Справа № 22-ц/1690/15646/2012 Головуючий у І інстанції Кирилюк І.В.
Доповідач Рубан С.М.
15 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Котула Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Вендоліна А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Новозаводського районного суду м. Чернігова про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року в позові ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Новозаводського районного суду м. Чернігова про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасуватита ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні позивач підтримала апеляційну скаргу.
Представник прокуратури проти апеляційної т скарги заперечила.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи і це було встановлено судом, 15 березня 1999 року Старшим слідчим СВ ЧМУ УМВ України в Чернігівській області майором міліції Горенічевою Л.В. було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання грошових коштів, які належать ЗАТ «Гефест» посадовою особою підприємства ОСОБА_3., тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.84 КК України. В подальшому вказану кримінальну справу було закрито постановою від 30.10.2003 р.
Вставлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Генпрокуратури із скаргами з приводу незаконного порушення кримінальної справи, у зв'язку з чим відповідно до листа від 04.10.2004 року за підписом в.о. Генерального прокурора України В.Кудрявцева, розгляд звернень позивача Генпрокуратурою припинено.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в
інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди полягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної
відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення
оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті.
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не надано жодного судового рішення, яким було б визнано дії відповідачів незаконними, а також не надано доказів на підтвердження наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів.
Крім того відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди щодо невиплати заробітної плати, оскільки позивач не перебуває у трудових відносинах з жодним з відповідачів.
Доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :
Справа № 22-ц/1690/15646/2012 Головуючий у І інстанції Кирилюк І.В.
Доповідач Рубан С.М.
15 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Котула Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Вендоліна А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Новозаводського районного суду м. Чернігова про відшкодування моральної шкоди,-
Відповідно до ст.ст.218,317 ЦПК України проголошується вступна та резолютивна частина ухвали.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: