"16" січня 2013 р. м. Київ К-15839/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010 року по справі №2-а-6701/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ТВ-СЕРРУС»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ТВ-СЕРРУС»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001832310/0 від 26.02.2008.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.03.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1249/23-3/20950844 від 13.02.2008, складеного за результатом виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ТВ-СЕРРУС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2007 по 29.01.2008, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001832310/0 від 26.02.2008, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 49335,00грн., у тому числі 32890,00грн. основного платежу та 16445,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок заниження податку на додану вартість на суму 32890,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що придбане у ВАТ «Чорноморгідробуд»устаткування на суму 288261,00грн., в т.ч ПДВ 48043,50грн. протягом року не віднесене до основних фондів, не введено в експлуатацію, не амортизується, за місцем розташування підприємства не знаходиться, а тому придбання вказаного устаткування ніяк не пов'язане з господарською діяльністю підприємства ні на момент придбання, ні на момент закінчення перевірки.
В ході проведення перевірки було встановлено, що згідно платіжного доручення №72 від 13.09.2006 року ТОВ ТРК «ТВ-Серрус»придбало у ВАТ «Чорноморгідробуд»устаткування на суму 288261,00грн., в т.ч ПДВ 48043,50грн. Ця сума була віднесена до податкового кредиту в жовтні 2006 року (податкова накладна №746 від 13.09.2006). Листом, направленим до ДПІ у Приморському районі м. Одеси №85 від 19.12.2006, ТОВ ТРК «ТВ-Серрус» повідомило про те, що в декларацію по ПДВ за жовтень 2006 року помилково в податковий кредит віднесена сума по податковій накладній №746 від 13.09.2006 року у розмірі 11266,50грн., як така, що не пов'язана з господарською діяльністю підприємства. З зазначених підстав відповідачем був зроблений висновок, що до податкового кредиту підприємством в жовтні 2006 року неправомірно була віднесена сума у розмірі 48043,50грн. по податковій накладній № 746 за мінусом 11 267,00 грн. (яка була самостійно скоригована підприємством в листопаді 2006 року), а в результаті -до податкового кредиту неправомірно була віднесена сума у розмірі 32890,00грн.
Відповідно до п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.п.6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того. Чи такі товари(послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт.послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що одним з основних видів діяльності позивача (поряд з виробництвом та виходом у ефір телерадіопередач та програм, а також реклами у цих телерадіопередачах і програмах) є будівельна діяльність, а саме будівельно-ремонтні роботи З метою здійснення такої діяльності 05.09.2006 між ТОВ ТРК «ТВ-Серрус»та ВАТ «Чорноморгідробуд»був укладений договір №05, предметом якого було придбання позивачем у цієї організації обладнання, а саме трансформаторної підстанції КТП-160 кВА № 4870 з лініями електропередач, яке використовується при організації будівництва на будівельному майданчику для забезпечення роботи вантажопідйомних кранів, вантажних підйомників, ручного електроінструменту, зварювальних апаратів, бетонозмішувальних вузлів, освітлення будмайданчика та в інших цілях, де необхідне застосування промислової напруги 380-220 вольт. Крім цього, вказаним договором передбачалася і передислокація бази ВАТ «Чорноморгідробуд»з території, на якій знаходилася придбана позивачем КТП. Вартість договору склала 288261,00грн., в тому числі ПДВ 48043,50грн.
Отже, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань є правомірним.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв