33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 січня 2013 року Справа № 5004/1393/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі Левчук І.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-Десятка" на рішення господарського суду Волинської області від 28.11.12р. у справі № 5004/1393/12 (суддя Гарбар Ігор Олексійович)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ЮС-ЛТД"
до відповідача Приватного підприємства "Арт-Десятка"
про стягнення 51 802,78 грн
Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/1393/12 від 28.11.12р. позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного підприємства «Арт-Десятка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» заборгованість згідно договору поставки № 181 від 26.07.2012 р. в розмірі 51 802,78 грн. (п'ятдесят одна тисяча вісімсот дві гривні сімдесят вісім копійок) з них: 50 600,00 грн. основного боргу, 1 202,78 грн. пені, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок)..
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи укладення між сторонами договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів відповідачем, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення в розмірі 51 802,78 грн., з них: 50 600,00 грн. суми основного боргу та 1 202,78 грн. пені.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Арт-Десятка" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 28.11.12р. у справі 5004/1393/12 в частині стягнення пені в розмірі 1202,78 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні зазначеної суми.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення і, як наслідок, є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно зі ст. 104 НПК України та винесення нового рішення. Також апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги факт неприбуття представника відповідача по поважній причині при вирішенні питання щодо стягнення з Приватного підприємства "Арт-Десятка" суми заборгованості та пені.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 28.11.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
До початку судового засідання від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-ЛТД" надійшло клопотання, в якому він просить здійснити розгляд справи без їхньої участі.
Оскільки, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду, а.с. 60, 61), клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.
Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 28.11.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» (позивач) та Приватним підприємством «Арт-Десятка» (відповідач) було укладено договір поставки № 181 (а.с.11).
Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язується відвантажити і передати у власність покупця (відповідача) продукцію (товар), а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити на умовах цього договору.
Найменування товару: руберойд, пергамін, інші будівельні матеріали в асортименті.
Згідно р. 2 договору, товар поставляється покупцеві партіями. На кожну партію товару складається специфікація, яка є невід'ємним додатком до цього договору, в якій узгоджуються кількість товару, що підлягає поставці в конкретній партії, ціна, сума, а також терміни і умови поставки та оплати.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною PH-0000225 від 31.07.2012 р. на суму 55 600,00 грн. (а.с.14).
Товар був отриманий уповноваженою особою відповідача Перемибіда В.О. за дорученням № 205 від 27.07.2012 р. (а.с.15).
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. ціна кожної окремої партії товару визначається і узгоджується сторонами у специфікаціях, що є невід'ємним додатком до цього договору.
Сумою цього договору є сума всіх специфікацій, які є невід'ємними додатками до договору.
Специфікацією № 1 до договору № 181 від 26.07.2012 р. передбачено строк оплати за поставлений товар - 20.08.2012 р. (а.с.13).
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином. Оскільки, за отриманий товар перерахував позивачу 5 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками №№ БВ-0000257 від 22.08.2012 р. на суму 2 000,00 грн. та БВ-0000267 від 30.08.2012 р. на суму 3 000,00 грн. (а.с.16).
Заборгованість відповідача за поставлений товар становить (55600,00 - 5000,00) 50600,00 грн., а тому суд першої інстанції правомірно вважає, що дана вимога підставна та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Згідно п. 8.1. договору, при поставці товару з відстрочкою платежу (п. 3.1. специфікації №1) за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного виконання свого зобов'язання по оплаті.
Керуючись умовами договору та приписами чинного законодавства, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1 202,78 грн. за період з 21.08.2012 р. по 17.10.2012 р.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що штрафні санкції нараховані позивачем є обґрунтованими, підставними, а тому вони правомірно підлягають до стягнення з відповідача.
Скаржник в апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, зокрема апелянт зазначає, що у видатковій накладній №РН-0000225 від 31.07.12 р. відсутнє посилання саме на Договір поставки №181 від 26.07.12 р., тому по зазначеній видатковій накладній, на думку апелянта, між ПП "Арт-Десятка" та ТОВ "ЮС-ЛТД" відсутні договірні відносини.
Проте, зазначене не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, а саме: у видатковій накладній №РН-0000225 від 31.07.12 р. (а.с.14) чітко зазначено, що замовлення здійснене згідно Договору №181 від 26.07.12 р.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки пеня, як один із видів неустойки, є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
Відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 193 ГК та ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів відповідачем, позовні вимоги підставні і правомірно задоволенні судом першої інстанції в розмірі 51 802,78 грн., з яких: 50 600,00 грн. суми основного боргу та 1 202,78 грн. пені.
Не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні в судовому засіданні апеляційної інстанції, доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: розгляду справи без участі представника ПП "Арт-Десятка".
Згідно ухвали господарського суду Волинської області від 06.11.12 р. про порушення провадження у справі явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Згідно ст. 28 ГПК України представляти інтереси сторін у господарському суді можуть керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Тому, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою директора, правомірно не задоволено судом першої інстанції та розглянуто справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України, оскільки зайнятість однієї уповноваженої особи чи перебування цієї особи у відрядженні не перешкоджає довірителю доручити представництво інтересів іншому представнику при наявності відповідного волевиявлення.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -
Рішення господарського суду Волинської області від 28.11.12 р. у справі № 5004/1393/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-Десятка" - без задоволення.
Справу №5004/1393/12 повернути господарському суду Волинської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Василишин А.Р.,
Суддя Крейбух О.Г.