14.11.06 р. Справа № 34/283а
11 год. 10 хвилин м. Донецьк, вул.Артема,157,
зал судових засідань (кабінет) 212
Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В.
при секретарі судового засідання Клішиної Н.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Точмаш» м. Донецьк
до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
Третя особа: Донецька міська рада
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000730812/0/21478/10/15-16-23/1 від 07 серпня 2006 року.
за участю
представників сторін
від позивача: Григор»єва Л.В.(за довір.)
від відповідача: Щербина Ю.В., Пушкаренко Г.М., Хандуріна Н.М.(за довір.)
від третьої особи - Яковлєва А.В.(за довір.)
По справі була оголошена перерва з 24.10.06р. до 09.11.06р. на 09год.00хвил., з 09.11.06р.до 14.11.06р. на 10хвил.30хвил.
СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством “Точмаш» м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000730812/0/21478/10/15-16-23/1 від 07 серпня 2006 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідно до положень п.6 ст.12 Закону України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, що розробляють і виготовляють боєприпаси, їхні елементи і вироби спец хімії» №1991-III від 21 вересня 2000р. і п.17 ч.1 ст.12 Закону України “Про плату за землю» №2535-XII від 3 липня 1992р., одержали пільгу по сплаті податку на землю. На підставі положень вищевказаних законів позивач безстроково звільнився від сплати податку на землю.
Позивач зазначає, що ст. 75 Закону України “Про державний бюджет України на 2004р.» №1344-IV від 27.11.2003р. передбачено, що у 2004р. позивач зобов'язаний сплатити податок на землю в розмірі 50 відсотків від діючих ставок на території позивача. Однак , як вказує позивач, п'ятдесяти відсоткове зменшення пільги по сплаті податку на землю вищевказаним Законом суперечить чинному законодавству.
Позивач вказує на те, що порівняльний аналіз ч.1,3,7 ст. 1, ст.3, ч.2 ст.7 Закону України “Про систему оподаткування», ст.1 і п.п. 1,20 ч.1 ст.2, ст.4, ч.2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України дає підставу зробити висновок, що Закон України “Про державний бюджет України» не є Законом по оподаткуванню і не може регулювати податкові правовідносини та відповідно до ч.3. ст.1 Закону України “Про систему оподаткування» пільги встановлені у відношенні сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть змінюватися іншими законами України.
Тобто на думку позивача Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 р.» не є законом по оподаткуванню.
Відповідач у запереченнях від 29 серпня 2006 року (вхід. №02-41/32182) проти позову заперечує в повному обсязі за тих підстав, що відповідно до п.17 ч. 1 ст. 12 Закону №2535, від земельного податку звільняються підприємства, науково-дослідні інститути та організації, визначені ст.3 Закону України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спец хімії.
Однак, як зазначає у запереченнях відповідач згідно зі ст. 75 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 р.» від 27.11.2003р. №1344-IV ( зі змінами та доповненнями) зазначено, що установи, що в звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 51 (в частині госпрозрахункових установ, організацій та підприємств), 6,13,17,19,23 ч.1 ст.12 Закону України “Про плату за землю», здійснюється на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях.
Ухвалою від 05 жовтня 2006 року господарський суд Донецької області залучив до участі у справі третю особу на стороні відповідача Донецьку міську раду.
Третя особа у відзиві від 24 жовтня 2006року (вхід. №02-41/40563) проти позову заперечує, вважає що вимоги позивача є безпідставними оскільки, дію пункту 17 частини 1 статті 12 Закону України “Про плату за землю» змінено з 01.01.2004р. статтею 75 Закону України від 27.11.2003р. №1344-IV “Про Державний бюджет України на 2004 рік».
Також Донецька міська рада зазначає, що Закон України “Про систему оподаткування» містить норми, на підставі яких Верховною Радою прийнято Закони щодо Державного бюджету на 2004 рік та змінено дію Закону України “Про плату за землю» щодо пільг з земельного податку для позивача.
Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи, суд встановив:
Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 14300579.
Позивачем був складений та поданий відповідачу розрахунок суми земельного податку №155 від 30.01.2004р., яким нарахований податок по земельних ділянках загальною площею 667924кв.м. у сумі 953094,72грн., з них 862736,53грн. по землях площею 650925,4кв.м. по яких позивачем застосовано пільгу згідно із Законом України від 27.11.2003р. №1344-IV “Про державний бюджет України на 2004 рік» у розмірі 50 відсотків діючих ставок податку, 90358,19грн. - по землях площею 16998,6кв.м., що обслуговували здані в оренду іншим суб'єктам підприємницької діяльності .
Позивачем по уточнюючому розрахунку від 29.06.2006р. №14066 нарахований за 2004 рік податок по земельних ділянках загальною площею 667924кв.м. у сумі 90358,19грн., з них 0грн. по землях площею 650925,4кв.м., по яких фактично застосовано пільгу у розмірі 1725473,05грн. - 100 відсотків діючих ставок податку відповідно до Закону України від 21.09.2000р. №1991-III “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спец хімії», 90358,129грн- по землях площею 16998,6кв.м., що обслуговували здані в оренду іншим суб'єктам підприємництва приміщення. Позивачем задекларовано цим розрахунком зменшення податкового зобов'язання з земельного податку за 2004 рік склало 862736,53грн., з них по землях, по яких застосував позивач пільгу у розмірі 100 відсотків діючих ставок - 862736,53грн.
За поданим до податкового органу уточнюючого розрахунку від 11.07.2006р. №22067 позивачем нарахований за 2004 рік податок по земельних ділянках загальною площею 653712кв.м. у сумі 103628,66грн. з них 0грн.- по землях площею 636874,4кв.м., по яких застосовано пільгу у розмірі 1930668,59грн. - 100 відсотків діючих ставок з посиланням позивача на Закон України від 21.09.2000р. №1991-III “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спец хімії», 103628,66грн. - по земельних ділянках площею 16837,6кв.м., що обслуговували здані в оренду іншим суб'єктам підприємницької діяльності приміщення та оподатковувались на загальних підставах.
Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка розрахунків земельного податку за 2004 рік. За результатами перевірки відповідачем був складений Акт перевірки № 82/15-16-23/1/14300579 від 28.07.2006року.
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ст.75 Закону України від 27.11.2003р. №1344-IV “Про державний бюджет України на 2004 р.» щодо звільнення від земельного податку, передбаченого п.17. ст.12 Закону України №2535-XII від 3 липня 1992р. “Про плату за землю» (зі змінами та доповненнями).
На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000730812/0/21478/10/15-16-23/1 від 07 серпня 2006 року про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 1930668,59грн., яка складається з основного платежу у сумі 965334,29грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 965334,30грн.
Позивач в адміністративному чи судовому порядку податкове повідомлення-рішення не оскаржував.
За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позов Відкритого акціонерного товариства “Точмаш» м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000730812/0/21478/10/15-16-23/1 від 07 серпня 2006 року підлягає задоволенню повністю за наступними підставами.
Статтею 3 Закону України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії» від 21.09.2000 р. №1991ВАТ “Точмаш» Донецьк віднесений до складу підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії.
Відповідно до п. 17. ст. 12 Закону України “Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535 від земельного податку звільняються підприємства, науково-дослідні інститути та організації, визначені статтею 3 Закону України "Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спец хімії».
Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251 встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Частиною другої ст. 7 цього ж Закону передбачено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
За таких обставин суд вважає безпідставним посилання відповідача на норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 р.», оскільки зазначеним нормативним актом регулюються лише загальноекономічні питання, які ніяким чином не стосуються оподаткування.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (Справа N 1-15/2002) встановлено, що “Відповідно до статей 95, 96 Конституції України предметом регулювання закону України про Державний бюджет України є встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби. Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого згідно із Законом України "Про бюджетну систему України" .... чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. На думку Конституційного Суду України, положення частини четвертої статті 28 Закону України "Про бюджетну систему України" щодо заборони законом про Державний бюджет України вносити зміни до чинного законодавства означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій... Це положення дістало підтвердження і в частині третій статті 27 чинного Бюджетного кодексу України, яка встановлює, що закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.»
Хоча предметом розглянутої справи було порушення норм діючого законодавства у відношенні фізичних осіб, але Конституційний Суд України дав системний аналіз формування та прийняття Закону України про Державний бюджет України, тому висновки цього Рішення можуть бути застосовані і у відношенні юридичних осіб.
Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ).
Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірного повідомлення-рішення, з огляду на викладене позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення - рішення скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 жовтня 2006 року в присутності представників сторін.
Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії», Законом України “Про плату за землю», Закону України “Про систему оподаткування», Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Відкритого акціонерного товариства “Точмаш» м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000730812/0/21478/10/15-16-23/1 від 07 серпня 2006 року задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку №0000730812/0/21478/10/15-16-23/1 від 07 серпня 2006 про визначення податкових зобов'язань з земельного податку у розмірі 965334,29грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 965334,30грн.
Присудити Відкритому акціонерному товариству “Точмаш» м. Донецьк (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, п /р 2600230016600004 в Путіловському відділенні АК ПІБ України, МФО 334914, ЄДРПОУ 14300579) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена в повному обсязі 17 листопада 2006 року.
Суддя Кододова О.В.