09.11.2006 Справа № А38/161
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
від позивача: Пруднік С.І., довіреність №ВЕА330333 від 21.08.06, представник;
від відповідача: Сокур Н.І., довіреність №9014/10/08-10-034 від 20.08.06, головний державний податковий інспектор;
Моїсєєв Д.В., довіреність №3372/10/08-10/034 від 21.03.06, начальник відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
закритого акціонерного товариства “Оболонь», місто Київ;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 липня 2006 року;
у справі №A38/161;
за позовом закритого акціонерного товариства “Оболонь», місто Київ;
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області;
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Оболонь» місто Київ звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати повідомлення-рішення:
№000742140/0 від 12 квітня 2006 року;
№000742140/1 від 5 травня 2006 року, про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 22854,08 гривень, з яких донарахування податку на прибуток 15236,72 гривень та штрафних санкцій на суму 7618,36 гривень, прийнятих Відповідачем Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі за заниження Позивачем скоригованого валового доходу у І, II, III, VI кварталах 2004 року на суму 60359,87 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не відносячи до валового доходу вартість тари на суму 60359,87 гривень Позивач не порушив підпункт 4.1.1, пункту 4.1, статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» тому, що господарська операція з відвантаження тари та її подальшого неповернення була неправильно кваліфікована Відповідачем як продаж товару та отримання Позивачем прибутку.
Постановою господарського суду у справі №А38/161 від 25 липня 2006 року (суддя Бишевська Н.А.) у позовних вимогах відмовлено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що
Позивачем не доведено не включення до валового доходу вартості тари відвантаженої контрагентом за договором купівлі-продажу продукції №10 від 3 лютого 2003 року.
Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Відповідно до пункту 1 розділу І укладеного договору продавець зобов'язаний виготовляти і продавати продукцію, а покупець зобов'язується оплачувати цю продукцію та своєчасно приймати її на умовах даного договору.
Відповідно до пункту 3 розділу І укладеного договору наведено перелік продукції, з якого видно, що купівля-продаж тари між Позивачем та контрагентом за договором не здійснюється.
Відповідно до пункту 3 розділу II укладеного договору тара є зворотною.
Відповідно до пункту 8 розділу II укладеного договору, вся зворотна тара повинна бути повернута покупцем продавцю в термін не більше 30 днів з дня отримання продукції.
Виходячи з цих договірних норм перехід права власності на тару від Позивача до контрагента за договором не відбувається і її власником завжди залишається Позивач.
Виходячи з цього на суму 60359,87 гривень залишається власністю Позивача.
Відповідно до пункту 12 розділу III укладеного в разі неповернення покупцем зворотної тари або купівлі тари, покупець сплачує на користь Продавця заставну вартість тари та податок на додану вартість, обов'язково вказуючи в платіжному дорученні за відвантажену тару з урахуванням податку на додану вартість, або оформлює протокол взаємозаліку.
Це положення договору є засобом забезпечення договірного зобов'язання по поверненню тари і надає можливість позивачу відшкодувати її вартість, як нанесені покупцем збитки, у разі її неповернення в термін 30 діб.
Тому Позивач наполягає, що він продав контрагенту за договором продукцію, а не тару і це підтверджується умовами договору та накладними на відпуск.
На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необґрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
У судовому засіданні господарським судом встановлено, між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу №10 від 3 лютого 2003 року.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 укладеного договору продавець Криворізьке представництво (філія) ЗАТ “Оболонь» зобов'язаний виготовляти і продавати продукцію, а покупець приватний підприємець Голуб Т.О. зобов'язується оплачувати продукцію, надану продавцем та своєчасно приймати її на умовах даного договору.
Відповідно до умов укладеного договору пункту 3 розділу II договору тара є зворотною.
Відповідно до пункту 8 розділу II укладеного договору вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем продавцю в термін не більший ніж 30 днів з дня отримання продукції.
Відповідно до пункту 11 розділу III укладеного договору у випадку порушення покупцем терміну оплати товару або повернення тари, продавець має право зарахувати кошти з індивідуального коду покупця на покриття заборгованості за неповернуту тару з урахуванням податку на додану вартість на неї.
Відповідно до пункту 12 розділу III укладеного договору в разі неповернення покупцем зворотної тари або купівлі тари, покупець сплачує на користь продавця заставну вартість тари та податок на додану вартість, обов'язково вказуючи в платіжному дорученні за відвантажену тару з урахуванням податку на додану вартість, або оформлює протокол взаємозаліку.
Враховуючи вищевикладене господарський суд правомірно визначив, що в порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством Позивача допущено заниження скоригованого валового доходу у І, II, III, IV кварталах 2005 року на суму 60359,87 гривень, а саме підприємством до складу валового доходу не включено вартість тари, відвантаженої контрагенту за укладеним договором купівлі-продажу №10 від 3 лютого 2003 року.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що при виконанні договору купівлі-продажу №10 від 3 лютого 2003 року взаємовідносини Позивача з контрагентом за договором приватного підприємця Голуб Т.О. слід кваліфікувати, як продаж товару разом з тарою.
Тому звідси є правомірним донарахування Відповідачем податку на прибуток на суму 15236,72 гривень та штрафних санкцій на суму 7618,36 гривень.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд -
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Оболонь», місто Київ, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 липня 2006 року у справі №A38/161, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар
З оригіналом згідно.
Пом. судді О.С.Уманчук