03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа №22-ц/2690/16966/2012 Головуючий 1 інстанції - Демидовська А.І.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
06 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М. Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним, -
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Сведбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та визнати іпотечний договір від 19.03.2008 року зі змінами та доповненнями недійсним.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, позивачкою подавались додаткові пояснення, проте в судовому рішення вони не знайшли своє відображення. В судовому рішення було встановлено, що нотаріус повинен вимагати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, якого на момент посвідчення договору не існувало. Апелянт зазначає, що оскільки на момент укладення договору іпотеки від 19.03.2008 року вона не зареєструвала своє право на нерухоме майно, отже і не є його власником, а тому не могла ним розпоряджатись.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні її клопотання про витребування у нотаріуса справи щодо посвідчення іпотечного договору від 19.03.2008 року, в матеріалах якого відсутній документ, що свідчить про право власності позивача на предмет іпотеки.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «Сведбанк» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, причини своєї неявки суд не повідомила, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розглянути справу у її відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк», яке виступало правонаступником АБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2608/0308/71-017, відповідно до умов якого позивачеві надано кредит в сумі 100000 доларів США строком до 18.03.2035 року.
Відповідно до договору № 2 від 23.02.2011 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 2608/0308/71-017 від 19.03.2008 року, сума кредиту становить 100067,32 доларів США, цільовим призначенням якого був розрахунок за договором купівлі-продажу нерухомості: квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Сведбанк» є правонаступником ВАТ «Сведбанк».
В якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, 19.03.2008 рокуміж позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, що зареєстрований в реєстрі під № 6956 та договір від 23.02.2011 року про внесення змін та доповнень до вказаного іпотечного договору зареєстрованого під № 329, посвідчених приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_5
Згідно умов вказаних договорів на забезпечення основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності квартиру придбану за кредитні кошти в АДРЕСА_1, що складається з двох жилих кімнат загальною площею 43,80 кв. м., у тому числі жилою площею 27,50 кв.м.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що договір іпотеки та договір купівлі-продажу був посвідчений одним і тим самим нотаріусом, після укладення договору купівлі-продажу квартири у останнього були в наявності необхідні документи, нотаріусом було зроблено витяг з Державного реєстру правочинів та на підставі поданих документів було здійснено посвідчення договору іпотеки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору; виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 575 ЦК України визначено що, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 31-4-8 від 23.12.2004 року, відповідно до ч.5 ст.18 Закону України «Про іпотеку», у разі, якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатись одночасно.
Статтею 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п.6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 року № 671, державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Згідно ст.18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 2 іпотечного договору визначено, що предмет іпотеки належить іпотекодержателю на підставі договору купівлі - продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, 19.03.2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 6953, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 19.03.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 19.03.2008 року № 6953 та записано в реєстрову книгу № д 469-108 за реєстровим № 2352 15.05.2008 року. А тому підстав вважати, що вказана квартира на момент укладення договору іпотеки не належала позивачу немає.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Також ч.3 цієї статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст.203 цього Кодексу.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Колегія суддів вважає, що на момент посвідчення іпотечного договору від 19.03.2008 року нотаріусом було дотримано вимоги ЦК України, вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Сторонами було надано всі необхідні документи для укладення вказаного договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи в задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції не врахував, що в іпотеку було передано майно, яке на час підписання договору не було в установленому законом порядку зареєстровано на ім'я позивача, правильність висновків суду не спростовують, оскільки, відповідно до ч.6 ст.55 Закону України «Про нотаріат», іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.
Частиною 1 ст.3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів вважає, що при укладенні договору іпотеки права позивача порушені не були.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: