АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22-16134/2012 Головуючий у 1-й інстанції - Гайдук С.В.
Доповідач - Вербова І.М.
22 листопада 2012 року Апеляційний суд м. Києва
в складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Панченка М.М.
КачанаВ.Я.
при секретарі Шияні М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Апеляційний суд, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2012 року позов ПрАТ «Жилкомунсервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Жилкомунсервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 3183,20 грн., судовий збір у розмірі 214,60 грн., а всього - 3397,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду в частині стягнення з них заборгованості в сумі 3183,20 грн. та судового збору у розмірі 214,60 грн. скасувати.
ОСОБА_4 в інтересах ПрАТ «Жилкомунсервіс» у апеляційній скарзі просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову змінити, чим позовні вимоги задовольнити повністю.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник позивача - ОСОБА_4 апеляційну скаргу ПрАТ «Жилкомуесервіс» також підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Разом з тим, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Як встановленосудом, відповідачі по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою (форма № 3), яка видана ПрАТ «Жилкомунсервіс» 22.03.2012 вих. № 204 (а.с. 18).
Згідно ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за період з травня 2005 року по червень 2012 року по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 9 138,11 грн. (а.с. 44-45).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі звернулися до суду із заявою про застосування строку позовної давності (а.с. 93).
В порядку ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема неподільності предмета зобов'язання.
З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, щодо задоволення позову ПрАТ «Жилкомунсервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в межах строку позовної давності, тобто за період з квітня 2009 по березень 2012 року в розмірі 3183,20 грн.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних витрат в сумі 496,88 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми у сумі 200,89 грн.суд виходив з того, що між сторонами по справі не виникли цивільно-правові відносини з приводу виконання грошового зобов'язання
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Таким чином договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Проаналізувавши норми ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Отже грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, прав у кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити на послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до останнього виду грошових зобов'язань слід віднести правовідношення, що склалося між сторонами по справі.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних витрат в сумі 496,88 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми у сумі 200,89 грн.
Інші доводи вищезазначеної апеляційної скарги щодо застосування строку позовної давності є безпідставними та не спростовують висновків суду в цій частині.
Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доводи не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.
За таких обставин рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідачів інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості та ухваленням у цій частині нового рішення - про часткове задоволення цих вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2012 року скасувати в частині відмови у стягненні з відповідачів інфляції та трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці вимоги частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» 496 грн. 88 коп. втрати від інфляції та три відсотки річних - 200 грн. 89 коп., а всього - 697 грн. 77 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :