ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-10/14397-2012 15.01.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога-І»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Чемерис М.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: Докторович С.І. (представник за довіреністю);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 15 січня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
15 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Допомога-І» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 492/10 від 15.10.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк» (відповідач) заборгованості за договором поставки № 59-2011 від 04 травня 2011 року в сумі 480 225,36 грн. з них основного боргу - 433 281,76 грн. (чотириста тридцять три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 76 копійок), 3% річних - 10 562,24 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні 24 копійки) та пеня - 36 381,36 грн. (тридцять шість тисяч триста вісімдесят одна гривня 36 копійок).
Окрім того, у прохальній частині позовної заяви позивачем викладено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на грошові суми, що належать відповідачеві в обсязі, достатньому для сплати суми заборгованості, пені, 3% річних, а також відшкодування судових витрат за даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 59-2011 від 04 травня 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 13.11.2012 року. Судом, враховуючи недотримання позивачем ст. 4 Закону України «Про судовий збір», було відкладено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога-І» про забезпечення позову до надання заявником доказів сплати судового збору.
18 жовтня та 09 листопада 2012 року через канцелярію до суду від позивача надійшли додаткові документи за № 505/10 від 18.10.2012р. та № 536/10 від 09.11.2012р. відповідно по справі № 5011-10/14397-2012, які долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року розгляд справи було відкладено до 04.12.2012 року, судом відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Допомога-І» в задоволенні клопотання про забезпечення позову у справі № 5011-10/14397-2012, викладеного позивачем в прохальній частині позовної заяви № 492/10 від 15.10.2012р.
Розпорядженням від 04.12.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/14397-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога-І» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк» про стягнення грошових коштів для розгляду судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року справа № 5011-10/14397-2012 прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 15.01.2013 року о 12:50.
Розпорядженням від 15.01.2013р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/14397-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога-І» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк» про стягнення грошових коштів для розгляду судді Коткову О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року судом ухвалено розглядати справу № 5011-10/14397-2012 в судовому засіданні призначеному на 15.01.2013р. о 12:50.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
04 травня 2011 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 59-2011 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Постачальник продає, а Покупець купує партії виробів медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною Договору. Ціна товару зазначається у гривнях. Загальна ціна Договору складається із суми всіх товарів, вказаних у видаткових накладних.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 504 860,06 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі - 71 578,30 грн. /включаючи знижку від Постачальника/, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором, що становить 433 281,76 грн.
Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Як вже було встановлено судом, 04 травня 2011 року між сторонами укладено договір поставки № 59-2011 згідно п.п. 1.1., 1.2. якого Постачальник продає, а Покупець купує партії виробів медичного призначення в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною Договору. Ціна товару зазначається у гривнях. Загальна ціна Договору складається із суми всіх товарів, вказаних у видаткових накладних.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з вересня 2011 року по березень 2012 року позивач передав товар на суму 504 860,06 грн., що підтверджується видатковими накладними: Видаткова накладна РН-0002271 від 07.09.2011 року на суму 34 967,67 гривень; Видаткова накладна РН-0002346 від 16.09.2011 року на суму 29 974,79 гривень; Видаткова накладна РН-0002450 від 28.09.2011 року на суму 86 007,03 гривень; Видаткова накладна РН-0002606 від 18.10.2011 року на суму 78 056,22 гривень; Видаткова накладна РН-0002709 від 26.10.2011 року на суму 72 068,26 гривень; Видаткова накладна РН-0002710 від 26.10.2011 року на суму 3 795,00 гривень; Видаткова накладна РН-0002886 від 03.11.2011 року на суму 54 177,76 гривень; Видаткова накладна РН-0004292 від 29.12.2011 року на суму 40 530,74 гривень; Видаткова накладна РН-0004293 від 29.12.2011 року на суму 2 072,76 гривень; Видаткова накладна РН-0000195 від 27.01.2012 року на суму 38 961,65 гривень; Видаткова накладна РН-0000196 від 27.01.2012 року на суму 2 811,54 гривень; Видаткова накладна РН-0000461 від 17.02.2012 року на суму 40 982,88 гривень; Видаткова накладна РН-0000590 від 03.03.2012 року на суму 20 453,76 гривень (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на накладних.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 6.3. Договору встановлено, що розрахунок з Постачальником за товар, а саме сплата 100% вартості партії товару, визначеної у замовленні на цю партію товару, здійснюється на протязі 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту відвантаження Покупцю партії товару у пункті поставки, якщо у самому Замовленні не визначено інший порядок оплати.
З матеріалів слідує, що на загальну суму 71 578,30 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар/отримав знижку від Продавця, що підтверджується довідкою ТОВ «Допомога-І», банківськими виписками та актами виконаних робіт (копії документів містяться в справі).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.10.2012р. та 13.11.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.
Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати товару згідно видаткових накладних: Видаткова накладна РН-0002271 від 07.09.2011 року на суму 34 967,67 гривень; Видаткова накладна РН-0002346 від 16.09.2011 року на суму 29 974,79 гривень; Видаткова накладна РН-0002450 від 28.09.2011 року на суму 86 007,03 гривень; Видаткова накладна РН-0002606 від 18.10.2011 року на суму 78 056,22 гривень; Видаткова накладна РН-0002709 від 26.10.2011 року на суму 72 068,26 гривень; Видаткова накладна РН-0002710 від 26.10.2011 року на суму 3 795,00 гривень; Видаткова накладна РН-0002886 від 03.11.2011 року на суму 54 177,76 гривень; Видаткова накладна РН-0004292 від 29.12.2011 року на суму 40 530,74 гривень; Видаткова накладна РН-0004293 від 29.12.2011 року на суму 2 072,76 гривень; Видаткова накладна РН-0000195 від 27.01.2012 року на суму 38 961,65 гривень; Видаткова накладна РН-0000196 від 27.01.2012 року на суму 2 811,54 гривень; Видаткова накладна РН-0000461 від 17.02.2012 року на суму 40 982,88 гривень; Видаткова накладна РН-0000590 від 03.03.2012 року на суму 20 453,76 гривень, по Договору у більшому розмірі, а ніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на січень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 433 281,76 грн. з розрахунку: 504 860,06 грн. (загальні вартість товару) - 71 578,30 грн. (сума погашення боргу).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З пункту 8.3. Договору випливає, що за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього
Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 381,36 грн. пені за порушення строків оплати товару за відповідним правочином.
Пунктом 8.1. Договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його конання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 10 562,24 грн. 3% річних.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 9 604,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк» (ідентифікаційний код: 37308739, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 24, р/р 26009010055623 AT «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313, ІПН 373087326502), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Допомога-І» (ідентифікаційний код: 32395558, адреса: 07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Шевченка, 13, р/р 26007707154626 Банк: AT«Райффайзен банк Аваль», МФО 380805 ІГІН 323955510259), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 433 281,76 грн. (чотириста тридцять три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 76 копійок), 3% річних - 10 562,24 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні 24 копійки), пеня - 36 381,36 грн. (тридцять шість тисяч триста вісімдесят одна гривня 36 копійок) та судові витрати - 9 604,50 грн. (дев'ять тисяч шістсот чотири гривні 50 копійок). Видати наказ.
Копію рішення направити відповідачу у справі № 5011-10/14397-2012.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.01.2013р.
Суддя О.В. Котков