13 листопада 2006 р.
№ 12/69
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги
Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», м. Київ
на
постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006р.
у справі
господарського суду Чернігівської області № 12/69
за позовом
Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
до
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз», м. Чернігів
про
стягнення 4 508 510 грн. 09 коп.
справі оголошувалась перерва з 06.11.2006р. по 13.11.2006р.
за участю представників сторін:
06.11.06р.
13.11.06р.
від позивача -
Мандригеля Р.С.;
Мандригеля Р.С.;
від відповідача -
Томилко М.М.;
Томилко М.М.
У лютому 2006р. Дочірня компанія “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» звернулися до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, якою просили стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз» на їх користь суму основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 1 332 786,58грн., пеню -884 549,43грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів -1 767 033,02грн., 3% річних з простроченої суми -430 846,00грн., штраф -93 295,06грн. Позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до умов договору №06/02-2193 від 29.12.2002р. на постачання природного газу для потреб населення, укладеного між сторонами, ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» (постачальник) зобов'язувався передати в 2003р. ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз» (покупцю) природний газ для потреб населення з урахуванням можливих його втрат, а останні -прийняти та оплатити. Згідно п.5.1 оплата за газ здійснюється грошовими коштами з розподільчого рахунку згідно алгоритму розподілу грошових коштів, затвердженого НАК “Нафтогаз України», або іншими видами платежів чинним на момент проведення розрахунків. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснювався до 15 числа, наступного за звітним місяця. Позивач свої зобов'язання по договору виконав, поставив природний газ у обсязі 1 332 786,58 тис.куб.м. на загальну суму 50 139 182,72грн., що підтверджується двосторонньо підписаними актами приймання-передачі, а відповідач -лише частково, оплативши поставлені обсяги природного газу в розмірі 48 806 396,14грн.
У відзиві на позовну заяву та доповненнях до неї відповідач проти позивних вимог заперечував та вказував, що забезпечення населення природним газом, його ціна, тариф, затвердження Типової форми договору регулюються державою на законодавчому рівні. З урахуванням відповідних нормативних актів, п.4.1 договору №06/02-2193 була встановлена ціна природного газу за 1000,0куб.м. без врахування вартості транспортування газу територією України, та без врахування тарифу на постачання газу розподільчими трубопроводами покупця. Проте, всупереч законодавчих актів, які регулюють ціну на природний газ для населення, постачальник, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 23.01.2003р. за № 113, додатковою угодою №1 від 13.03.2003р. до договору №06/02-2193 від 29.12.2002р. змінив ціну на природний газ. Відповідач указував, що зміна ціни вказаною додатковою угодою, є безпідставною і необґрунтованою, оскільки зазначеною постановою КМ України визначено лише механізм проведення у 2003р. розрахунків за видатками з надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету, а ціна на газ не змінювалась. Нарахування штрафних санкцій є безпідставним, оскільки заборгованість перед позивачем виникла внаслідок прострочення оплати населенням за спожитий природний газ.
У своїх запереченнях на відзив, ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» вказували, що п.4.1 договору №06/02-2193 була встановлена ціна за 1000,0куб.м. газу без врахування тарифу на постачання природного газу розподільними трубопроводами ВАТ “Чернігівгаз». У зв'язку з тим, що проведення розрахунків проводились згідно з Порядком перерахування субвенцій на фінансування пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу і житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ №113 від 03.01.2003р., грошові кошти, які надходили в оплату за спірним договором від державного бюджету на рахунок ДК “Газ України» поступали з урахуванням тарифу на постачання та транспортування природного газу, що обумовило необхідність укладання додаткової угоди № 1 до договору, якою доповнено п.4.1. договору №06/02-2193, а саме в ціну газу врахували тариф на транспортування та постачання природного газу. При цьому, для повернення ВАТ “Чернігівгаз» коштів, які надходили в оплату за договором №06/02-2193 від державного бюджету на рахунок ДК “Газ України» з урахуванням тарифу на постачання та транспортування природного газу, між сторонами було укладено договір №06/03-1669 від 17.03.2003р. про надання послуг по транспортуванню природного газу, розрахунки за яким ДК “Газ України» проведені в повному обсязі.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.04.2006р. (суддя Лавриненко Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006р. (судді: Моторний О.А. -головуючий, Вербицька О.В., Кошіль В.В.) у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору №06/02-2193 від 29.12.2002р., позивач здійснював відповідачеві постачання природного газу. Доказів надання послуг по транспортуванню природного газу позивачем не надано. Судами, також було зазначено, що п.4.3 зазначеного договору було передбачено, що ціна на газ та порядок розрахунків, вказаних у договорі, визначені на день його підписання і змінюються за рішенням компетентних державних органів України, наказами НАК “Нафтогаз України». Але, позивачем не було надано доказів та не доведено, що уповноваженими державними органами було змінено ціну на газ, який постачався для потреб населення. Тому, на підставі наявних у матеріалах справи доказах, суди обох інстанцій прийшли до висновку, що вартість поставленого природного газу позивачем у 2003р. становила 48 527 500,75грн., яка відповідачем була оплачена в повному обсязі. Відносно штрафних санкцій, суди вказували, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності вини. Беручи до уваги, що постачання природного газу здійснювалось для потреб населення, яке звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг газопостачання, та те, що на час розгляду справи відповідачем сума основного боргу сплачена в повному обсязі, суди дійшли висновку про відсутність вини відповідача у прострочці оплати отриманого газу.
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, Дочірня компанія “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просили скасувати зазначені рішення і постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 29.12.76 № 11 обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові акти зазначеним вимогам не відповідають.
Як убачається із матеріалів справи, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, при встановленні загальної вартості переданого відповідачу природного газу залишеною поза увагою та не оцінено два акти дооцінки природного газу до актів приймання-передачі газу за січень та лютий 2003р., які були складені у зв'язку з підписанням сторонами додаткової угоди № 1 від 13.03.2003р. до договору на постачання природного газу №06/02-2193 від 29.12.2002р. Не надано оцінки твердженням позивача, що причиною укладання зазначеної додаткової угоди №1, якою було встановлено, що при проведенні розрахунків у ціну газу за 1000,0 куб.м. потрібно враховувати тариф на постачання та тариф на транспортування природного газу було те, що грошові кошти, які надходили в оплату за спірним договором із державного бюджету на забезпечення виконання Порядку перерахування субвенцій...,затвердженого Постановою КМУ №113 від 23.01.2003р., на рахунок ДК “Газ України» поступали з урахуванням тарифу на постачання та тарифу на транспортування природного газу.
Також, судами обох інстанцій залишено поза увагою та не оцінено договір №06/03-1669 від 17.03.2003р. на надання послуг по транспортуванню природного газу в 2003р., відповідно до умов якого, як зазначав заявник у касаційній скарзі, ВАТ “Чернігівгаз» здійснювалось фактичне транспортування газу по договору №06/02-2193 від 29.12.2002р.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суди у порушення вимог ст.43 ГПК України ухвалили незаконні рішення.
Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів у справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» задоволити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2006р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 17.04.2006р. у справі №12/69 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
В.Я. Карабань
Суддя
Л.В. Ковтонюк
Суддя
В.В. Чабан