АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/17961/12
Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.
Доповідач: Немировська О.В.
11 грудня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року по цивільній справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, боржник: ОСОБА_1, стягувач: ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про оголошення розшуку дитини,
державний виконавець ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві звернувся до суду із поданням, в якому просив оголосити у розшук малолітню дитину ОСОБА_3, посилаючись на те, що на виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві перебуває виконавчий лист, виданий 20 серпня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва, відповідно до якого малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, необхідно відібрати у його батька - ОСОБА_1 та повернути дитину матері - ОСОБА_2
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року подання було задоволено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою в задоволенні подання відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним поданням, державний виконавець ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві перебуває виконавчий лист № 2-9255, виданий 20 серпня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва, відповідно до якого малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, необхідно відібрати у його батька - ОСОБА_1 та повернути дитину матері - ОСОБА_2, з якою він проживав. 23 серпня 2012 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документа, оскільки рішення Дніпровського районного суду м. Києва самостійно боржником не виконується. 06 вересня 2012 року державним виконавцем була призначена передача дитини, однак, ОСОБА_1 ні державного виконавця, ні матір дитини, ні представників служби у справах дітей, ні представників кримінальної міліції у справах малолітніх дітей не було допущено до квартири, де знаходиться дитина, про що було складено відповідний Акт. 19 вересня 2012 року в ході проведення виконавчих дій по відібранню дитини державним виконавцем встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1, який належним чином повідомлений про день та час проведення виконавчих дій та дитини ОСОБА_3 не виявлено, рішення суду не виконано, дитина не передана матері, про що було складено відповідний Акт. 28 вересня 2012 року відібрання дитини не відбулося, оскільки ОСОБА_1 вивіз дитину в м. Херсон до родичів, проте адресу місця перебування дитини надати відмовився. Станом на 01 жовтня 2012 року ОСОБА_1 не надано інформації щодо місця перебування малолітньої дитини ОСОБА_3. У зв'язку з неможливістю встановлення місця перебування малолітньої дитини, державний виконавець просив суд оголосити її у розшук.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року подання було задоволено.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем виконано всі можливі заходи в межах, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення суду про відібрання малолітньої дитини, яке підлягає негайному виконанню, а відсутність відомостей про місце проживання (перебування) малолітньої дитини є підставою для оголошення її обов'язкового розшуку.
Такий висновок суду першої інстанції зроблений із дотриманням норм процесуального права.
Згідно п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду з поданням про розшук боржника-фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Відповідно до положення п. 5 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві 23 серпня 2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20 серпня 2012 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_1, та повернення дитини матері - ОСОБА_2, з якою він проживав.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що 06 вересня 2012 року під час проведення виконавчих дій він надав можливість увійти державному виконавцю, працівникам міліції та служби у справах дітей до квартири, в якій проживає ОСОБА_3, а також на те, що ОСОБА_2 мала можливість вільно спілкуватися з ОСОБА_3, який відмовився іти до неї, спростовується матеріалами справи. Відповідно до акту державного виконавця Дніпровського РУЮ у м. Києві від 06 вересня 2012 року передача дитини не відбулася у зв'язку з тим, що боржником ОСОБА_1 не було допущено до квартири, де знаходиться дитина, матір, якій необхідно передати дитину, працівника служби у справах дітей та співробітника кримінальної міліції. Крім того, за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця, постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 10 вересня 2012 року на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 170 грн.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що 19 вересня 2012 року ОСОБА_3 знаходився в дитячому санаторії, а тому проведення виконавчих дій було неможливим, про що він заздалегідь попередив виконавця, також є необґрунтованими, оскільки доказів на підтвердження даного факту до суду надано не було. Натомість, в матеріалах справи міститься акт державного виконавця від 19 вересня 2012 року, в якому зазначено, що рішення суду не виконано, дитина не передана, у зв'язку з тим, що за адресою: АДРЕСА_1 боржника ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 не виявлено.
28 вересня 2012 року державним виконавцем було складено акт, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 дитини в квартирі виявлено не було. Зі слів батька ОСОБА_1 дитина перебуває в м. Херсон у родичів, адресу яких він не пам'ятає.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подання ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві підлягає задоволенню, оскільки державним виконавцем виконано всі можливі заходи в межах, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення суду про відібрання малолітньої дитини, яке підлягає негайному виконанню, а відсутність відомостей про місце проживання (перебування) малолітньої дитини є підставою для оголошення її обов'язкового розшуку.
Незважаючи на те, що уже є постанова від 22 листопада 2012 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року, на час постановлення ухвали, а саме на 06 листопада 2012 року у суду першої інстанції були всі підстави для оголошення дитини у розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника-фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Згідно ст. 375 ЦПК України, розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було дотримано норми закону при вирішенні питання про оголошення розшуку дитини, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/17961/12
Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.
Доповідач: Немировська О.В.
11 грудня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року по цивільній справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, боржник: ОСОБА_1, стягувач: ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про оголошення розшуку дитини,
та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді