Справа № 2-51/11
10 листопада 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ЖЕУ ДП «Агрегат» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі,-
29 травня 2001 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: ЖЕК ДП «Агрегат»про визнання втративши право на житлове приміщення, якою просили визнати втративши право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати ВПР та МР Красногвардійського РВ м. Дніпропетровська виписати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2. В обгрутнування позову вказали, що відповідачка є наймачем квартири АДРЕСА_3. Спірна квартира складається з трьох ізольованих кімнат житловою площею 39,8 кв. м. В особовому рахунку також зазначений і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу у 1992 році відповідачка деякий час проживала у спірній квартирі, але з жовтня 1993 року вона забрала свої особові речі та переїхала проживати за місцем проживання свого чоловіка за адресою: вул. Каруна, б. 105 кв. 8, де і проживає до теперішнього часу. З 1992 року вона не сплачує квартплату та комунальні послуги. Всі витрати по квартплаті та комунальним послугам несуть вони. Факт не проживання відповідачки та її неповнолітнього сина підтверджуються актами, які були складені представниками ЖЕУ у присутності сусідів 30 жовтня 2000 року, 17 січня 2001 року та 04 квітня 2001 року. Тому позивачі вважають, що у відповідності зі ст. 71 ЖК України відповідачка та її неповнолітній син втративши право користування житловим приміщенням у спірній квартирі.
18 червня 2001 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_6 агрегатний завод»про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, яким позивачі за зустрічним позовом просили зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 усунути перешкоди їй та її неповнолітньому сину в користуванні житловою квартирою № 225 будинку № 39 по вул. Щепкіна ОСОБА_6 та вселити їх до спірної квартири. В обґрунтування позову вказала, що 15 липня 1976 року згідно ордеру № 50 ОСОБА_6 агрегатним заводом її матері ОСОБА_7 на склад сім'ї із чотирьох чоловік: ОСОБА_7, її батька -ОСОБА_8, її брата -ОСОБА_4 та її була надана квартира АДРЕСА_4, яка складається із 3-х ізольованих кімнат, житловою площею 38,08 кв. м. Після смерті матері у 1977 році та батька у 1986 році особовий рахунок був переоформлений на її ім'я і вона стала основним квартиронаймачем спірної квартири. З 1991 року вона фактично перебувала у шлюбних стосунках з ОСОБА_9, від якого є син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. 26 січня 1996 року вона уклала шлюб з ОСОБА_9 На даний час в спірній квартирі прописані вона її син, її брат та брата дружина та двоє їх неповнолітніх дітей, проте вона з сином позбавлена можливості користуватися спірною квартирою, в якій проживали ще і її батьки. Після народження сина під час проживання її зі своїм чоловіком у спірній квартирі, між її сім'єю та сім'єю брата стали виникати конфлікти. Відповідачі стали вигонити з квартири її чоловіка, посилаючись на те, що він не прописаний у спірній квартирі і тому не має права на проживання. Приблизно з серпня 1996 року дружина її брата ОСОБА_1 стала перешкоджати їй та її сину в користуванні спірною квартирою, змінивши на вхідних дверях замки. На її прохання надати їй ключі від спірної квартири вона їй відмовила. Під її графік та ритм життя вона не могла підстроїться, так як їх практично ніколи не було вдома і їй приходилось з малолітнім сином на руках, часами чекати під дверима в очікуванні, коли прийдуть до дому відповідачі. На її спроби з чоловіком та дитиною вселитися у спірну квартиру відповідачка ОСОБА_1 не однократно провокувала конфлікти та скандали, чинила перешкоди для їхнього вселення. Вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів та до ЖЕК. Тому що їй перешкоджали в користуванні квартирою вона не мала можливості своєчасно вносити плату за житло, але їй іноді все ж таки вдавалося проплачувати деякі суми за телефон та комунальні послуги. За телефонний зв'язок вона перестала сплачувати, оскільки відповідачка ОСОБА_1 безперестанно дзвонила до м. Кривий Ріг, тому такі затрати для неї стали фінансовим бременем. Крім цього відповідача перетворила її кімнату у майстерню та склад, загромоздила її старими речами, тому кімнатою неможливо було користуватися і тим більш мешкати в ній. Відповідачка також користується її речами та деякі речі розпродала. В спірній квартирі по теперішній час знаходяться її речі: шифон ер, диван, тумба під телевізор, носильні речі, косметика, люстри, дитяча коляска, гардини, тощо, які вона із-за перешкод, які чинить відповідачка не може користуватися та розпоряджатися, тому вважає, що вона разом з сином не втратила право користування спірною житловою квартирою.
Ухвалою суду від 28 травня 2002 року провадження по справі відносно ОСОБА_4 було закрито, у зв'язку з його смертю (т.1 а. с. 121).
15 січня 2003 року позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, яким просила визнати ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 втративши право користування квартирою № 225 у будинку № 39 по вул. Щепкіна в м. Дніпропетровську. В обґрунтування уточненого позову вказала, що відповідачка не проживає в спірній квартирі уже дев'ять років, у зв'язку з тим, що за власним бажанням виїхала за інше постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 105 кв. 8, де фактично проживає, знаходиться на обліку в поліклініці 1-ї міської лікарні, її син відвідує школу за місцем фактичного проживання.
03 березня 2003 року ОСОБА_2 також уточнила свої позовні вимоги, якими просила зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні їй та її сину спірною квартирою та вселити її до спірної квартири. В обґрунтування уточненого позову вказала, що незаконні дії ОСОБА_1 зачіпають інтереси її сина, який у результаті перешкод, які вона чинить у користуванні квартирою, не має можливості навчатися в школі за місцем реєстрації, а також проживати в спірній квартирі у якій народився і має право проживання за законом.
Під час провадження по справі сторони декілька разів уточнювали свої позовні вимоги, так 01 червня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 уточнили свої позовні вимоги в порядку ст. 31 ЦПК України, якими просили ухвалити рішення, згідно до якого визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4, видане на підставі розпорядження № 1295 від 15 грудня 2003 року ВАТ «ОСОБА_6 агрегатний завод», зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31 січня 2004 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 13 квітня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_11 (реєстраційний № 916), укладений ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з відповідачем ОСОБА_14; визнати право власності за нею на 1/5 частини і за ОСОБА_3 на 1/5 частини, а усього на 2/5 частини спірної квартири; зобов'язати Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського РВ УМВС України в Дніпропетровській області поновити їх реєстрацію; вселити їх у квартиру АДРЕСА_4 та стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати по справі. В обґрунтування уточненого зустрічного позову вказали, що ОСОБА_1, скориставшись тривалим часом розгляду справи, провела реєстрацію виписки їх з квартири, приватизувала спірну квартиру лише на себе та своїх дітей, швидко продала квартиру ОСОБА_14. Ці факти їм стали відомі у 2005 році. Також вказали, що із-за постійних конфліктів з ОСОБА_1 та ОСОБА_4, вони з чоловіком, вимушені були шукати можливість як змога рідше зустрічатися з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Постійним житлом квартиру АДРЕСА_5 неможливо, оскільки її чоловікові у цій квартирі належить тільки 1/3 частина даної квартири, а це 13,1 кв. м. При цьому дві кімнати цієї квартири площею 11,5 кв. м. 12 кв. м. у цій квартирі суміжні. Порядок користування квартирою офіційно не встановлений. Її чоловіку його родина виділила кімнату житловою площею 11,5 кв. м., яка є суміжна і через яку виходить у коридор його тітка ОСОБА_15 Квартира знаходиться у старому (ветхому) будинку. Вона була тимчасово з 02 липня 2005 року по 2008 рік зареєстрована у вказаній квартирі. Це був вимушений крок, оскільки починаючи з 13 жовтня 2003 року, майже 2 роки вона не була ніде прописана, а їй повинно було стати на облік у бюро по працевлаштуванню Окрім того, між нею її чоловіком та тіткою виникають сварки з приводу користування квартирою. Вона не може фактично там жити. Вона наполягає на тому, що вона не могла користуватися спірною квартирою із-за того, що починаючи з 1993 року ОСОБА_1 замінила ключі від вхідних дверей квартири і їй не надавала. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 1996 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до неї про заміну умов житлового найму, яким було встановлено, що між ними виникали конфлікти з приводу користування житловим приміщенням. Виходячи з цього вона не може вважатися такою, що втратила право користування квартирою і що без поважних причин не користується нею. Її речі знаходились в спірній квартирі до 20 травня 2004 року. Саме до цього часу,оскільки ОСОБА_1 через нотаріуса 10 травня 2004 року повідомила її вивести свої речі зі спірної квартири. Для цього вона була вимушена найняти велику криту вантажну машину, яка була вщент заповнена її речами. Проте, ОСОБА_1 увесь час стверджувала що ми з сином переїхали на інше місце проживання. Згідно розпорядження № 1295 від 15 грудня 2003 року ВАТ «ОСОБА_6 агрегатний завод»квартира АДРЕСА_4 була приватизована ОСОБА_1 і двома її синами ОСОБА_13 та ОСОБА_12, ставши їх спільною сумісною власністю, про що було видано свідоцтво про право власності на житло, зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31 січня 2004 року. Тому вони мають право, що б за ними визнали право власності на 2/5 частини спірної квартири, визнавши частково недійсним свідоцтво про право власності на неї від 15 грудня 2003 року. Окрім цього спірна квартира після приватизації була продана по договору купівлі-продажу від 13 квітня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_11, тому просять визнати цей договір недійсним.
31 серпня 2010 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, яким просила визнати втративши право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_2М та ОСОБА_3 та зобов'язати їх виписати зі спірної квартири. В обґрунтування уточненого позову вказала, що відповідачі на підставі ст. ст. 71,72 ЖК України втратили право користування житловим приміщенням, оскільки не проживають у спірній квартирі більш-ніж вісім років без поважних причин.
Ухвалою суду від 10 листопада 2011 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_12, Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_6 агрегатний завод», ОСОБА_14, треті особи: Приватний нотаріус ОСОБА_16, Відділу громадянства міграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області про визнання недійсними договору купівлі-продажу, частково свідоцтва про право власності, визнання права власності на 2/5 частини квартири, поновлення реєстрації проживаючими була залишена без розгляду.
У судове засідання позивачка не з'явилася, але надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судове засідання відповідачі не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Представник третьої особи: ЖЕУ ДП «Агрегат»у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.
Відповідно до ст. 71ЖК України право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців, а відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на житлову площу унаслідок відсутності понад встановлені терміни, проводиться в судовому порядку.
Як встановлено у судовому засіданні, 15 липня 1996 року, ОСОБА_7 на склад сім'ї 4 особи: на неї, її чоловіку - ОСОБА_8, та дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Виконавчим комітетом ОСОБА_6 міської ОСОБА_17 депутатів трудящихся було надано квартиру АДРЕСА_4, що підтверджується ордером № 50 від 15 липня 1996 року (т.1 а. с. 20).
Згідно довідки про виписку з домової книги про склад сім'ї та прописки квартира АДРЕСА_4 складається із 3-х кімнат, житловою площею 39,08 кв. м., яка розташована на 3-му поверсі 9-ти етажного будинку і яка належить ДП «Агрегат». Станом на 09 квітня 1998 року значаться зареєстрованими: ОСОБА_2, як основний квартиронаймач, її син ОСОБА_3, її брат ОСОБА_4, її невістка ОСОБА_1 та двоє її дітей: ОСОБА_12 та ОСОБА_18 (т.1 а. с. 12).
27 квітня 2002 року ОСОБА_4 помер, про що 08 травня 2002 року було зроблено запис відділом реєстрації смерті м. Дніпропетровська Дніпропетровського обласного управління юстиції за № 3681, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-КИ № 437351.
На підставі наказу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя» від 02 грудня 2003 року за № 228 , на підставі ст. 106 ЖК України, було переоформлено особовий рахунок на квартиру № 225, житлового будинку № 39 по вул. Щепкіна в м. Дніпропетровську з ОСОБА_2 на ОСОБА_1, у зв'язку з випискою основного квартиронаймача, згідно з рішенням суду (т.3 а.с. 24).
15 грудня 2003 року ВАТ «ОСОБА_6 агрегатний завод»було посвідчено, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про що було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з розпорядженням від 15 грудня 2003 року за № 1295 (т.2 а. с. 179).
30 квітня 2004 року між ОСОБА_12, який діяв за згодою матері ОСОБА_1, яка діє за себе та як законний представник малолітнього сина ОСОБА_13, 28 серпня 1994 року та ОСОБА_14 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4. Даний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого за № 916 (т.2 а.с.180).
Згідно інформаційної довідки Комунального підприємства «ОСОБА_6 міжміське бюро технічної інвентаризації»від 13 березня 2007 року за № 2390 квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_14 (т.2 а. с. 178).
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично в квартирі АДРЕСА_4 не проживали без поважних причин, квартплату та комунальні послуги не сплачували, тому втратили право користування квартирою № 225 у будинку № 39 по вул. Щепкіна в м. Дніпропетровську з серпня 1996 року.
Даний факт підтверджується актами, затверджених начальником ЖЕУ ДП «Агрегат»від 30 жовтня 2000 року, 17 січня 2001 року, 04 квітня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 не проживають (т.1 а. с. 9-11).
З наданих до суду квитанцій, вбачається, що квартплату та комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_4 сплачувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.56-57).
Відповідно до довідки середньої загальноосвітньої шкоди № 26 від 03 вересня 2001 року за № 208 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в середній загальноосвітній школі № 26 у 3-Б класі з 01 вересня 1999 року. Згідно даної довідки, дитина проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 105 кв. 8 (т.1 а.с.54).
Також, згідно довідки міської клінічної лікарні № 1 від 14 вересня 2001 року за № 493 ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 105 кв. 8 перебували на обліку у 1-м поліклінічним відділенням ДМДК № 1 з квітня 1992 року (т.1 а.с.55).
Також, цей факт підтверджується показами свідка ОСОБА_17 (т.2 а. с. 85), який суду пояснив, що він чоловік ОСОБА_2 і батько ОСОБА_3 і з 1996 року він перестав проживати у спірній квартирі і через місяць після того, як він покинув квартиру до нього переселилися його дружина з дитиною.
Доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 змінили замки на вхідних дверях спірної квартири та перешкоджають у користуванні спірною квартирою їй та її сину, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки нею не було доведено в судовому засіданні даного ствердження. З копій заяв вбачається, що вона зверталася до Красногвардійського РВ ДГУ м. Дніпропетровська 13 травня 2002 року, 23 липня 2002 року та 26 лютого 2003 року, тобто вже після того як ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Також не можуть бути прийняті судом до уваги ствердження ОСОБА_2 про те, що вона покинула спірну квартиру 20 травня 2004 року, оскільки, в заяві від 10 травня 2004 року ОСОБА_1 вказала адресу проживання ОСОБА_2: м. Дніпропетровськ, вул. Каруна, б. 105 кв. 8. Дана заява була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19 (т.3 а. с. 11).
Таким чином, суд вважає за можливе визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_20 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2, зобов'язавши відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти їх з реєстрації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72 ЖК України, ст. ст. 10, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ЖЕУ ДП «Агрегат»про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі -задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2, зобов'язавши відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти їх з реєстрації.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Некрасов