споруд: літ. А№-1 -прибудова (рік побудови -1992 р.), літ. З-1 -житловий будинок (рік побудови -1980р.), літ. З'-1 -прибудова (рік побудови -1980р.), літ. З''-1 -житлова прибудова (рік побудови -1992р), літ. з'-1 -прибудова (рік побудови - 1991 р), літ. з-1 -прибудова (рік побудови -1980р.), літ. И -сарай (рік побудови -1965р.), право власності на яке за життя він не оформив, зазначене майно не може входити до складу спадщини.
В даному випадку спадкуються лише будівельні матеріали, використані під час будівництва.
Судом не приймається до уваги, та обставина, що наявність висновку КП ДМБТІ від 14 лютого 2011 року № 03/149 про технічний стан приватного житлового будинку садибного типу, дачного будинку, садового будинку з господарськими будівлями і спорудами на спірне домоволодіння є підставою для оформлення права власності на самочинне будівництво, оскільки зазначений висновок отриманий лише 14 лютого 2011 року, тобто після смерті особи, яке проводила самочинне будівництво.
За життя ОСОБА_6 зазначені споруди в експлуатацію введені не були.
Тобто, відсутні підстави для визнання права власності на самочинне будівництво.
Слід також відмовити й в задоволенні позовних вимог про встановлення факту належності самовільно побудованих споруд за ОСОБА_6, оскільки за життя покійний не набув права власності на спірне нерухоме майно.
Що стосується вимог позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом й на майно на, яке було зареєстроване в КП ДМБТІ право власності за покійним, то слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «про судову практику у справах про спадкування»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умові для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, позивач не звертався до Третьої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори с заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на будівлі, які не є самочинними, та не втратив такої можливості, в задоволенні вимог про визнання права власності в порядку спадкування на таке майно слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 375, 376, 1218 ЦК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Третя ОСОБА_5 державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності домоволодіння, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Некрасов