18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Мосьондза І.А.,
суддів Корнієнко Т.Ю., Полтавцевої Г.А.,
секретарів Процюка Б., Яртим А.,
за участю прокурора Тертичного О.А.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
потерпілої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м.Києва від 25 червня 2012 року,-
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2012 року,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого
визнано винним та засуджено за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років; за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_5 визначене у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
По справі вирішено питання про судові витрати та речові докази.
За даним вироком суду встановлено, що засуджений ОСОБА_5 в серпні 2009 року познайомився із потерпілою ОСОБА_4, з якою почав підтримувати близькі стосунки та допомагав їй матеріально. Приблизно з серпня 2010 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 стали виникати конфлікти з приводу того, що ОСОБА_5 постійно ревнував потерпілу до оточуючих, а в подальшому їх відносини з цього приводу переросли в неприязнені. Внаслідок тривалих неприязнених відносин, на ґрунті ревнощів, у ОСОБА_5 виник умисел на вбивство ОСОБА_4
Реалізуючи свій злочинний умисел на вбивство ОСОБА_4, ОСОБА_5 23 січня 2011 року о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, заздалегідь заготовив зброю - належний йому карабін ОПСКС НОМЕР_3 калібру 7,62мм. та боєприпаси до нього, і на власному автомобілі «Мерседес Бенц Е 200», державний номерний знак НОМЕР_1, прибув до будинку АДРЕСА_3, в якій проживала ОСОБА_4 Знаходячись у загальному коридорі тринадцятого поверху, ОСОБА_5 став неодноразово стукати та дзвонити у вхідні двері квартири №76, виражаючись при цьому нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_4 В подальшому ОСОБА_5, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 знаходиться у квартирі, оскільки там горіло світло, передбачаючи непоправні наслідки своїх дій, направив ствол зброї в напрямку до оглядового вічка вхідних дверей квартири №76. Вважаючи, що постріл в область голови обов'язково спричинить смерть потерпілої ОСОБА_4 та бажаючи цього, ОСОБА_5 умисно вистрілив з карабіну в оглядове вічко вхідних дверей квартири №76. Після здійснення пострілу ОСОБА_5, вважаючи, що він виконав усі необхідні дії, в результаті яких неминуче настане смерть потерпілої, з місця вчинення злочину втік, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки через випадковий збіг обставин, незалежних від волі ОСОБА_5, куля пройшла під кутом і не влучила у ОСОБА_4, а тому смерть потерпілої не настала.
Крім цього, ОСОБА_5 в цей же день о 22 годині 35 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на власному автомобілі марки «Мерседес Бенц Е 200», державний номерний знак НОМЕР_1, по ґрунтовій ділянці землі від будинку №15а по вул.Гмирі в напрямку будинку №38 по пр.Григоренка в м.Києві, прослідував на автомобільну парковку, розташовану на подвір'ї будинку №38 по пр.Григоренка в м.Києві, де зупинився, оскільки подальшому руху його автомобіля заважали запарковані автомобілі. Побачивши це, охоронець парковки ОСОБА_7 підійшов до автомобіля ОСОБА_5. У цей час ОСОБА_5 вийшов із автомобіля і знаходячись у громадському місці, дістав із багажного відділення свого автомобіля вогнепальну зброю - карабін ОПСКС НОМЕР_3 калібру 7,62мм. з боєприпасами до нього, та грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, виявляючи при цьому особливу зухвалість, яка полягала в його нахабній поведінці, навів ствол зброї на ОСОБА_7, чим змусив його відштовхати запарковані автомобілі та звільнити місце для виїзду його автомобіля. Після цього ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втік.
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. В обґрунтуванні поданої апеляції посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував та не надав об'єктивної оцінки ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, а також того, що засуджений під час вчинення злочинів перебував в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою обставиною. Вважає, що засудженому ОСОБА_5 призначене м'яке покарання, яке за своїм розміром є недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Просить вирок в цій частині скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 засудити за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі; за ч.4 ст.296 КК України у виді 4 (чотирьох) позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 10 років позбавлення волі.
В апеляціях із доповненнями та уточненнями засуджений ОСОБА_5 і його захисник ОСОБА_1 вважають вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки досудове і судове слідство по справі проведено неповно та однобічно; висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи; судом неправильно застосовано норми кримінального закону.
В обґрунтування своїх доводів посилаються на те, що в матеріалах справи відсутні докази, якими б підтверджувалися висновки суду про існування між підсудним і потерпілою тривалих неприязнених відносин на ґрунті ревнощів, що в подальшому послужило приводом до вчинення замаху на вбивство ОСОБА_4. Навпаки, ці висновки спростовуються саме показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка заперечила те, що її поведінка могла бути приводом до ревнощів зі сторони ОСОБА_5. Таким чином, мотив злочину не встановлено.
Також зазначають, що судом першої інстанції не спростовано та необґрунтовано відхилено показання ОСОБА_5 про те, що коли він стукнув карабіном об двері, відбувся самовільний постріл у оглядове вічко дверей, що свідчить про випадковість події. Спроможність таких показань ОСОБА_5 підтверджується висновком експерта №64 від 30 березня 2011 року, яким встановлено несправність ударно-спускового механізму карабіну та можливість пострілу з нього, без натиску на спусковий гачок, при ударі стволом об вертикальну металеву поверхню; відсутністю відбитків його пальців на спусковому гачок та запобіжнику; відсутність слідів пострілу на руках та вилучених в автомобілі рукавицях. При цьому ОСОБА_5 не міг знати, що на той час потерпіла знаходилась у квартирі, оскільки не міг це бачити як з двору будинку, так і перебуваючи на площадці перед вхідними дверима. Також суд не надав належної оцінки поведінці ОСОБА_5, яка передувала пострілу та була після його вчинення, а саме тому, що після пострілу він закричав і ще деякий час знаходився біля дверей, а не намагався одразу втекти, як би це робив вбивця.
Вважають, що дії ОСОБА_5 по даному епізоду підлягають кваліфікації за ст.296 КК України.
З приводу засудження ОСОБА_5 за вчинення хуліганства вважають, що по даному епізоду взагалі відсутня подія злочину, оскільки його винуватість не підтверджується будь-якими доказами по справі. Показання потерпілого ОСОБА_7, взяті судом за основу в якості доказу вини, є сумнівними, оскільки як під час проведення досудового розслідування справи, так і під час судового слідства він їх неодноразово змінював, що ставить під сумнівів їх правдивість. Неспроможними також є показання потерпілого про те, що він бачив, як ОСОБА_5 тримав в руках карабін і спрямовував його на ОСОБА_7, оскільки події відбувалися в нічний час. Судом також не встановлено, в чому полягало порушення громадського порядку, кому і в якому розмірі хуліганськими діями ОСОБА_5 спричинена шкода.
В обґрунтування неповноти проведеного досудового слідства посилаються також на те, що по справі не проводилось відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_5 на предмет того, чи міг він з двору будинку бачити, що в квартирі ОСОБА_4 горіло світло та чи міг він знати, що потерпіла на той час перебувала в квартирі.
З наведених вище підстав вважають, що обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.115, ч.4 ст.296 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи.
За результатами апеляційного розгляду просять скасувати вирок суду першої інстанції та повернути справу на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти апеляцій засудженого і його захисника, засудженого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора та підтримали апеляції засудженого і захисника із уточненнями, потерпілу ОСОБА_4, яка погоджується із вироком суду першої інстанції, при вирішенні апеляцій покладалася на думку суду, провівши частково судове слідство та судові дебати, надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданих апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, який своїми умисними діями вчинив закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, та у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами у їх сукупності, які перевірялися судом в ході судового слідства.
