22 листопада 2006 р.
№ 2-17/430-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма»
на постанову
Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20.06.2006 р.
у справі
№ 2-17/430-2006
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Кримського Азово-Чорноморського басейнового управління охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства “Кримазчоррибвод»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма»
третя особа:
Грігорян Сосик Руминовіч
про
стягнення 57 418,49 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури:
- не з'явились;
позивача:
- не з'явились;
відповідача:
Левченко А.О., дов. № б/н від 03.07.2006 р.;
третьої особи:
- не з'явились;
У січні 2005 р. Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор (далі -Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Кримського Азово-Чорноморського басейнового управління охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства “Кримазчоррибвод» (далі -Управління) до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Септима» (далі -Товариство) на користь держави у доход державного бюджету суму у розмірі 57 418,49 грн.
Позовні вимоги Прокурор обґрунтовував тим, що 07.04.2004 р. бригадир бригади прибережного лову Товариства Григорян Сосик Руминовіч, знаходячись у Чорному морі, здійснив незаконний вилов трьох особин білуг та двох особин осетрів, чим порушив законодавство України про охорону навколишнього природного середовища та завдав шкоду рибним запасам України на суму у розмірі 57 418,49 грн., яка підлягає стягненню на підставі ст. 1172 ЦК України та ст. 63 Закону України “Про тваринний світ».
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2005 р. (т. 1, а. с. 102) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Григоряна Сосика Руминовіча.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 р. (суддя Гайворонський В.І.) позовні вимоги Прокурора задоволено частково: з Товариства на користь держави в особі Управління стягнуто 6 989,54 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що розрахунок шкоди, завданої працівником Товариства Грогоряном Сосиком Руминовічем, здійснено Прокурором на підставі методик, затверджених у 1992 р. та 1995 р., проте наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 248/273 від 12.07.2004 р. затверджено Методику розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів (далі -Методика від 12.07.2004 р.), яка підлягає застосуванню на підставі ст. 58 Конституції України як така, що пом'якшує відповідальність, згідно з якою розмір відповідної шкоди складає 6 989,54 грн. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що Прокурор та Управління не надали доказів щодо відомостей, наведених у поданому ними розрахунку завданої шкоди.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р. (колегія суддів: Заплава Л.М., Антонова І.В., Маслова З.Д.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 р. скасовано, позовні вимоги Прокурора задоволено: з Товариства на користь держави в особі Управління стягнуто 57 418,49 грн. Постанова мотивована тим, що ст. 58 Конституції України регулює застосування законів та нормативно-правових актів відносно фізичних осіб, тому господарський суд першої інстанції безпідставно застосував Методику від 12.07.2004 р., оскільки на момент завдання працівником Товариства шкоди рибному господарству вона не була чинною, а розмір відповідної шкоди має визначатись на підставі методик, чинних у момент завдання такої шкоди.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що господарський суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, неправильно застосував ст. 58 Конституції України.
Крім того, товариство надіслало до Вищого господарського суду України доповнення до касаційної скарги, у якому зазначає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що при вирішення спору не може бути застосована Методика від 12.07.2004 р. суперечить ст. ст. 8 та 13 Конституції України, ст. ст. 3 та 5 ЦК України, а ст. 58 Конституції України розповсюджується як на громадян, так і на суб'єктів підприємництва.
Управління не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, ще не перешкоджає здісненню касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду України, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Товариства матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З цих питань Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
У рішенні від 09.02.1999 р. у справі № 1-7/99 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання Товариства на те, що ст. 58 Конституції України розповсюджується не лише на громадян, а і на суб'єктів підприємництва, є необґрунтованим.
Відповідно, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що господарський суд першої інстанції при вирішенні спору безпідставно застосував Методику від 12.07.2004 р., оскільки на момент завдання працівником Товариства шкоди рибному господарству вона не була чинною, а тому розмір вказаної шкоди має визначатись на підставі методик, чинних у момент її завдання.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Септіма» на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. у справі № 2-17/430-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а вказану постанову -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало