Справа № 2214/11/2012
Головуючий у 1-й інстанції: Зеленська В.І.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
16 січня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та м.Славута Хмельницької області на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та м.Славута Хмельницької області про перерахунок пенсії, -
У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області про визнання незаконними дій щодо відмови в призначенні та виплаті починаючи з 10.05.2011 року пенсії за віком на пільгових умовах, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, зі зниженням пенсійного віку на 10 років та зобов'язання призначити таку пенсію з 10.05.2011 року.
Позовні вимоги заявник мотивував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, а отже має право користуватися пільгами ліквідатора, в тому числі - право на зниження пенсійного віку на 10 років.
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 09.02.2012 року вказаний позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Мотивуючи апеляційні вимоги скаржник посилався на відсутність документів, що підтверджували б факт перебування позивача на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (табелів обліку робочого часу за період роботи в зоні забруднення ЧАЕС, подорожніх листів для водіїв, відомостей на виплату заробітної плат, тощо), які підтвердили б право позивача на пільгову пенсію.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Так, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що враховуючи показання свідків, а також встановлені обставини, ОСОБА_2 набув права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 24.02.1982 року по 1999 рік працював водієм Славутської міжгосподарської пересувної механізованої колони -17 (МПМК- 17) (а.с.6).
На підставі наказу про відрядження №37 від 11 травня 1986 року, параграф 5, виданого в.о. начальника МПМК-17 Кошевим Д.А., водії ОСОБА_2 та інші відряджені в м. Чорнобиль для перевезення бетону на Чорнобильську АЕС з 9 травня 1986 року по 12 серпня 1986 року з виплатою добових 2,60 крб і 1 крб за харчування на добу та збереженням середньомісячного заробітку в розмірі 75% (а.с.29).
Факт перебування ОСОБА_2 на роботах, що дають право на пільгову пенсію стверджується також доповненням до наказу № 45 по Славутській міжгосподарській пересувній механізованій колоні - 17 від 12.05.1986 року про направлення на роботу в Київську область для надання допомоги по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 10.05.1986 року наступних працівників МПМК-17: п. 11 - ОСОБА_2 - водій (а.с.8); довідкою № 5 форми № 122 від 07.02.2012 року, яка свідчить, що в період з 09.05.1986 року по 12.08.1986 року позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1986 року № 1497-898 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 6 червня 1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173. Час вказаної праці до 1 січня 1988 року зараховується до стажу при нарахуванні пенсії у трикратному, а у 1988-1990 роках у півторакратному розмірі. Працював у зоні відчудження с. Копачі (а.с. 30).
З довідки, виданої 29 жовтня 1992 року фірмою "Прогрес", яка є правонаступником Славутської МПМК-17 досліджено, що ОСОБА_2, який був відряджений в 30-ти кілометрову зону м. Чорнобиля для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в період з 09.05.1986 року по 12.08.1986 року здійснена оплата праці згідно шляхових листів, наданих в бухгалтерію підприємства, за підвищеними коефіцієнтами в залежності від зони забруднення.
Крім того, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Славутському районному управлінні праці та соціального захисту населення, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що стверджується дублікатом посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) серії А № НОМЕР_1.
Факт перебування позивача в зоні відчуження підтверджується також допитаними судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_4. ОСОБА_5 показали, які засвідчили, що в період з 09.05.1986 року по 12.08.1986 року разом з позивачем перебували на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Копачі, що знаходиться за 10 км від м. Прип"ять, де працювали водіями на автомобілях КАМАЗ -міксер, перевозили сухий бетон.
При цьому, і ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є пенсіонерами і їм призначена пенсія на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 10 років, як ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На підставі досліджених доказів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про перебування ОСОБА_2 з 09.05.1986 року по 12.08.1986 року в зоні відчуження на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а відтак наявності у нього права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Крім того, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в довідці за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відмовляючи у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", апелянтом не наведено жодного нормативно-правового акту, який зобов'язував би при зверненні за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку надавати первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження. Вимагаючи надання зазначених документів, апелянт фактично створює умови для перевірки обставин, які вже встановлені при вирішенні питання щодо надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та м.Славута Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П.
Сторчак В. Ю.