Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-5839/10/5/0170
23.01.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 04.09.12 у справі № 2а-5839/10/5/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанич та компанія" (Приморський парк ім. Гагаріна, буд.4,Ялта,Автономна Республіка Крим,98635)
до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Степанич та компанія" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000412301/0 від 19.02.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0000422301/0 від 19.02.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0000231701/0 від 19.02.2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанич та компанія" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим :№ 0000231701/1 від 06.05.2012 року, №0001092301/1 від 06.05.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанич та компанія" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 6611,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.
На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ в м. Ялта АР Крим в період з 18.01.2010 року по 29.01.2010 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанич та компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.
За результатами перевірки складено акт № 260/23-1/33224069/27 від 09.02.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем, у тому числі:
-п.5.1, п.5.9 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 438567,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього в сумі 202090,00 грн.;
-п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 164238,00 грн., та завищення значення рядка 26 "Залишок від'ємного значення ПДВ",
-п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижений податок з доходів фізичних осіб за березень 2007 року на 473286,00 грн.
На підставі даних акту перевірки № 260/23-1/33224069/27 від 09.02.2010 року податковим органом 19.02.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000231701/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1419858,00 грн., у тому числі 473286,00 грн. за основним платежем та 946572,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000412301/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 657851,00 грн., у тому числі 438567,00 грн. за основним платежем та 219284,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000422301/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 246357,00 грн., у тому числі 164238,00 грн. за основним платежем та 82119,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим.
За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим 23.04.2010 року прийнято рішення № 8381/10/25-0 (т.І, а.с.13-21), яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000231701/0 від 19.02.2010 року; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000412301/0 від 19.02.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 37482,00 грн. (у тому числі основний платіж 24988,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12494,00 грн.); скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000422301/0 від 19.02.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63006,00 грн. (у тому числі основний платіж 42004,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21002,00 грн.).
Рішення податкового органу щодо частково скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010 року № 0000412301/0 та 0000422301/0 обґрунтовано тим, що при підрахунку запасів, використаних більш нормативу за грудень 2007 року, ревізором невірно визначене фактичне списання цементу. При розрахунку відхилень фактичний показник складає 514,92 куб.м, що на 175,1 куб.м більше.
З внесенням коригування, відхилення використання цементу у грудні 2007 року складатимуть 91,99 куб.м, загальна сума відхилень дорівнюватиме 52510,65 грн., ПДВ, що нарахований на суму відхилень, дорівнюватиме 10502,13 грн.
На підставі даних акту перевірки № 260/23-1/33224069/27 від 09.02.2010 року, з врахуванням рішення № 8381/10/25-0 від 23.04.2010 року податковим органом 06.05.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000231701/1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1419858,00 грн., у тому числі 473286,00 грн. за основним платежем та 946572,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0001092301/1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 620369,00 грн., у тому числі 413579,00 грн. за основним платежем та 206790,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0001102301/1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 183351,00 грн., у тому числі 122234,00 грн. за основним платежем та 61117,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва, яким є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
Судом першої інстанції вірно визначено, що обов'язковими ознаками витрат платника податку, що можуть бути віднесені до складу валових, є:
по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;
по-друге, підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Законом України "Про податок на додану вартість" передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Згідно з п.п. 7.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з даними акту перевірки, порушення позивачем вимог податкового законодавства є наслідком неналежного оподаткування господарської операції з виробництва бетону (до складу валових витрат віднесені витрати на цемент, які були витрачені у виробництві більш норм, встановлених для списання при виготовленні важких бетонів).
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п.2.2 статуту ТОВ "Степанич та компанія", затвердженого рішенням загальних зборів засновників № 2 від 10.02.2007 року та зареєстрованого 26.02.2007 року Державним реєстратором при Виконавчому комітеті Ялтинської міської ради АР Крим (т.І, арк.с.176-188), предметом діяльності товариства є, зокрема виробництво готових для використання бетонних сумішей.
Таким чином, виробництво бетону відноситься до господарської діяльності позивача.
Згідно з висновком Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 1165 від 10.04.2012 року (т.ІІ, а.с.27-33) технологічна карта на виробництво бетонних сумішей, яка розроблена ТОВ "Степанич та компанія" відповідає будівельним нормативним вимогам.
Копія Типової технологічної карти виробництва сумішей бетонних на 2007 рік була представлена позивачем в судове засідання та була долучена судом до матеріалів справи (т.ІІ, арк.с.44-95).
Таким чином, під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо відсутності у позивача технологічних карт.
Експертизою також було встановлено, що ТОВ "Степанич та компанія" використовувало цемент відповідної марки та типу (в даному випадку -цемент ШПЦ 400 та сульфатостійкий цемент ШПЦ 400) при виробництві бетонних сумішей відповідно до затверджених виробничих норм, які підібрані лабораторним методом та в результаті іспитів відповідають встановленій міцності, але більш нормативної витрати для відповідної проектної марки бетону, згідно БНіП 5.01.23-83 "Типові норми витрат цементу для виготовлення бетонів збірних і монолітних бетонних, залізобетонних виробів і конструкцій", типові норми якого не повинні використовуватись для визначення місцевих норм витрат, а застосовуються тільки для зіставлення.
Отже, експертизою було підтверджено, що виробництво бетону здійснюється позивачем за встановленими нормативами (стандартами). При виробництві бетону ТОВ "Степанич та компанія" дійсно перевищено нормативні витрати для відповідної проектної марки бетону, які встановлені Типовими нормами. Однак, це не є порушенням, оскільки типові норми не повинні використовуватись для визначення місцевих норм витрат, а застосовуються тільки для зіставлення.
Судом першої інстанції було вірно зроблено висновок про те, що понесені позивачем витрати на виробництво бетону понад встановлені нормативи, були використані позивачем у своїй господарській діяльності правомірно та, з огляду на це, можуть бути віднесені до складу валових витрат за наявності відповідних підтверджуючих документів.
Матеріалами справи підтверджується, що витрати ТОВ "Степанич та компанія" на виробництво бетонних сумішей підтверджується наявними в матеріалах справи наказами про затвердження виробничих норм витрат матеріалів для важких бетонів (т.І, арк.с.22-37), що містять інформацію про склад, клас (марку), кількість, вагу, розмір матеріалів, необхідних для виробництва бетону. Міцність та відповідність проектному класу виробленого позивачем бетону підтверджено протоколами лабораторії ДП "Аеробуд-Юг" випробування бетонних зразків (т.І, арк.с.127-145).
Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлена необґрунтованість висновків акту перевірки щодо завищення позивачем суми валових витрат за 2007 рік.
Відтак, приймаючи до уваги від'ємне значення об'єкту оподаткування 2007 року, позивач мав право включити його до декларації за І квартал 2008 року на підставі п. 6.1 ст. 6 Закону, який передбачав, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.
У зв'язку з цим, відсутні підстави донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в сумі 413579,00 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001092301/1 від 06.05.2012 року в цій частині є таким, що прийнято податковим органом протиправно та підлягає скасуванню.
Вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача також були застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої про те, що так як під час розгляду справи визнано протиправним донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 413579,00 грн., протиправним є також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 206790,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0001092301/1 від 06.05.2012 року в цій частині також підлягає скасуванню.
Як зазначалось вище, перевіркою також було встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 365663,00 грн. по операціям з придбання товарів, матеріалів, що не використовувались у господарській діяльності внаслідок завищення норм списання цементу при виготовленні бетонних сумішей.
Безперечним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право формувати податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість, сплаченого разом з ціною товару (цементу), використаного при виробництві бетонних сумішей, а отже, протиправним є донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 122234,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 61117,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0001102301/1 від 06.05.2010 року підлягає скасуванню.
Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", то судом першої інстанції вірно визначено наступне.
Згідно з даними акту перевірки № 260/23-1/33224069/27 від 09.02.2010 року заниження податку з доходів фізичних осіб за березень 2007 року виникло внаслідок не оподаткування позивачем доходу, отриманого громадянами Туреччини ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у вигляді корпоративних прав.
Визначення корпоративних права наведено у п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого під корпоративними правами слід розуміти - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п.1.2 Статуту ТОВ "Степанич та компанія", затвердженого рішенням загальних зборів засновників № 2 від 10.02.2007 року та зареєстрованого 26.02.2007 року Державним реєстратором при Виконавчому комітеті Ялтинської міської ради АР Крим (т.І, арк.с.176-188), громадяни Туреччини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є засновниками товариства, частка кожного з яких у статутному фонді складає 25%, що в грошовому еквіваленті становить 1262500,00 грн. (п.4.3 статуту). Інша частка у розмірі 50% (2525000,00 грн.) належить ТОВ "Центрінвест".
У відповідності до п.4.2 статуту внеском учасника можуть бути будівлі, споруди, обладнання і інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою і іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами і обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на об'єкти інтелектуальної власності), грошові кошти.
З урахуванням зазначеного, згідно з протоколом № 3 від 05.03.2007 року загальних зборів засновників ТОВ "Степанич та компанія" (т.І, арк.с.199) засновниками товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснено майнові вклади до статутного фонду підприємства на загальну суму 312400,00 доларів США (1577620,00 грн.) рівними частками по 156200,00 доларів США (788810,00 грн.) кожний, у вигляді наступного майна -автоматизована установка для дозованого приготування бетону, з бункерами Elba-GЬriє Elms 105.
З матеріалів справи вбачається, що вартість автоматизованої установки підтверджується даними митної декларації від 29.03.2007 року та становить 1577620,00 грн. (т.І, арк.с.190). Про внесення іноземної інвестиції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проінформовано Державну податкову інспекцію в м. Ялта з проханням зареєструвати її у встановленому порядку, про що свідчить інформаційне повідомлення від 02.04.2007 року (т.І, арк.с.200). Зміни у статутному капіталі спричинили внесення змін до статуту товариства (т.І, арк.с.174-175). Відповідно до внесених змін засновниками товариства є громадянин Туреччини ОСОБА_6, якому належить доля у статутному фонді у розмірі 31,24% (1577620,00 грн.), та ТОВ "Центрінвест", якому належить доля у статутному фонді у розмірі 68,76% (3472380,00 грн.).
Зазначене вище свідчить про те, що внесення громадянами Туреччини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до статутного фонду ТОВ "Степанич та компанія" майнового вкладу у вигляді автоматизованої установки для дозованого приготування бетону, з бункерами Elba-GЬriє Elms 105 вартістю 1577620,00 грн. не спричинило збільшення процентної долі в статутному капіталі і, отже, збільшення (отримання нових) корпоративних прав.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що майновий внесок громадян Туреччини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до статутного капіталу ТОВ "Степанич та компанія" є по своїй суті придбання інвестиційного активу.
Пунктом "в"п.1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Згідно з п.9.6.2 п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:
обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;
повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.
Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у Листі від 08.10.2009 року № 04-27/917 надано роз'яснення щодо застосування п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" .
Судом першої інстанції вірно встановлено, майновий внесок громадян Туреччини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до статутного капіталу ТОВ "Степанич та компанія" у розмірі 1577620,00 грн. не є доходом, тобто не є об'єктом оподаткування у відповідності до норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Відтак, необґрунтованими є висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 473286,00 грн.
Враховуючи все вище викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, підтверджує необґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1. 9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 946572,00 грн., а отже податкове повідомлення-рішення № 0000231701/1 від 06.05.2010 року є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Отже, судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 04.09.12 у справі № 2а-5839/10/5/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанич та компанія" до Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова