ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 листопада 2012 року 10:55 № 2а-14758/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія»(надалі -позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 жовтня 2012 року № 0003482250 та № 0003492250.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за послуги, придбані у БВП «Строитель-Плюс».
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача -БВП «Строитель-Плюс»за послуги згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
На підставі направлення від 05.09.2012р. №1798/22-50П та Наказу від 05.09.2012р. №1242 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія»(код за ЄДРПОУ 37310549) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з БВП «Строитель-Плюс»(код за ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.10.2011р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт від 19.09.2012р. № 291/22-50/37310549.
Даною перевіркою було встановлено, що підприємством порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за I квартал 2012 року та п. 198.3, 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 275 5-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за січень-березень 2012 року.
На підставі зазначеного Акту перевірки Відповідачем 03.10.2012 року винесені податкові повідомлення - рішення № 0003482250, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 32 022,50 грн.та № 0003492250, . яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 30 497,50 грн.
Обґрунтовуючи правомірність винесених рішень представник відповідача звертає увагу на матеріали кримінальної справи № 69-0146, зокрема на постанову про її порушення, згідно якої групою осіб вчинено злочини, передбачені ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Відношення до такої діяльності має контрагент позивача - БВП «Строитель-Плюс».
Також представник відповідача зазначив, що БВП "Строитель-Плюс" код ЄДРПОУ 31263808 згідно бази АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»має стан «7»- про відсутність підтвердження відомостей. Свідоцтво платника ПДВ від 22.01.2002р. № 953455 неактуальне. Дата анулювання свідоцтва 09.11.2004р. Свідоцтво платника ПДВ від 17.11.2004р. № 961346 неактуальне. Дата анулювання свідоцтва 03.03.2011р. Свідоцтво платника ПДВ від 03.03.2011р. № 100326353 неактуальне. Дата анулювання свідоцтва 15.05.2012 ІПН 312638001290.
Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Українська дистрибуційна компанія»та БВП "Строитель-Плюс" укладено договір від 01.04.2011 №Т257 м. Запоріжжя, згідно якого БВП «Строитель-Плюс»надалі «Виконавець» в особі директора Манукяна В.Р., з однієї сторони та ТОВ «Українська дистрибуційна компанія»в особі директора Шрама М.М. який діє на підставі Статуту товариства, надалі «Замовник»з іншої сторони уклали договір по наданню послуг супроводження та доставки товарів.
На підтвердження виконання вказаного договору представником позивача надано до суду додаткові угоди, рахунки-фактури, акти виконаних робі, платіжні доручення, а також податкові накладні, численні товаро-транспортні накладні, копії тимчасових талонів на транспортні засоби, копії водійських прав осіб, які здійснювали перевезення товарів у кожному окремому випадку.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Судом досліджено податкові накладні, виписані БВП "Строитель-Плюс", на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних БВП "Строитель-Плюс" було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.
Суд звертає увагу на безпідставність доводів податкового органу щодо «неактуальності»свідоцтва платника ПДВ БВП "Строитель-Плюс", оскільки одразу після скасування такого свідоцтва підприємству видавалось нове у кожному випадку.
Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з БВП "Строитель-Плюс" підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.
Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Так, в матеріалах справи наявні договори, додаткові угоди, рахунки-фактури, акти виконаних робі, платіжні доручення, а також податкові накладні, численні товаро-транспортні накладні, копії тимчасових талонів на транспортні засоби, копії водійських прав осіб, які здійснювали перевезення товарів у кожному окремому випадку.
Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.
Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації про наявність постанови про відкриття кримінальної справи та електронних баз податкової, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.
Взаємозв'язок доводів відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ БВП "Строитель-Плюс" за рахунок фіктивних підприємств із твердженнями щодо неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», на думку суду, - відсутній, оскільки при господарських операціях між цими підприємствами у БВП "Строитель-Плюс" виникли податкові зобов'язання з ПДВ, а не податкових кредит.
За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з БВП "Строитель-Плюс".
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 03 жовтня 2012 року № 0003482250 та № 0003492250.
Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 625,20 грн. (шістсот двадцять шість гривень 20 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія».
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 14 грудня 2012 року