10 січня 2013 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2761/12
12:40
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;
з участю:
представника позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -Івановича М.І., Шапки М.Д.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області державної податкової служби , -
В поданому до суду адміністративному позові фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі-позивач) просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 року №0000382304 в частині штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4234,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 липня 2012 року Державною податковою службою в Чернівецькій області проведено фактичну перевірку магазину-бару, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та складено акт перевірки №0087/24/00/22/НОМЕР_1.
На підставі акта перевірки Кіцманською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 року №0000382304 на суму 4235,00 грн.
Позивач вважає, що зазначене вище рішення є незаконним та прийнятим з порушенням законодавства України. А саме посилається на те, що оподаткування здійснюється за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. В книзі обліку доходів та витрат (у графах 2 та 11) відповідно до наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1025 відображається лише сума нереалізованих товарних запасів на початок та на кінець звітного податкового періоду (року). Книга обліку доходів і витрат фізичної особи - підприємця не призначена для щоденного обліку товарів за місцем реалізації.
Також позивач зазначив, що на даний час, жодний нормативно-правовий акт в Україні не визначає порядку обліку товарних запасів фізичною особою-підприємцем, а вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV щодо обов'язкового ведення зведених облікових документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей в силу статті 2 зазначеного Закону, поширюються виключно на юридичних осіб, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Оскільки оподаткування господарської діяльності позивача здійснюється за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів, то відповідно до ст.6 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР обов'язок із ведення обліку товарних запасів на позивача не поширюється, а застосування штрафних (фінансових) санкцій за його не ведення є незаконним.
Представник відповідача позову не визнав, подав заперечення в яких зазначив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 здійснюючи реалізацію підакцизних товарів, маючи належним чином зареєстрований в податкових органах реєстратор розрахункових операцій находиться на загальній системі оподаткування.
Згідно пункту 10 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо надходження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби. Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення, затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1025, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1425/18720.
Із наведеного вбачається, що Книгу обліку доходів і витрат ведуть фізичні особи-підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Як зазначалось вище, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перебуває на загальній системі оподаткування і зобов'язана вести книгу обліку доходів і витрат.
В графі 1 Книги вказується період обліку (день, місяць, квартал, рік), в графі 3 вказується розмір отриманих доходів від здійснення діяльності (за день, місяць, квартал, рік), відповідач вважає, що неможливо вирахувати розмір отриманих доходів без заповнення граф 4 - 6 із вказанням реквізитів документів, що підтверджують понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей та товарів, що реалізовані.
Крім цього, в порушення п.10 ст. 177 Податкового кодексу України під час перевірки позивачем не було надано перевіряючим підтверджуючих документів щодо походження алкогольних напоїв на суму 2117,00 грн., які ніяким чином не були обліковані.
Згідно п. 177.2. ст. 77 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Витрати не можливо правильно вирахувати без повного оприбуткування придбаних товарів, обліку їх реалізації та ведення обліку їх залишків.
В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обґрунтування викладенні в позовній заяві.
Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали посилаючись на доводи викладені в запереченнях.
Вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази, та перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
02 липня 2012 року посадовими особами ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку магазину-бару який розташований за адресою АДРЕСА_1 і належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 з питань дотримання суб'єктами господарювання Законів України.
За результатами складено Акт фактичної перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), згідно якого встановлено порушення у вигляді:
- пп. 1, 2, 12, 13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року та ст.177.10 Податкового кодексу України(а.с. 6-7).
На підставі зазначеного акту відповідачем 05 липня 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000382304 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 4235 грн. (а.с. 12).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За порушення цієї вимоги Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів громадян (ст.20 даного Закону).
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
При цьому, у п.6 ст.9 вищезазначеного Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтв про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продажу підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Згідно з пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1269, визначено, що книга обліку доходів витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу - товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.
Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами те, що на момент здійснення перевірки працівникам податкової служби, позивачем не надано книги обліку доходів та витрат, хоча згідно до вимог листа Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 17-01 17/10-8886 книга повинна знаходитись на місці здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг протягом всього робочого дня та пред'являтися для перевірки представникам податкової служби на першу їх вимогу. Вилучення книги з місця проведення торгової діяльності не дозволяється.
Згідно відомостей відповідача, ФОП ОСОБА_4 Книгу обліку доходів і витрат зареєстровано і видано 06.08.2012 року (після проведення зазначеної перевірки позивача) (а.с.43).
Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична-та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3, 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Перевірка обліку руху товарів безпосередньо на місці проведення підприємницької діяльності проводиться податковим інспектором виключно на день перевірки.
Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки у позивача було виявлено товарні запаси (залишки) за місцем реалізації товару на суму 2117,00 грн., по яким не були надані прибуткові документи.
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства та обставин справи свідчать про обгрунтованість висновків податкового органу, оскільки спірне порушення полягає саме у відсутності зазначених документів на момент проведення перевірки за місцем здійснення підприємницької діяльності та їх ненадання податковому органу у наступний за перевіркою день, а тому рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафу в сумі 4234,00 грн. є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Разом з тим, позивач не довів суду того, що відповідачем прийнято протиправне рішення, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі складена 15 січня 2013 року.
Суддя О.В. Боднарюк