1[1]
26 жовтня2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Ковальської В.В.
суддів Дмитренко Г.М., Верховець Т.М.
за участю прокурора Турика М.П.
захисника ОСОБА_1
підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора Гошовської Ю.В. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_3, п/б, раніше не судимий;
засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, п/б, раніше судимий:
вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 20.11.2006 р. за ч. 2 ст. 162, ч.2 ст. 296 КК України до 3-х років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України строком на 1 рік;
вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 28.02.2011 р. відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 18.02.2011 р. умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 23 дні;
засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. На підставі ст. 71 КК України частково приєднане до призначеного судом покарання, невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 200 року, та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Згідно з вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення поєднаного з проникненням в житло, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого за таких обставин.
20 квітня 2012 р., в денний час, ОСОБА_2, знаходячись у невстановленому місці, придбав предмет, схожий на пістолет, після чого, зберігаючи його за поясом своїх штанів, на громадському транспорті направився на вул. Гончара, де зустрівшись з ОСОБА_3, пішою ходою направились до будинку АДРЕСА_1
Після цього, в цей же день, приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_3, діючи в групі з ОСОБА_2, під виглядом нібито клієнтів, які хочуть отримати масажні послуги, подзвонив у двері квартири АДРЕСА_1, де на той час знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_4 відчинила двері квартири та впустила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до квартири. Після чого, ОСОБА_2, діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_3, дістав із-за поясу штанів предмет, схожий на пістолет, та погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, направив його на ОСОБА_4, що остання сприйняла як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, і пред'явив вимогу про передачу грошей та цінностей, які знаходились в квартирі. Подолав таким чином волю ОСОБА_4 до опору, ОСОБА_2 заволодів її майном, а саме:
грошима в сумі 114 грн.; мобільним телефоном марки «Samsung CGHX-481», ІМЕІ: НОМЕР_1, вартістю 150 грн., з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 грн., на рахунку грошових коштів не було; каблучкою з металу сірого кольору, вартістю 250 грн.; б/у акумулятором до мобільного телефону марки «Samsung», який матеріальної цінності для потерпілої не становить. Після чого ОСОБА_2, виконуючи попередньо обумовлену із ОСОБА_3 роль у вчиненні злочину, під загрозою застосування предмета, схожого на пістолет, завів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до приміщення ванної кімнати, де почав їх утримувати. В цей же час, ОСОБА_3, діючи сумісно та узгоджено з ОСОБА_2, відповідно попередньої злочинної домовленості, обшукав приміщення квартири та заволодів приватним майном ОСОБА_5, а саме: мобільним телефоном марки «Flу Е160», вартістю 900 грн., ІМЕІ: НОМЕР_2, НОМЕР_3, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 грн., на рахунку якої коштів не було; та приватним майном ОСОБА_4, а саме: ланцюжком з металу білого кольору, вартістю 500 грн. А всього, ОСОБА_3 з ОСОБА_2 заволоділи майном ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну суму 1934 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли.
В апеляції на вирок суду прокурор Гошовська Ю.В., яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та юридичної кваліфікації вчиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їм майна. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_3 частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2009 року та призначити остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
При цьому, прокурор посилається на те, що суд не врахував тяжкості вчиненого злочину та особи підсудних.
Зокрема, ОСОБА_2 на момент вчинення злочину офіційно не працював, суспільно-корисною працею не займався.
В судовому засіданні не було встановлено виняткових обставин стосовно особи підсудного, характеризуючих даних, та обставин, які б істотно знижували ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину та характеризуючи особу підсудного, тому суд незаконно прийняв рішення про застосування норм ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2
Також суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що ОСОБА_3 на момент вчинення злочину офіційно не працював, суспільно - корисною працею не займався, раніше неодноразово судимий, з понесеного покарання відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і протягом невідбутої частини покарання повторно вчинив новий злочин.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, захисника і засуджених, які заперечували проти апеляції прокурора та просили залишити вирок суду без змін, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово підсудних, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, при обставинах встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, а дії підсудних за ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно. Вказані висновки в апеляції прокурора не оспорюються.
При призначенні покарання підсудним суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особи винних, відсутність обставин, що обтяжують та обставини пом'якшують покарання - щире каяття і усунення заподіяної злочином шкоди, та призначив покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України, а ОСОБА_2 - нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 3 ст. 187 КК України, застосувавши ст. 69 КК України.
Висновок суду, викладений у вироку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі на підставі ст. 69 КК України, ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Так, вмотивовуючи можливість застосування вимог ст. 69 КК України щодо ОСОБА_2, суд послався на те, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, є сиротою, має молодий вік, до затримання працював, позитивно характеризується за місцем проживання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи немає даних про те, що ОСОБА_2 на момент затримання працював, проте, вважає, що сама по собі така обставина не може впливати на підстави призначення розміру покарання у виді позбавлення волі, оскільки суду належить враховувати і інші дані про особу підсудного.
Дві обставини, визнані судом як такі, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 - щире каяття і усунення заподіяної злочином шкоди істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи підсудного є підставою для призначення покарання на підставі ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 3 ст. 187 КК України. Тому колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання, як про це прохає в апеляції прокурор.
Також колегія суддів не вбачає підстав для призначення більш суворого покарання засудженому ОСОБА_3, оскільки суд врахував всі обставини, на які посилається у своїй апеляції прокурор, та правильно призначив покарання за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України.
Отже, вирок суду щодо ОСОБА_2 у ОСОБА_3 в частині призначення покарання є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування та призначення засудженим більш суворого покарання немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін, апеляцію прокурора Гошовської Ю.В. - без задоволення.
Судді:
Ковальська В.В. ВерховецьТ.М. Дмитренко Г.М.
[1] Справа № 11/2690/2269/2012 Категорія КК: ч. 3 ст. 187
Головуючий у першій інстанції Овсеп'ян Т.В.
Доповідач Ковальська В.В.