01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.08.2006 № 13/226
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Данилової Т.Б.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Пироговський Е.М. (довір. № 1/01 від 04.01.06) відповідача - Коршун О.А. (довір. № 187/2006-К від 11.05.06)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного німецько-британо-українського підприємства "Трансгазбуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2006
у справі № 13/226 (Євдокимов О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне німецько-британо-українське підприємство "Трансгазбуд"
про стягнення 36481,59 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.06 у справі № 13/226 задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства зі 100% іноземним капіталом «М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного німецько-британо-українського підприємства «Трансгазбуд» на користь Дочірнього підприємства зі 100% іноземним капіталом «М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» 30 742,10 грн. основного боргу, 2 759,10 грн. пені, 1 099,13 грн. - 3% річних, 6 455,84 грн. інфляції, держмита у розмірі 410,56 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні вимог щодо відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги відмовлено.
Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що на виконання умов договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 143-3 від 01.12.04, укладеного між позивачем і відповідачем, позивач здійснив перевезення вантажу в період з 14.02.05 по 22.02.05. Сторонами складено акт, відповідно до якого перевезення вантажу виконане в повному обсязі і у встановлений термін, претензії щодо якості перевезення відсутні, вартість перевезення складає 30 742,10 грн. Відповідачем не виконані договірні зобов'язання грошові кошти за перевезення не оплачені. Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватися належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2006 по даній справі та припинити провадження у справі.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що відповідно до договору Експедитор (позивач) зобов'язався за плату та за рахунок Клієнта (відповідача) здійснити транспортно-експедиційне обслуговування (перевезення), з наданням інших послуг, узгоджених в заявках. Сторони визнали, що всі істотні умови визначені законом обов'язковими для договорів даного типу, мають міститися у заявці з обов'язковим оформленням відповідно до договору. Всупереч умовам договору, які сторони визначили обов'язковими для виконання та нормам законодавства, регулюючими правовідносини пов'язані з транспортним експедируванням, позивачем не надані засоби доказування - довіреність відповідача на підставі, якої він мав діяти, належним чином оформлена заявка відповідача, підтверджуюча досягнення домовленості між сторонами стосовно істотних умов договору.
На підставі протоколу загальних зборів учасників Дочірнє підприємство зі 100% іноземним капіталом «М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» з 05.06.06 змінило організаційно правовий статус підприємства на Товариство з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ». ТОВ «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» є правонаступником всіх прав та зобов»язань за ДП «М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ». Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу апеляційний суд замінює Дочірнє підприємство зі 100% іноземним капіталом «М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» його правонаступником яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ». При видачі наказу Господарським судом міста Києва врахувати правонаступництво позивача.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до умов договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № 143-3 від 01.12.04, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю спільним німецько-британо-українським підприємством «Трансгазбуд» і Дочірнім підприємством зі 100% іноземним капіталом «М+М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ», останній зобов»язується за плату та за рахунок Клієнта здійснити транспортно-експедиційне обслуговування по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в заявках. Пунктом 2.3 даного договору встановлено, що факт виконання кожного міжнародного автомобільного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
Згідно з пунктом 5.2 договору розрахунки за надані послуги (виконані роботи) проводяться на протязі 5-ти банківських днів на підставі рахунку (факсова копія) експедитора з моменту отримання вантажу вантажоодержувачем, що підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) з зазначенням в ньому номерів СМR/CARNET TIR, інвойсу та типу вантажу, що транспортується з наданням підтверджуючих документів про вартість транспортування.
Відповідно до заявки № 968-К від 10.02.05 Товариства з обмеженою відповідальністю спільного німецько-британо-українського підприємства «Трансгазбуд» на перевезення одного екскаватора за маршрутом Україна-Німеччина позивачем здійснено перевезення вантажу в період з 14.02.05 по 22.05.05, що підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною № 736301 від 22.02.05. Між позивачем і відповідачем складено акт про виконання міжнародного перевезення вантажу 22.02.05, в якому зазначено, що міжнародне перевезення вантажу за маршрутом України (с. Троїцьке, Одеської області) - Німеччина (м. Лейпциг) автомобілем SG 79489 згідно рахунку № 41201-В-05109 від 22.02.05 виконане в повному обсязі і в установлений термін, претензії щодо якості товару відсутні, вартість міжнародного перевезення вантажу складає 30 742,10 грн. Відповідачем не проведено розрахунку за надані послуги на підставі рахунку № 41201-В-05109 від 22.02.05.
Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування вважається оплатним. Законодавством в статті 931 даного Кодексу закріплено право експедитора на отримання плати за надані послуги.
Відповідно до акту про виконання міжнародного перевезення вантажу від 22.02.05 вартість міжнародного перевезення вантажу складає 30 742,10 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 526 даного Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В матеріалах справи і до апеляційної скарги не надані докази виконання відповідачем умов договору (оплати отриманої продукції).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнообов'язкового інтересу.
Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Пунктом 7.2.8 сторони встановили, що в разі несвоєчасної оплати згідно з умовами договору, клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочення, а пункт 5.2 передбачає, що розрахунки за виконані послуги проводяться на протязі 5-ти банківських днів на підставі рахунку. Судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача, щодо стягнення пені з 01.03.05 по 28.08.05 у сумі 2 759,10 грн.
Пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 6 455,84 грн. та 3% річних в розмірі 1 099,13 грн. Вимоги позивача підлягають задоволенню, як плата за користування чужими грошовими коштами і стягуються незалежно від вини боржника.
Що стосується відшкодування збитків, пов'язаних з наданням правової допомоги (юридичних послуг) у розмірі 700 грн., то слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
До матеріалів справи додано угоду про виконання окремого доручення від 01.07.05, укладеного між позивачем і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Пироговським Е.М. на виконання останнім окремого доручення в питанні підготовки та представництва в господарському суді.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання юридичних послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.06 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.06 у справі № 13/226 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного німецько-британо-українського підприємства «Трансгазбуд» без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/226 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Данилова Т.Б. (переведена)
Студенець В.І.