Зокрема, суд обґрунтовано в основу вироку поклав показання потерпілої ОСОБА_4 про те, що в 2009 році вона познайомилась із ОСОБА_5, відносини з яким переросли у близькі, він допомагав їй матеріально. В той же час ОСОБА_5 постійно її ревнував, хоча вона не давали для цього приводів. 2 січня 2011 року вони посварились і вона перестала з ним спілкуватися. 23 січня 2011 року протягом дня вона розмовляла з ОСОБА_5 по мобільному телефону та зрозуміла, що ОСОБА_5 був в стані алкогольного сп'яніння, він її ображав, а тому вона припинила з ним розмову. Увечері вона була вдома, в квартирі горіло світло на кухні та в коридорі. Десь о 21 годині 40 хвилин почула стуки та дзвінок у вхідні двері, який продовжувався близько трьох хвилин. По голосу вона зрозуміла, що це був ОСОБА_5, який висловлювався нецензурною лайкою на її адресу. Потім настала тиша і вона, крадучись уздовж стіни, підійшла до дверей, щоб подивитися у вічко, чи пішов ОСОБА_5. В той час, коли вона нажала на дверну ручку вхідних дверей зі сторони квартири, ручка скрипнула. ОСОБА_5 це міг почути. Вона ще не встигла відкрити двері, як в цей момент пролунав постріл, від якого її оглушило та подряпало обличчя щепками. Чи мав ОСОБА_5 намір її вбити, вона не знає. До цього був випадок, що увечері вона знаходилась вдома на кухні, пила чай. Їй зателефонував ОСОБА_5 на мобільний телефон і сказав, що він спостерігає за нею в оптичний приціл, спитавши, чи не боїться вона, що він вистріліть. Вона злякалась та пішла з кухні, бо вважала, що це може бути реальністю.
Ці показання є послідовними, потерпіла підтвердила їх як на очній ставці із ОСОБА_5, так і в суді апеляційної інстанції та додала, що неприязнені відносини між нею та ОСОБА_5 розпочались не в серпні 2010 року, а з 2 січня 2011 року, коли вони серйозно посварились і вона вирішила розірвати їхні відносини. Вона також змінила замок у вхідних дверях. 23 січня 2011 року не бачила, чим саме наносив удари ОСОБА_5 по вхідних дверях, але вважає, що удари наносились ногами.
Показання потерпілої не містять істотних суперечностей, є послідовними впродовж досудового слідства та розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, підтверджені нею під час проведення відтворення обстановки та обставин події та при проведенні очної ставки із засудженим, узгоджуються з іншими доказами по справі, а тому у колегії суддів немає сумніву в їх правдивості.
Поклавши в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_4, суд також в обґрунтування доведеності обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_4 послався на інші докази, зокрема на:
- дані протоколу огляду місця події від 23.01.2011 року про те, що біля квартири потерпілої було виявлено та вилучено фрагмент вічка дверей, предмет, схожий на гільзу, а в квартирі - деформований металевий предмет, схожий на кулю;
- дані протоколу огляду місця події від 10.05.2011 року, проведеного за участю експерта - баліста, згідно яких встановлено напрямок польоту кулі та співвідношення розташування зброї до вхідних дверей (3,5 - 4 градуси);
- дані протоколу відтворення обстановки та обставин події від 27.01.2011 року та протоколу перегляду відеозапису, в ході яких потерпіла підтвердила свої показання, дані нею на досудовому слідстві;
- дані висновку судово-хімічної експертизи №72 від 01.03.2011 року про те, що в змивах з дверей квартири АДРЕСА_3, вилученого 23.01.2011 року, виявлено продукти пострілу;
- дані протоколу огляду та вилучення від 24.01.2011 року про те, що у ОСОБА_5 в зовнішній кишені куртки було вилучено 3 патрони;
- дані висновку судово-балістичної експертизи №64 від 30.03.2011 року, підтвердженого і роз'ясненого в судовому засіданні експертом ОСОБА_8 про те, що предмет, схожий на карабін, який було вилучено 24.01.2011 року з автомобіля «Мерседес» номерний знак НОМЕР_2, є нарізною мисливською вогнепальною зброєю - самозарядним карабіном «ОП СКС» НОМЕР_3 калібру 7,62 мм, придатний до стрільби. Гільза, яка була вилучена 23 січня 2011 року по АДРЕСА_3 біля дверей квартири потерпілої, є частиною патрону до мисливської нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм і стріляна з наданого на дослідження карабіну «ОП СКС» НОМЕР_3. Металевий предмет, схожий на кулю і вилучений в квартирі потерпілої, є ймовірно частиною осерця кулі калібру 7,62-39 мм.
Суд дав належну оцінку цим доказам, а також висновку судово-балістичної експертиза та поясненням експерта в тій частині, що внаслідок зносу деталей ударно-спускового механізму постріл з карабіна міг відбутися самовільно при ударі зрізом дула об вертикальну металеву поверхню.
Належну оцінку в якості доказу обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, суд дав також показанням потерпілого ОСОБА_7 про те, що 23 січня 2011 року він здійснював охорону автомобілів на стоянці, розташованої в дворі будинку 38 по пр.Григоренко в м.Києві. В вечірній час він побачив, що до будинку 15-а по вул.Гмирі під'їхав автомобіль Мерседес, з якого вийшов пасажир чоловічої статі і пішов в будинок №15. Приблизно через 10 хвилин чоловік повернувся і сів в машину. В подальшому водій цього автомобіля намагався проїхати через територію охоронюваної ним стоянки, однак не міг цього зробити, так як цьому заважали запарковані автомобілі. Він підійшов до автомобіля і повідомив водію, що вони не зможуть проїхати та їм необхідно повернутись тим же шляхом, яким заїхали. Чоловік, який сидів на пасажирському сидінні і якого він в подальшому впізнав як ОСОБА_5, вийшов з автомобіля і сказав, що їм потрібно проїхати. Він також йому повідомив, що вони не зможуть проїхати. Тоді ОСОБА_5 підійшов до багажника, відкрив його і він почув звук клацання. В подальшому ОСОБА_5 підійшов до нього на відстань приблизно 1,5 метра і тримаючи в руках зброю системи «автомат», навів йому в область живота та сказав «Я же тебе говорил, что нужно проехать». Злякавшись, він розштовхав три автомобілі, надавши таким чином місце для проїзду Мерседеса. В цей час ОСОБА_5 сів до автомобіля і вони від'їхали. Замітив, що ОСОБА_5 знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, вів себе неадекватно.
Показання потерпілого ОСОБА_7 повністю узгоджуються з іншими доказами по справі, якими обґрунтовується доведеність обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злісного хуліганства, а саме: показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що 23.01.2011 року до нього звернувся охоронник автостоянки ОСОБА_7, і повідомив, що у дворі невідомий чоловік погрожував йому зброєю через те, що він не дозволяв проїхати йому по території стоянки; даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 03.02.2011 року про те, що потерпілий ОСОБА_7 впізнав у ОСОБА_5 чоловіка, який 23.01.2011 року погрожував йому зброєю; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 12.03.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_7 підтвердив свої показання та показав, як саме ОСОБА_5 23.01.2011 року погрожував йому предметом, схожим на гвинтівку; даними протоколу огляду місця події від 24.01.2011 року про те, що 24.01.2011 року о 00 год.45 хв. в належному ОСОБА_5 автомобілі «Мерседес» номерний знак НОМЕР_2, виявлено самозарядний карабін «ОП СКС» НОМЕР_3 калібру 7,62 мм.
Суд також дав оцінку суперечностям в показаннях потерпілого ОСОБА_7 щодо зброї, яка застосовувалась ОСОБА_5 при вчиненні хуліганських дій і правильно зробив висновок про те, що ця обставина не впливає на кваліфікацію дій підсудного, оскільки потерпілий чітко та послідовно вказував на те, що на нього була наставлена саме зброя, а не інший предмет. Крім цього, з урахуванням того, що події відбувались в темну пору доби, раптово, потерпілий внаслідок переляку та наявності реальної загрози для свого життя міг добросовісно помилитись щодо виду зброї.
Суд першої інстанції також дав належну оцінку показанням засудженого ОСОБА_5, в яких він заперечує свою вину у скоєнні замаху на вбивство потерпілої та вчинення злісного хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї та посилається на те, що у нього не було мотиву для вчинення вбивства ОСОБА_4; що йому не було відомо, чи знаходилась потерпіла у квартирі, оскільки він не міг бачити світло в квартирі; що постріл відбувся самовільно, без його участі, коли він ударив зрізом ствола карабіну об металеву поверхню дверей.
