29 листопада 2006 р.
№ 7/20
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу “Концерн “Весна» на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року у справі № 7/20 за позовом акціонерного товариства відкритого типу “Концерн “Весна» до приватного підприємства “Леон-Л» про стягнення суми, -
У січні 2006 року акціонерне товариство відкритого типу “Концерн “Весна» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства “Леон-Л» про стягнення 23483,32 грн. неустойки, посилаючись на прострочення виконання відповідачем робіт, обумовлених договором № 763 від 8 липня 2004 року та додатковими угодами до нього № 1 від 8 грудня 2004 року та № 2 від 1 квітня 2005 року, за період з 26 квітня 2005 року по 30 серпня 2005 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 2 березня 2006 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до умов договору № 763 від 8 липня 2004 року та додаткових угод до нього № 1 від 8 грудня 2004 року та № 2 від 1 квітня 2005 року, укладених сторонами у справі, підрядник зобов'язався здати виконані роботи по ату приймання-передачі виконаних робіт в строк до 25 квітня 2005 року.
Позов у справі заявлено про стягнення неустойки в зв'язку з тим, що обумовлені договором підряду роботи у встановлений строк не виконані.
Відмовляючи в позові та, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, попередні судові інстанції, керуючись нормами Цивільного кодексу України, виходили з наступного.
Виконані за договором № 763 від 8 липня 2004 року та додатковими угодами до нього № 1 від 8 грудня 2004 року та № 2 від 1 квітня 2005 року роботи позивач прийняв у відповідача 2 вересня 2005 року, про що складено акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за серпень 2005 року. На всі попередні звернення відповідача з приводу передачі виконаних робіт позивач надавав відповіді, що роботи не можуть бути прийняті, оскільки містять недоліки. Проте, приведені позивачем недоліки виконаних робіт не свідчать про те, що роботи, обумовлені договором № 763 від 8 липня 2004 року та технічними завданнями до договору, не виконувались.
Виходячи з вимог ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України, отримавши повідомлення від відповідача про виконання робіт, позивач зобов'язаний був розпочати їх прийняття та, маючи зауваження до виконаних робіт щодо якості та обсягу, в акті виконаних робіт привести мотиви відмови від підписання акту. У спірних правовідносинах позивач не мав права відмовитися від прийняття виконаних робіт, оскільки ті недоліки, на які він посилався в листах, направлених відповідачу, могли бути усунені.
Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідач в строк до 25 квітня 2005 року неодноразово пропонував позивачу прийняти виконані роботи, а порушення строку здачі робіт обумовлено фактично неправомірною відмовою позивача від їх прийняття, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу “Концерн “Весна» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 2 березня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року у справі № 7/20 -без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.