18 січня 2013 року м. Київ В/800/242/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Борисенко І. В. Вербицька О. В. Лосєв А. М. Маринчак Н. Є.
розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом УкраїниДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби
ухвали відВищого адміністративного суду України 11.10.2012 року
у справі№ 2а-2797/11/1070 (К/9991/37708/12)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс»
доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.2012 року у справі № 2а-2797/11/1070 (К/9991/37708/12), якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року у цій справі залишено без змін.
Заява подана з посиланням на ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норма матеріального права, а саме: п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.
Стверджуючи про неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.02.2012 року у справі № 28/41-А (К-25143/08), в якій касаційний суд дійшов висновку про скасування судових рішень у справі та відмову в позові, оскільки при вирішенні спору судами не взято до уваги вирок Деснянського районного суду м. Києва від 10.07.2006 року відповідно до якого засновник контрагента платника, чиє прізвище вказане в актах виконаних робіт та податкових накладних, виписаних на поставку позивачу будівельно-монтажних робіт, як особи, що підписала податкові накладні, визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, за ознаками сприяння у фіктивній підприємницькій діяльності, яка полягала у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Також судом касаційної інстанції вказано про відсутність доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про реальність виконання зазначених операцій з поставки підрядних робіт.
Приймаючи ухвалу від 11.10.2012 року у справі № 2а-2797/11/1070 (К/9991/37708/12) про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки встановлено реальність виконання господарських операцій. При цьому суд касаційної інстанції відхилив посилання податкового органу на рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009 по справі №1-704, згідно якого ОСОБА_6 - директора та засновника контрагента, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, як доказ незаконності дій позивача, оскільки спірні договори не були предметом розгляду в даній кримінальній справі.
З наведеного вбачається, що заявник стверджує не про неоднакове застосування норм матеріального права, а про різну оцінку доказів у справі.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3).
Отже, доводи заявника фактично зводяться до різного застосування норм процесуального права, що не передбачено чинною редакцією Кодексу адміністративного судочинства України як підстава для перегляду судового рішення касаційної інстанції Верховним Судом України.
За таких обставин підстав для допуску справи для провадження немає.
Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Відмовити Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби в допуску до провадження по перегляду Верховним Судом України справи № 2а-2797/11/1070 (К/9991/37708/12) Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді І. В. Борисенко
О. В. Вербицька
А. М. Лосєв
Н. Є. Маринчак