Суд обґрунтовано визнав ці показання неправдивими, розцінивши їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 та ч.4 ст.296 КК України відповідають фактичним обставинам справи та зібраним по справі доказам в їх сукупності. Наведені судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК, а тому обґрунтовано визнані належними та допустимими. Правильність цих висновків у суду апеляційної інстанції сумнівів не викликають та доводами апеляцій ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_1 не спростовуються.
Доводи апеляцій засудженого та його захисника про те, що органом досудового слідства необґрунтовано зроблено висновок про існування між підсудним і потерпілою тривалих неприязнених відносин на ґрунті ревнощів, що в подальшому послужило приводом до вчинення замаху на вбивство ОСОБА_4, спростовуються показаннями потерпілої про те, що з 2 січня 2011 року між нею та ОСОБА_5 виникли неприязнені відносин, через що вона припинила з ним спілкування, зміна замок у вхідних дверях.
Також необґрунтованими є послання засудженого та його захисника в апеляціях на те, що суд першої інстанції не врахував висновок судово-балістичної експертиза експерта №64 від 30.03.2011 року в тій частині, що внаслідок зносу деталей ударно-спускового механізму постріл з карабіна міг відбутися самовільно при ударі зрізом дула об вертикальну металеву поверхню, якими підтверджується спроможність показань засудженого. Суд дав оцінку цьому доказу, для чого допитав в судовому засіданні експерта та з урахуванням показань потерпілої ОСОБА_4, оцінивши показання засудженого, обґрунтовано прийшов до висновку, що в даній конкретній ситуації постріл підсудним було зроблено саме після того, як наступила тиша та припинився гуркіт та дзвінки у двері, цілеспрямовано через вічко вхідних дверей, з метою вбивства потерпілої, а не випадково, при ударі зрізом дула карабіна об металеві двері квартири. Даний висновок підтверджується і показаннями потерпілої про те, що постріл відбувся саме в той момент, коли вона намагалась відкрити вхідні двері і скрипнула ручка дверей.
Доводи апеляцій засудженого та його захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні хуліганства з застосуванням вогнепальної зброї, суперечать фактичним обставинам справи. При цьому суд дав належну оцінку всім доказам по цьому епізоду, в тому числі показанням потерпілого ОСОБА_7 та наявних в них протиріччях щодо виду зброї, та обґрунтовано визнав їх належними, достатніми та допустимими.
Також необґрунтованими є посилання засудженого та його захисника на неповноту проведеного досудового слідства, що є підставою для повернення справи на додаткове розслідування. Аналіз матеріалів справи дає можливість зробити висновок, що досудове слідство проведено всебічно, повно та об'єктивно, з встановленням всіх обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Обставини щодо того, чи міг ОСОБА_5 з двору будинку бачити, що в квартирі ОСОБА_4 горіло світло та чи міг він знати, що потерпіла на той час перебувала в квартирі, були предметом перевірки в суді першої інстанції. Також, із показань потерпілої ОСОБА_4 слідує, що 23 січня 2011 року ОСОБА_5 неодноразово телефонував їй на домашній телефон. В вечірній час на кухні та в коридорі горіло світло, яке можна було бачити з двору будинку. А тому ОСОБА_5 знав, що вона знаходиться в квартирі.
Дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані судом за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, який виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, та за ч.4 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання за даним вироком, судом враховувались ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, за яких їх вчинено (форму вини, мотив і мету, спосіб та стадію вчинення), дані про особу підсудного, який характеризується позитивно, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має неповнолітню дитину, а тому призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкціями ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України та ч.4 ст.296 КК України, яке буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначене засудженому ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу. При цьому судом враховувались і ті обставини, на які прокурор посилається в своїй апеляції як на підстави для призначення більш суворого покарання.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що вирок Дарницького районного суду м.Києва від 25 червня 2012 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.4 ст.296 КК України, є законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення апеляцій прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_1, відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПУ України, колегія суддів, -
Вирок Дарницького районного суду м.Києва від 25 червня 2012 року, яким засуджено ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.4 ст.296 КК України, залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_5, та його захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді:
_________________ ____________________ __________________
Мосьондз І.А. Полтавцева Г.А. КорнієнкоТ.Ю.