Провадження №2/748/75/13
Справа № 2523/2694/2012
11 січня 2013 року місто Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Микитченко К.Г., за участю представника позивача Курило Я.М., представників третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом прокурора Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору міни та визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Чернігівська міжрайонна державна фінансова інспекція, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7, ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, -
18 грудня 2012 року прокурор Чернігівського району Чернігівської області діючи в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просив: - поновити строк звернення до суду з позовом, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки про порушене право йому стало відомо у липні 2012 року; - визнати недійсним, з моменту укладення, договір міни земельних ділянок, укладений між ОСОБА_5, від імені якого діяла за довіреністю ОСОБА_7, та ОСОБА_6 29.12.2007 року №5519, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8; - визнати незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1767 га серії «ЯЛ»№790417.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що договір міни був укладений під час дії мораторію на заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, він є по суті удаваним договором, оскільки містить в собі прихований договір купівлі-продажу земельних ділянок. Ще на стадії оформлення довіреності ОСОБА_5 отримав кошти, а на обміняну земельну ділянку площею 0,01 га ним не було отримано державний акт на право власності і ділянка не використовується.
У судовому засіданні представник позивача та представники третьої особи на стороні позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні у зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності, а також у зв'язку з тим, що позов заявлений в інтересах держави, але прокурором не доведено порушення інтересів держави, адже земельні ділянки перебували і перебувають у приватній власності. Крім того, укладений у 2007 році договір міни не порушує вимоги мораторію, оскільки обмін земельних ділянок проводився у відповідності до вимог закону, а за надлишки було проведено доплату, що не суперечить положенням ст.715 ЦК України. Також зазначив, що Рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), затверджені Наказом Держкомзему від 17.11.2003 року №288, застосовуються щодо земельних часток (паїв) які знаходяться всередині єдиного масиву, тобто ці Рекомендації не стосуються договорів міни ділянок, що знаходяться в різних місцях. Доводи позивача щодо визнання договору міни удаваним є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 не зміг висловити свою позицію до позову прокурора, а по суті справи пояснив, що до них в село приїхав якийсь чоловік і запропонував продати землю. Він та ще троє односельців погодилися продати земельні ділянки за 3000 доларів США. Після цього вони з паспортами та довідками про присвоєння ідентифікаційного номеру поїхали з тим чоловіком в м. Чернігів до якогось нотаріуса. У нотаріуса він підписав якийсь документ і одразу отримав від незнайомця 2950 доларів США за продаж своє земельної ділянки, а 50 доларів США, як йому повідомили, було витрачено на оформлення документів. Про те, що за його довіреністю було укладено договір міни земельних ділянок він не знав, як не знав і про те, що після обміну йому належить ділянка площею 0,01 га на території Киїнської сільської ради Чернігівського району. Особисто він немає ніяких претензій, він хтів продати свою землю, що і зробив.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, згідно листа від 09.01.13 р. просила суд справу розглянути за її відсутності. /а.с.59/
Третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, за юридичною адресою, у відповідності до приписів ст.74 ЦПК України. /а.с.57-58/
Судом після заслуховування пояснень сторін, з'ясовано усі обставини на які вони посилаються та досліджено докази, якими вони обґрунтовують позов та заперчення на нього.
Судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_5 як член колишнього КСП «Авангард»отримав право на земельну частку (пай №1067), яке реалізував, отримавши у власність на підставі розпорядження голови Чернігівської РДА Чернігівської області від 26 листопада 2007 року №599 земельну ділянку площею 1,18 га (пасовища) на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства. 18 грудня 2007 року йому було видано державний акт серії «ЯГ»№889709. /а.с.19-22, 31-32/
29 грудня 2007 року між ОСОБА_5, від імені якого діяла ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої 21 грудня 2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованої в реєстрі за №6277, та ОСОБА_6 укладено договір міни земельної ділянки площею 1,18 га, що належала на підставі державного акту ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0093 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6 на підставі державного акту серії «ЯГ»№892217. Враховуючи вартість майна, що підлягало обміну, ОСОБА_5 було здійснено, до підписання договору, доплату в розмірі 4026,97 грн. Договір міни у цей же день посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №5519. /а.с.29-30/
28 квітня 2012 року ОСОБА_6 на підставі договору міни від 29.12.2007 року було видано державний акт серії ЯЛ №790447 на право власності на земельну ділянку площею 1,1767 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. /а.с.33/ З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30 листопада 2012 року, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області, встановлено, що договір міни земельних ділянок, на підставі якого в подальшому було отримано ОСОБА_6 державний акт, укладено в порушення вимог законодавства, всупереч мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. /а.с.19-22)
Наведені вище обставини були встановлені під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р., про що було складено відповідний акт від 24.07.2012. /а.с.9-12/
Листом від 27.07.2012 року Чернігівською міжрайонною державною фінансовою інспекцією повідомлено прокурора Чернігівського району Чернігівської області про виявлені факти порушення чинного земельного законодавства при оформленні договору спірного договору міни. /а.с.4-8/
Відповідно до ч.5 ст.361 Закону України «Про прокуратуру», прокурор самостійно визначає підстави представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 ( справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в суді), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.
За приписами абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Таким чином, прокурор не зобов'язаний надавати докази на підтвердження факту порушення інтересів держави. Повинно бути наведено обґрунтування порушення таких інтересів, що й було зроблено в позовній заяві. На державні органи, в даному випадку Державну інспекцію сільського господарства, покладено здійснення контролю за дотриманням вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з положеннями ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні документів договір міни земельних ділянок був укладений 29.12.2007 р. і в цей же день посвідчений та зареєстрований у реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, але державний акт на підставі цього договору міни ОСОБА_6 отримала у 2012 році.
За цих обставин, органи уповноважені державою здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства, не мали реальної можливості перевірити правомірність укладання спірного договору міни і про порушення їм стало відомо лише при проведенні ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління Держкомзему у Чернігівському районі Чернігівської області, що мало місце у 2012 році.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.28 Постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За таких підстав, строк позовної давності для звернення прокурора до суду з даним позовом не сплинув, адже у даному випадку перебіг позовної давності почався з 2012 року, а тому прохання прокурора поновити йому строк для звернення до суду, є зайвим.
У відповідності до приписів статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У статті 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину.
Проте, суд враховує обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання правочину недійсним, принцип диспозитивності цивільного судочинства, і приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту саме виходячи із заявлених вимог.
Згідно статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
У пункті 25 Постанови №9 від 06.11.2009 року Пленум Верховного Суду України зазначив, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Як зазначалось судом вище, під час дачі пояснень ОСОБА_5, від імені якого було укладено спірний договір міни, пояснив, що він на пропозицію невідомого чоловіка саме продав належному йому земельну ділянку за 2950 доларів США і про укладений від його імені договір міни земельних ділянок нічого не знає.
Отже, договір міни від 29 грудня 2007 року є удаваним правочином який приховує інший правочин -договір купівлі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України»від 19 грудня 2006 року №490-V, який набрав чинності 13 січня 2007 року, п.15 розділу Х Перехідних положень ЗК України викладено в новій редакції, згідно якого до 1 січня 2008 року не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а»та «б»цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Вищенаведене є підставою для визнання фактично укладеного від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, адже він суперечить закону.
Відповідно до ст.21 ЦК України визнано можливість визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про визнання недійсним договору міни, на підставі якого ОСОБА_6 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1767 га, то такий державний акт слід визнати незаконними.
На підставі вищенаведеного, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, на виконання положень ст.88 ЦПК України, з відповідачки в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 107,30 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст.203, 215-216, 235, 237-239, 261, 267, 715 ЦК України, п.15 Перехідних положень ЗК України,-
Позов прокурора Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору міни та визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку -задовольнити повністю.
Визнати, з моменту укладення, недійсним договір міни земельних ділянок від 29 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_7, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_5, посвідченої 21 грудня 2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованої в реєстрі за №5690 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №5519.
Визнати незаконним Державний акт серії «ЯЛ»№790447 на право приватної власності на земельну ділянку розміром 1,1767 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, виданий ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави 107,30 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Криворученко Д.П.