Справа № 22ц-2050 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія інші позовні - Бурлака В.І.
Доповідач в апеляційній Інстанції - Захарова А.Ф.
15 листопада 2006 р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарової А.Ф.
суддів Адаменко Л.В., Подорога В.М.
при секретарі Наконечній М.М.
з участю адвоката Клібанської А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайсуду Черкаської області від 26 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про набуття права власності на нерухоме майно, земельну ділянку за набувальною давністю та виселення без надання іншого житлового приміщення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, які заперечували на доводи апеляційної скарги, судова палата, -
встановила:
В серпні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.
Вказувала, що у відповідності до договору дарування від 27 травня 1994 року їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності належить 1/3 частина домоволодіння по АДРЕСА_1, яку вони прийняли в дар. Дане домоволодіння знаходиться на земельній ділянці, яка виділена в постійне користування співвласникам даного будинку. Кожному співвласнику дісталась та площа , якою користувались до дарування.
За домовленістю між ними їм належать кімнати, які вказані на план-схемі №№ 1-4; 1-5 відповідачу належать кімнати №№ 1-6; 1-7; 1-2, а в спільному користуванні знаходяться кімнати, які вказані під №№ 1-1; І; II.
2
З 2004 року відповідач створює умови, які не дають можливості проживати сумісно в даному будинковолодіння, провести ремонт, провести водопостачання, підключити газове опалення кімнат, електропостачання яких він позбавив позивачку повністю та інше.
З метою перешкоджання їй в користуванні її власністю відповідач на землі загального користування самочинно побудував сарай «Н», перепланував без її згоди кімнату, яка знаходилась в його користуванні і вказана на схемі під № 1-7 - в кухню, облаштував санвузол з підведенням води, вказаний на схемі під № 1-8, який межує з її кімнатою, та інше, чим погіршив її житлові умови, створив сирість в її кімнаті № 1-5; зробив перепланування кімнат «І» та «II», а саме перегородку з окремим виходом та заклав вхідний пройом із приміщень 1-1 та 1-2, самовільно відділивши частину спільної площі, якою ніхто не може користуватися. Спільний коридор 1-1 перепланував в іще одну кухню з влаштуванням газової плити та мойки з підведенням води.
Дозволів на перебудову і перепланування відповідач не отримував, відповідних документів не оформляв, а вони створені таким чином, що фактично позбавляють її права у користуванні своєю часткою домоволодіння , погіршують житлові умови. Відповідач перешкоджає в користуванні кімнатами, бо без його дозволу ніхто не може в них попасти і тому не можна провести ремонт як особистих кімнат так і кімнат загального користування. Крім того, відповідач змінив замки на вхідних дверях і не допускає її зовсім до її кімнат.
Крім того, він самочинно в порушення будівельних і санітарних норм викопав зливну яму, про що був складений припис, проте він цього порушення не усунув.
її звернення до всіх установ міста щодо припинення з боку відповідача незаконного перепланування та переобладнання будинковолодіння і усунення перешкод в користуванні таким для неї позитивних наслідків не дістали, оскільки відповідач ніякі попередження з боку певних служб не виконує, що змушує її звертатись з даним позовом до суду.
На підставі наведеного, ст.ст. 332, 376 ЦК України, просила постановити рішення про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням для неї з боку ОСОБА_1, при цьому просила зобов'язати його знести самочинно збудований сарай «Н», привести у відповідність приміщення «І» та «II» , а також кімнати № 1-7 та № 1-8 з планом 1994 року, звільнити коридор 1-1 та веранду «І», які знаходяться у спільному користуванні, від його майна, газової плити, мийки, які загромаджують доступ до її кімнат; зобов'язати відповідача засипати вигрібну яму згідно припису, знести самочинне будівництво-добудову до веранди, зобов'язати його надати їй ключ від вхідних дверей та не перешкоджати у вільному доступі до її кімнат.
ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов про набуття права власності на нерухоме майно, земельну ділянку за набувальною давністю і про виселення.
Вказував, що загальна вартість будинку по АДРЕСА_1 згідно витягу БТІ та 6 співвласників складає 64812 грн., а на одного 10802 грн. Площа земельної ділянки складає всього 2035 кв. м, а окремо йому і ОСОБА_2 належить по 248, 5 кв. м, що відповідає 1/6 частки загальної земельної ділянки по рішенню Уманського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року.
ОСОБА_2 до 1993 року проживала по АДРЕСА_1 як квартирантка, а після отримання нової квартири АДРЕСА_2 за рішенням завода «Мегометр», яку приватизувала, на АДРЕСА_1 вже не проживала, хоч це не завадило їй незаконно зареєструватися на АДРЕСА_1 18.10. 2003 року в основному для отримання чисельних пільг і субсидій для своєї сім'ї. Але в частині помешкання нічого не змінилося.
Фактично ОСОБА_2 не прийняла дарунок і не піклувалася про нього сі ці роки. Житлове приміщення перейшло в нежитлове, відсутнє опалення, освітлення, водовідведення , господарські споруди в аварійному стані. Комунальні послуги і плата за землю не сплачувались. По суті частка ОСОБА_2 була безхазяйна нерухома річ з
з
земельною ділянкою, якою він добросовісно відкрито безперервно на протязі більше 10 років володів, утримував і оплачував. А якщо приєднати до часу володіння і час, протягом якого цим майном володіла його мати і чиїм правонаступником він являється , - то це буде 24 роки з моменту його реєстрації за даною адресою, з серпня 1982 року.
ОСОБА_2 за рахунок недбалого ставлення до дарунка нанесла матеріальну і моральну шкоду його сім'ї в розмірі 4420 грн., приміщення використовувалось не за призначенням, тому просив на підставі викладеного , ст.ст. 344, 377, 378 ЦК України, ст.ст. 119, 120, 158 ЗК України , передати йому у власність за набувальною давністю 1/6 частину безхазяйної нерухомості по АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, площею 248,5 кв. м і виселити ОСОБА_2 з квартири по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Уманського міськрайсуду від 26 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні частиною будинку ОСОБА_2, звільнити коридор загального користування від речі, надати ключ від замка на вхідних дверях веранди та знести перегородку в веранді.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про набуття права власності на нерухоме майно, земельну ділянку за набувальною давністю та виселення без надання іншого жилого приміщення, - відмовлено.
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 просить його скасувати як постановлене на неповно досліджених матеріалах справи та направити останню на новий розгляд.
Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, щ сторони по справі являються співвласниками частини будинку по АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 27.05.1994 року, за яким сторонам належить 1/3 частина будинку в рівних долях. Між сторонами було добровільно встановлено порядок користування цією частиною будинку. Позивачка користується кімнатами 1-5; 1-4; 1-3, а відповідач - кімнатами 1-6; 1-7 і 1-2, а інші приміщення знаходяться в спільному користуванні.
Встановлено, що на розгляді Уманського міськрайонного суду з 2005 року знаходиться цивільна справа про реальний розподіл частини будинку, що належить сторонам на праві власності, але ОСОБА_1 до вирішення питання по суті, дійсно, зробив перебудови приміщень спільного користування, поставив умивальник в коридорі спільного користування, змінив замки на вхідних дверях, перешкоджаючи позивачці в користуванні належною їй частиною будинку. Даний факт не заперечувався в суді ні відповідачем ОСОБА_1, його матір'ю ОСОБА_4, допитаною в якості свідка. Схемою-планом до технічного паспорту на квітень 2005 року та схемою-планом даної частини будинку від 20.12.2005 року та актом, складеним 30 серпня 2006 року головою квартального комітету № 6 м. Умані підтверджується факт зазначених переобладнань в даній частині будинку, проведених самочинно відповідачем і в ущемлення прав і інтересів позивачки ОСОБА_2
Такий стан залишається, не дивлячись на попередження з боку управління містобудування і архітектури м. Умані та припис від 05.09.05 року щодо припинення будівельних робіт і необхідності приведення квартири у належний технічний стан (ар. спр. 16-17), оскільки відповідач на ці заходи не реагує.
Виходячи з цього суд правомірно визнав позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими і зобов'язав ОСОБА_1 не чинити позивачці перешкод в користуванні належною їй частиною будинку, звільнити коридор загального користування від речей, надати ключ від замка на вхідних дверях веранди та знести перегородку у веранді.
4
Розглядаючи зустрічну позовну заяву, суд встановив, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що він добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном (частиною будинку позивачки) протягом 10 років.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не користується кімнатами позивачки та її земельною ділянкою , а створює перешкоди в користуванні позивачкою належною їй частиною будинку, тому і відмовлено було ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про набуття права власності на нерухоме майно ( тобто її частку в будинку), земельну ділянку (якою фактично позивачка користується)) за набувальною давністю та у виселенні позивачки з даної її частини будинку без надання іншого жилого приміщення.
Таке рішення суду відповідає матеріалам справи, вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, - не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308,314 ЦПК України, судова палата, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Уманського міськрайсуду від 26 вересня 2006 року, - залишити без змін. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 2-х місячного строку до Верховного Суду України.
Головуючий
Вірно: суддя апеляційного суду Черкаської області А.Ф.Захарова