1[1]
23 липня 2012 р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Боголюбської Л.Б.,
суддів Дзюбіна В.В., Осіпової Л.О.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 1 лютого 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з середньоюосвітою, не одружений, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимий, останній раз:
13.07.2010 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 317 КК України на п'яти років позбавлення волі, звільнений 15.07.2011 року згідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області від 07.07.2011 року на підставі ст. 84 КК України, -
засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки.
Згідно до вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що, будучи раніше судимим, маючи не зняту та непогашену в установленому порядку судимість, повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.
Так, 22 листопада 2011 року приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні магазину «Космо», який розташований по вул. Кибальчича, 19 у м. Києві, побачивши на поличках магазину товари, які належать ТОВ «Суматра ЛТД», умисно, повторно, з корисливих спонукань, користуючись тим, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає, таємно викрав товари вказаного підприємства на загальну суму 1 457 грн. 38 коп., та склав їх в пакет, який мав при собі.
З викраденим майном ОСОБА_1 пройшов через каси, при цьому не розрахувавшись за вказаний товар, вийшов з приміщення магазину «Космо», та, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, намагався зникнути з місця вчинення злочину, однак був затриманий працівником охорони магазину «Космо».
В апеляції на вирок засуджений ОСОБА_1 просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 1 лютого 2012 року скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для об'єднання в одне провадження з кримінальною справою, порушеною відносно нього, яка також перебуває на розгляді у суді. Крім того, апелянт вказує, що суд, призначаючи йому покарання, не врахував дані про його особу, те, що на його утриманні перебуває хвора мати, а він страждає на ряд хронічних хвороб. Також, вказує, на те, що судом невірно застосований кримінальний закон при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2012 року скасувати у частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, та постановити вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Апелянт уважає, що суд не врахував всі дані про особу засудженого, те, що останній неодноразово судимий та вчинив умисний корисливий злочин середньої тяжкості. Крім того, вказує, що суд неправильно застосував закон в частині призначення остаточного покарання, оскільки кримінальний закон не передбачає застосування положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків, якщо особа була звільнена на підставі ст. 84 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, колегія суддів уважає, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 299 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Дії ОСОБА_1 по ч.2 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно.
Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
При цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, та обставини, що пом'якшують покарання.
Разом з тим, суд першої інстанції своє рішення про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України належно не вмотивував.
Зі змісту вироку убачається, що ОСОБА_1 13 липня 2010 року був засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно даних довідки про судимості ОСОБА_1 ( а.с. 74 - 75) він відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області від 7 липня 2011 року звільнений із застосуванням ст. 84 КК України та вибув з Бучанської ВК Київської області за місцем проживання 15 липня 2011 року.
Проте в матеріалах справи копія вказаної постанови відсутня, що унеможливлює з'ясування даних про те, чи був ОСОБА_1 звільнений від покарання чи від подальшого його відбування.
Відповідно до змісту ч.4 ст. 84 КК України у разі одужання особи, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, вона повинна бути направлена для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 КПК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання.
За таких обставин, якщо особа звільнена від подальшого відбування покарання, судом, який постановляв таке рішення, має бути визначений термін невідбутого цією особою покарання за вироком, яким вона засуджувалася, що має значення для строку подальшого відбування покарання після одужання.
Крім того, підлягають з'ясуванню і дані про те, чи проходила особа, звільнена від подальшого відбування покарання, лікування від наявного у неї захворювання та чи не ухилялася вона від такого лікування.
Таким чином, судом допущена неповнота судового слідства щодо з'ясування даних про особу засудженого, які мають значення для правильного застосування кримінального закону при призначенні покарання, а тому вирок суду підлягає скасуванню, кримінальна справа - поверненню до районного суду на новий судовий розгляд, в ході якого суду належить повно, всебічно і об'єктивно дослідити дані про особу засудженого та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року відносно ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
__________________ ________________ _________________
Боголюбська Л.Б. Дзюбін В.В. Осіпова Л.О.
Справа № 11/2690/1610/2012 Категорія КК: ч.2 ст. 185
Головуючий у першій інстанції Галагана В.І.
Доповідач Боголюбська Л.Б.