Справа № 22-ц/2690/16812/12
Головуючий у I інстанції: Кравець Д.І.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
6 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3
про припинення права власності на частку квартири та поділ квартири у натурі,
встановила:
позивачка звернулася до суду з позовом про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй у користування кімнату, площею 14,2кв.м., посилаючись на те, що вона є власницею 1/4 частини даної квартири, однак тривалий час не має можливості користуватися нею, так як відповідачка чинить їй перешкоди у цьому.
Також позивачка просила зобов'язати відповідачку не чинити їй та її родинні перешкоди у користуванні вказаною кімнатою. Крім того, позивачка просила поділити спірну квартиру у натурі, виділивши їй у власність кімнату, площею 14,2 кв.м., а відповідачці кімнату, площею 19,8кв.м. та припинити право власності відповідача на 5,7кв.м. у вищезазначеній квартирі.
Ухвалою суду від 12 вересня 2012р. провадження за позовними вимогами про визначення порядку користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою закрито.
Рішенням суду від 12 вересня 2012р. у позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, яке передбачає можливість припинення права власності на частку у спільній частковій власності у разі неприязнених стосунків між співвласниками.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта та її представника, відповідачки, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка є власницею 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 липня 2004р., 3/4 частин даної квартири є власністю відповідачки на підставі договору дарування від 7 вересня 2004р.
Квартира складається з двох окремих кімнат, жилою площею 19,8кв.м. та 14,2 кв.м.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх безпідставності.
Колегія судів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наявним матеріалам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
З плану спірної квартири вбачається, що без переобладнання квартири неможливо виділити у натурі позивачці її частку у спільній частковій власності так, щоб ці приміщення мали самостійний вихід, а позивачкою не було надані докази того, що дану квартиру можливо переобладнати в окремі квартири, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги про поділ квартири у натурі задоволенню не підлягають.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду про те, що відповідно до положень ст. 365 ЦК України припинення права власності можливо тільки на всю частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, а не певної частини, як було заявлено позивачкою.
Судом повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, при постановленні рішення були дотримані норми матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: