АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-16151 Головуючий у1-й інстанції - Маринченко М.М.
Доповідач - Пікуль А.А.
22 листопада 2012 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
Гаврилової М.В.
при секретарі Дем'яненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Совінської Ніни Йосипівни, КумечкаАнатолія Йосиповича, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом,-
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Совінської НіниЙосипівни, Кумечка Анатолія Йосиповича, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих відповідачам 9 вересня 2011 року державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори (а.с.105-106).
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4, подав в інтересах позивачки апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення суду, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, про визначення ОСОБА_5 додаткового строку (один місяць) для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 9 вересня 2011 року двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою Совінській Н.Й. №2-2347; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 9 вересня 2011 року двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою Кумечко А.Й. №2-2344 (а.с.113-117).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника ОСОБА_5, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, відповідачів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Відповідно до Свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8.
З матеріалів спадкової справи №191-2011, заведеної Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ОСОБА_8, вбачається, що 16 травня 2011 року у встановлений шестимісячний строк, відповідачі - донька та син померлої, звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, в яких також повідомили, що крім них спадкоємцем за законом є донька померлої - позивачка ОСОБА_5
ОСОБА_5 не подала заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк. Державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори 9 вересня 2011 року на підставі ст.1297, ч.1 ст.1298 ЦК України відповідачам видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 кожному.
Позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 24 квітня 2012 року (отримана нотаріальною конторою 27 квітня 2012 року), тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку. До заяви ОСОБА_5 додано копію заповіту, посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори 25 квітня 2000 року, за яким ОСОБА_8 усе своє майно заповідає ОСОБА_5
Листом від 27 квітня 2012 року завідувачем державної нотаріальної контори позивачці роз'яснено її право звернення до суду із завою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Судом не встановлено поважних причин пропуску позивачкою ОСОБА_5 строку для прийняття спадщини.
Підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину судом також не встановлено.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та безпідставно, з порушенням процесуальних норм, надана перевага одним доказам над іншими, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.105-106).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_4не містить, в ході апеляційного розгляду представник позивача також не навів таких обставин.
Посилання апеляційної скарги на те, що незнання позивачки про смерть матері, неповідомлення її про цю подію відповідачами та державним нотаріусом, якому були подані заяви відповідачів про прийняття спадщини, є незалежними від позивачки обставинами, що зумовлюють поважність пропуску нею строку прийняття спадщини, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення суду виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту ч.3 ст. 1272 ЦК України, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини визначається судом у разі, якщо суд знайде причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих цій ( роз'яснення ч.6 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7).
Сама по собі необізнаність про смерть матері без встановлення поважності причин такої необізнаності (тяжка хвороба, тривале відрядження тощо) не може бути визнана судом в якості поважної причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.
В даному конкретному випадку ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини 27 квітня 2012 року, тобто майже через півтора роки після смерті матері, хоча постійно проживала у м. Києві, у тривалих відрядженнях чи на тривалому стаціонарному лікуванні не перебувала, тобто на власний розсуд не цікавилася долею матері. Доказів на підтвердження того факту, що, незважаючи на неодноразові звернення, ОСОБА_5 не мала доступу до матері та/чи доступу до інформації про стан своєї матері, суду не надано.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А.Пікуль
Судді: Т.О.Невідома
М.В. Гаврилова