6 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Мосьондза І.А.,
суддів: Корнієнко Т.Ю., Новова С.О.,
за участю прокурора Юрка Т.Г.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду м.Києва від 21 листопада 2011 року,-
Вироком Дарницького районного суду м.Києва від 21 листопада 2011 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
визнано винним і засуджено за ч.3 ст.365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки; за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст.70 КК України ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст.54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання - лейтенант міліції.
За даним вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 24 вересня 2004 року близько 1 години, перебуваючи біля підземного переходу, що на проспекті Броварський в м.Києві, напроти будинку 31 по вул.Малишка, будуючи працівником органу внутрішніх справ, маючи звання лейтенанта міліції, тобто являючись службовою особою, перевищив свої службові повноваження, застосувавши насильство, що потягло тяжкі наслідки.
Так, під'їхавши на автомобілі «Шкода Октавія» по вказаній адресі, де збирались дівчати, які надавали послуги інтимного характеру, ОСОБА_3 підійшов до раніше незнайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та пред'явивши їм своє службове посвідчення працівника міліції, став вимагати від останніх пред'явити документи для перевірки. Отримавши відмову, ОСОБА_3, перевищуючи свої службові повноваження, безпричинно наніс ОСОБА_5 кулаком один удар в область обличчя та два удари в область грудей, спричинивши останньому фізичний біль. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 також наніс ОСОБА_4 удари кулаками в обличчя та тулубу. Коли потерпілий намагався втекти, ОСОБА_3 наздогнав його та продовжив наносити ОСОБА_4, який перебував в лежачому положенні, протягом п'яти хвилин удари руками та ногами в область тулуба та голови.
В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження, а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в правій скроневій області, великого характеру крововиливів в м'які тканини правої половини голови, субдуральної гематоми праворуч, осередок удару правої тіменної частини.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування поданої апеляції посилається на те, що суд першої інстанції при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 за ч.3 ст.365 КК України у вироку не зазначив, що даний злочин вчинено ним, як службовою особою. Також зазначає про невідповідність вироку суду вимогам ст.334 КПК України, оскільки суд у мотивувальній частині вироку не надав оцінку показанням ОСОБА_3, в яких він на досудовому слідстві та в суді заперечував свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів, а в подальшому (по завершенню судового слідства) визнав свою вину у спричиненні ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, та не вказав, які ж показання підсудного він взяв до уваги і з яких підстав. За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду першої інстанції скасувати, а матеріали кримінальної справи повернути на новий судовий розгляд.
В поданій апеляції захисник ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3, вважає, що суд при призначенні покарання не врахував всі обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 (повне визнання підсудним своєї вини у вчиненому; щире каяття; повне відшкодування матеріальної та моральної шкоди; виключно позитивна характеристика за місцем проживання та роботи; перебування на утриманні малолітньої дитини та матері, яка має важке захворювання та є інвалідом 2-ої групи), що дають суду підстави для застосування при призначенні покарання положень ст.69 КК України, а також звільнення підсудного від відбування покарання на підставі ст.75 КК України. Просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити ОСОБА_3 покарання, не пов'язане з позбавлення волі, застосувавши положення ст.ст.69, 75 КК України.
В поданій апеляції потерпіла ОСОБА_2, також не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3, просить врахувати всі обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, а саме те, що він визнав свою вину у вчиненому і розкаявся, попросив вибачення у неї, відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду, має на утриманні малолітню дитину, батька - пенсіонера та матір - інваліда. З цих підстав просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити ОСОБА_3 покарання, не пов'язане з позбавлення волі.
В суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 відмовилась від своїх апеляційних вимог та відкликала свою апеляцію.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти апеляції захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали свою апеляцію та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, потерпілу ОСОБА_2, яка заперечувала проти поданих апеляцій, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованим - підстави для цього.
Ці вимоги закону судом першої інстанції були порушені.
Так, формулюючи у вироку обвинувачення, визнане судом доведеним щодо ОСОБА_3, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.334 КПК України, оскільки визнавши ОСОБА_3 винним у перевищенні службових повноважень, не зазначив його службове становище на час вчинення ним інкримінованих дій та коло службових повноважень, перевищення яких допустив ОСОБА_3. Кваліфікуючи дії підсудного за ч.3 ст.365 КК України, тобто застосовуючи кримінальний закон, суд у своєму вироку також не зазначив, що даний злочин вчинено ОСОБА_3 саме як службовою особою.
Суд першої інстанції у своєму вироку також не навів обставин, які стали підставою для кваліфікації дій підсудного за ч.3 ст.365 КК України, а саме не вказав, вчинення яких саме дій ОСОБА_3 спричинили тяжкі наслідки і кому.
Крім цього, суд першої інстанції допустив неповноту судового слідства, оскільки детально не допитав засудженого ОСОБА_3 по суті пред'явленого йому обвинувачення за ч.3 ст.365, ч.1 ст.121 КК України. Зокрема, із протоколу судового засідання від 18.11.2011 року (т.4 а.с.236-237) слідує, що ОСОБА_3 в стадії завершення судового слідства дав суду показання, в яких визнав себе винним у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень та заперечив свою вину у перевищенні службових повноважень. Незважаючи на це, суд під час судового слідства шляхом більш детального допиту підсудного не дослідив всі обставини, при яких ОСОБА_3 перевищив свої службові повноваження та спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, притому, що встановлення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, що вказує на неповноту судового слідства.
Постановляючи даний вирок, суд, в порушення вимог ст.334 КПК України, у мотивувальній частині не надав оцінку показанням ОСОБА_3, оскільки виклавши показання підсудного, в яких він спочатку заперечував свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів, а в подальшому (в стадії завершення судового слідства) визнав свою вину у спричиненні ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, не вказав, які ж показання підсудного він взяв до уваги і з яких підстав, не дав їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у справі.
За наведених обставин вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст.323, 324 КПК України в частині його законності та обґрунтованості, та вимогам ст.334 КПК України про зміст мотивувальної частини вироку суду.
Оскільки суд не дотримався вимог кримінально-процесуального закону при розгляді даної справи щодо всебічності та повноти судового слідства, відповідності висновків суду фактичним обставинам справи, правильного застосування кримінального закону, це відповідно до положень ч.1 ст.367, п.1 ч.1 ст.374 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати і повернути справу до Дарницького районного суду м.Києва, на новий судовий розгляд, в іншому складі суддів.
Про незаконність вироку свідчить і той факт, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон при призначенні ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення спеціального звання.
Відповідно до ч.1 та 3 ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочин, у вчиненні яких особу було визнано винною.
Разом із цим суд до покарання, призначеного ОСОБА_3 по ч.3 ст.365 та ч.1 ст.121 КК України за сукупністю злочинів, призначив покарання у виді позбавлення спеціального звання - лейтенант міліції, не призначивши його за конкретний злочин.
Під час нового судового розгляду судом першої інстанції необхідно більш повно та всебічно дослідити наявні в справі докази, дати їм відповідну оцінку, та в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином.
Оскільки вирок скасовується з мотивів порушення кримінально-процесуального закону, з поверненням справи на новий судовий розгляд, то доводи апеляції захисника ОСОБА_1 про суворість призначеного покарання до уваги не беруться і можуть бути перевірені під час нового судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПУ України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Дарницького районного суду м.Києва від 21 листопада 2011 року відносно ОСОБА_3, скасувати.
Матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст.365, ч.1 ст.121 КК України, повернути до Дарницького районного суду м.Києва, на новий судовий розгляд, в іншому складі суддів.
Судді:
__________________ __________________ __________________
Мосьондз І.А. Корнієнко Т.Ю. НововС.О.