11 січня 2013 року м. Київ П/800/11/13
Суддя Вищого адміністративного суду України Веденяпін О.А., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання нечинними частини третьої статті 24 та пункту 23 частини першої Перехідних положень Закону України «Про засади державної мовної політики»від 3 липня 2012 року № 5029-VI,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Верховної Ради України, в якому просить визнати нечинними частину третю статті 24 та пункт 23 частини першої Перехідних положень Закону України «Про засади державної мовної політики»від 3 липня 2012 року № 5029-VI.
Позов обґрунтовує тим, що положення вищевказаного закону обмежують його права як громадянина України при перегляді телепрограм, оскільки сфера застосування української мови телевізійними каналами звужується, що призводить до обмеження його особистих немайнових прав, встановлених Конституцією України.
Вивчивши зміст позовної заяви, приходжу до висновку, що спір між сторонами не належить до тих, які вирішуються в порядку адміністративного судочинства.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України визначені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), згідно з якою правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
Стаття 1 КАС України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В силу пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Положення частини третьої цієї статті визначають публічно-правові справи, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України (пункт 1 частини третьої статті 17 КАС України).
Необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю.
Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.
Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Згідно зі статтею 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Таким чином, виключно до юрисдикції Конституційного Суду України відносяться справи щодо конституційності законів та інших правових актів. При цьому, як зазначено у частині першій статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
З огляду на викладене та оскільки ОСОБА_1 у позовній заяві порушує питання конституційності положень Закону України «Про засади державної мовної політики»і вимоги позивача стосуються законодавчої діяльності відповідача, яка не пов'язана із здійсненням владних управлінських функцій, спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і є предметом конституційного судочинства.
Таким чином, позов ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтею 17, пунктом 1 частини першої статті 109, статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання нечинними частини третьої статті 24 та пункту 23 частини першої Перехідних положень Закону України «Про засади державної мовної політики»від 3 липня 2012 року № 5029-VI.
Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Ухвала є остаточною і не підлягає оскарженню в апеляційному чи касаційному порядку.
Суддя О.А. Веденяпін