Справа: № 2026/1160/2012 Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/790/688/13 Зінченко О.В.
Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М
15 січня 2013 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - директора Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп»ОСОБА_3 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання та трьох відсотків річних від простроченої суми, -
У вересні 2012 року позивачка ОСОБА_2 в особі свого вповноваженого представника - директора Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп»ОСОБА_3 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувалось на те, що 20 жовтня 2007 року між позивачкою ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір № 123 про виконання останньою геодезичної зйомки з прив'язкою до державної геодезичної мережі, сформування файлу IN-4, виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки та виготовлення державних актів на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1, для подальшої їх приватизації.
За вказаним Договором ФОП ОСОБА_4 зобов'язалася виконати необхідні роботи в строк до 6-ти місяців а саме:
- встановлення меж земельної ділянки та кадастрова зйомка - 4 (чотири) доби;
- складання та погодження технічного звіту здійснюється Виконавцем разом із Замовником до 2 (двох) місяців;
- реєстрація в центрі ДЗК - 45 (сорок п'ять) діб.
За взаємною згодою сторін у якості оплати за виконання робіт за вказаним Договором позивачкою ОСОБА_2 було сплачено ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 700,00 грн.
Однак, ФОП ОСОБА_4 свої договірні зобов'язання не виконала й державні акти на земельні ділянки не виготовила, чим порушила узяті на себе зобов'язання.
23 травня 2012 року представник ОСОБА_2 звернувся письмово до ФОП ОСОБА_5 з проханням надати копії технічної документації на земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1, але жодної відповіді від останньої не надійшло.
10 серпня 2012 року на особистому прийомі у ФОП ОСОБА_4 представник ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням про видачу зазначеної копії технічної документації й цю копію остання повернула, про що свідчить акт виконаних робіт від 10.08.2012 року, але повернути позивачці кошти в розмірі 700,00 грн. за невиконання узятих на себе зобов'язань ФОП ОСОБА_4 відмовилась.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що невиконанням ФОП ОСОБА_4 узятих на себе договірних зобов'язань їй спричинено й моральну шкоду, позивачка ОСОБА_2 просила суд на підставі ст. 611, 625 ЦК України стягнути з відповідачки ФОП ОСОБА_4 на її користь сплачені за Договором № 123 грошові кошти в розмірі 700,00 грн., інфляційні збитки за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з травня 2008 року й по липень 2012 року, 3 % річних від простроченої суми за вказаний період, що загалом становить 335 грн. 65 коп., а також 5 000,00 грн. на відшкодування заподіяної їй останньою моральної шкоди.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник підтримали заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі й наполягали на їх задоволенні.
Відповідачка ФОП ОСОБА_4 проти заявленого до неї позову заперечувала, посилаючись на те, що несвоєчасне виконання умов укладеного між сторонами договору відбулося не з її вини.
При цьому вона пояснила, що при визначенні координат земельної ділянки позивачки було виявлено порушення складання технічної документації стосовно сусідніх земельних ділянок (перетин меж), що викликало необхідність проведення повторної геодезичної зйомки земельної ділянки позивачки, яка підтвердила помилку у визначенні координат, допущену при реєстрації саме сусідніх земельних ділянок.
Крім того, виготовлена відповідачкою технічна документація відносно земельної ділянки позивачки тривалий час знаходилася на погодженні у відділі земельних ресурсів м. Люботина, що також перешкоджало їй своєчасно виконати умови укладеного між сторонами договору в повному обсязі, а зміни, які в період знаходження зазначеної технічної документації на погодженні у відділі земельних ресурсів були внесені до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, згідно яких повноваження щодо заповнення державних актів на право власності та на право постійного користування земельною ділянкою перейшли до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»та його підрозділів, взагалі унеможливили виготовлення відповідачкою державних актів на земельні ділянки самостійно.
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 27 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з відповідачки - ФОП ОСОБА_4 на користь останньої 50 грн. - вартість оплачених нею робіт за Договором № 123 від 20.10.2007 року, що стосується виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, які не були виконані відповідачкою.
У задоволенні решти заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог судом першої інстанції відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, представник позивачки ОСОБА_2 - директор ПП «ЮК «Право Груп»ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить змінити це судове рішення, задовольнивши заявлені позивачкою ОСОБА_2 вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
При цьому апелянт вказує на те, що відповідачка - ФОП ОСОБА_6 свої зобов'язання за Договором № 123 від 20 жовтня 2007 року за час його дії належним чином не виконала, в зв'язку з чим позивачці ОСОБА_2 доведеться сплатити кошти за платну приватизацію земельних ділянок, але суд першої інстанції зазначений факт до уваги не взяв, внаслідок чого безпідставно задовольнив заявлені позовні вимоги лише частково.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення міського суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, міський суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий, і надав їм належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України.
Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання визначені у Главі 51 ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовідносини з надання послуг регулюються Главою 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 902 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату.
Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 906 ЦК України).
Питання щодо розірвання договору про надання послуг врегульовані законодавцем у ст. 907 ЦК України, відповідно до якої договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Як встановлено по справі, 20 жовтня 2007 року між позивачкою ОСОБА_2 (замовник) та відповідачкою - ФОП ОСОБА_4 (виконавець) було укладено Договір № 123 про надання послуг - виконання землевпорядних робіт.
За умовами вказаного договору ФОП ОСОБА_4 зобов'язалася виконати геодезичну зйомку з прив'язкою до державної геодезичної мережі, сформувати файл IN-4, виготовити технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки та виготовити державні акти на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1, для подальшої їх приватизації, а замовник ОСОБА_2 зобов'язалася оплатити заплановані роботи вартістю 700,00 грн., виконання яких повинно було здійснюватися в три етапи із загальним строком їх виконання до 6-ти місяців.
При цьому сторони домовилися, що Виконавець не несе відповідальності за несвоєчасне виконання договору з вини підприємств та організацій, які здійснюють погодження та реєстрацію виконаної роботи, а також у випадку прийняття нормативних актів, які перешкоджають належному виконанню зобов'язань.
По справі також встановлено, що відповідачкою - ФОП ОСОБА_4, дійсно були порушені взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, щодо своєчасного та повного їх виконання, в зв'язку з виявленою при геодезичній зйомці та визначенні координат земельної ділянки позивачки помилкою, допущеною раніше іншим виконавцем при визначенні координат сусідніх земельних ділянок в процесі їх реєстрації (перетин меж), тривалим знаходженням виготовленої відповідачкою технічної документації на земельні ділянки позивачки на погодженні у відділі земельних ресурсів м. Люботина та внесенням змін до нормативно-правового акту - Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року, згідно яких повноваження щодо заповнення державних актів на право власності та на право постійного користування земельною ділянкою перейшли виключно до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»та його підрозділів, що унеможливило самостійне виготовлення відповідачкою державних актів на земельні ділянки.
Проте, як встановлено судом, не зважаючи на порушення Виконавцем - ФОП ОСОБА_4 своїх договірних зобов'язань за вищевказаним Договором про надання послуг від 20.10.2007 року щодо своєчасного й повного їх виконання, позивачка ОСОБА_2 (Замовник) на протязі 2008-2011 років будь-яких претензій до останньої, у тому числі й грошового характеру, не мала, від укладеного між сторонами договору не відмовилась і питання про його розірвання в установленому порядку не вирішувала, а звернувшись до Виконавця в серпні 2012 року, отримала копію виготовленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 Харківської області.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи виниклий між сторонами цивільно-правовий спір у межах заявлених позовних вимог та приймаючи рішення у справі, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 лише частково, стягнувши з відповідачки ФОП ОСОБА_4 на її користь вартість оплачених робіт за Договором № 123 від 20 жовтня 2007 року, які фактично виконані не були, та відмовивши у задоволенні решти заявлених позовних вимог, у тому числі й що стосується стягнення з відповідачки інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виконання нею узятих на себе зобов'язань на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки зазначена правова норма застосовується лише в разі порушення грошового зобов'язання, що в даному випадку місця не має, а будь-яких доказів на підтвердження того, що зобов'язання відповідачки ФОП ОСОБА_4 за вказаним Договором про надання послуг трансформувалися в грошове, чи того, що неналежним їх виконанням позивачці ОСОБА_2 заподіяні збитки, останньою до суду не представлено.
Обгрунтованно суд першої інстанції відмов і в задоволенні заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог про відшкодування їй моральної шкоди, завданої неналежним виконанням відповідачкою - ФОП ОСОБА_4 своїх договірних зобов'язань, позаяк у даному випадку мають місце договірні, а не деліктні правовідносини, проте, а ні умовами укладеного між сторонами договору, а ні нормами цивільного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення контрагентами своїх договірних зобов'язань, взагалі не передбачено.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги представника позивачки ОСОБА_2, наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - директора Приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп»ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 27 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: