"13" грудня 2012 р. м. Київ К-9946/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Сандрачук Я.В.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.12.2012 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010
у справі № 2-а-1852/09
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Полтавській області
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві,
третя особа: Головне управління Державного казначейства України в
Полтавській області
про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001662301/0 від 20.06.2008.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 та складено акт №1049/23-1/22527015 від 04.06.2008.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001662301/0 від 20.06.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3421062, 84 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3421062, 84 грн.
Перевіркою встановлено порушення п. 7.3.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем не відображено в бухгалтерському та податковому обліку операції по оренді державного майна з ВАТ „Полтаваобленерго", що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 3515598, 89 грн., при цьому позивач зареєстрований як неприбуткова організація з ознакою 0002 (установа, що створена органом державної влади України, що утримується за рахунок коштів відповідних бюджетів) і є платником податку на додану вартість з 13.02.2004.
Між Фондом державного майна України та ВАТ „Полтаваобленерго" був укладений договір оренди № 1056 від 22.09.1999 на групу інвентарних об'єктів Кременчуцької ТЕЦ. Орендна плата визначена відповідно до вимог Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (в редакції, що діяла на момент укладання договору оренди), затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 із змінами № 699 від 18.05.1998, № 1171 від 29.06.1999. Орендна плата (без ПДВ) складала за базовий місяць оренди (серпень 1999 року) 255, 564 тис. грн., орендна плата з ПДВ - 306, 677 тис. грн.
Згідно наказу Фонду державного майна України № 2706 від 02.12.2004 повноваження орендодавця за вищезгаданим договором оренди мали бути передані від ЦА ФДМУ до позивача.
Наказ ФДМУ був виконаний шляхом укладання між позивачем та орендарем ВАТ „Полтаваобленерго" додаткової угоди № 1 від 18.05.2005, в якій визначені реквізити позивача як сторони за договором оренди (в тому числі номер поточного рахунку бюджетної установи - банк одержувача УДК в Полтавській області МФО 831019, розрахунковий рахунок № 35229002000259).
За умовами договору оренди (п. 3.5 договору) орендар ВАТ „Полтаваобленерго" має перераховувати орендну плату до державного бюджету, а не на рахунки позивача, як орендодавця.
Ні в одному з платіжних доручень, які ВАТ „Полтаваобленерго" застосовує при здійсненні безготівкових розрахунків за договором оренди, які були досліджені в судовому засіданні, не визначено, що кошти за оренду отримує регіональне відділення ФДМУ по Полтавській області.
Позивач є орендодавцем державного майна за вищезгаданим договором оренди, тобто надавачем послуг з оренди державного майна.
Орендні платежі орендарем сплачуються безпосередньо на бюджетні рахунки органів державного казначейства. Тобто надавачем послуг з оренди державного майна є орган приватизації, а отримувачем плати за послуги - орган державного казначейства.
З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції зробив висновок про те, що у позивача, який зареєстрований платником ПДВ, не виникають податкові зобов'язання по операціям з надання в оренду майна, оскільки він не отримує на власні рахунки компенсацію за послуги у вигляді орендної плати.
Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
По договору оренди орендар сплачує самостійно орендну плату на бюджетні рахунки, відкриті органами ДКУ для зарахування надходжень до державного бюджету.
Відкриття окремого рахунку позивачу, як орендодавцю державного майна, яке перебуває на балансі державних підприємств, установ, організацій, господарських товариств, чинним законодавством не передбачено.
За користування майном орендар має сплачувати орендну плату згідно вимог ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", пропорції розподілу якої між бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно норм законів про державний бюджет України на відповідний рік надходження від плати за оренду ЦМК та іншого державного майна належать до доходів загального фонду державного бюджету: п.11 ст. 54 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік", п. 42 ст. 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", п. 41 ст. 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік".
Для зарахування надходжень від орендної плати за користування державним майном органами ДКУ відкриті відповідні бюджетні рахунки за кодами бюджетної класифікації доходів: 22080100 „Плата за оренду цілісних майнових комплексів", 22080200 „Плата за оренду нерухомого державного майна", 22080300 „Плата за оренду іншого державного майна".
Щорічно органи державного казначейства України повідомляють РВ Фонду державного майна України по Полтавській області про відкриття вищеназваних рахунків з метою доведення цієї інформації до всіх орендарів державного майна, оскільки чинним законодавством передбачається самостійна сплата орендної плати орендарями до загального фонду державного бюджету.
Кошти від орендаря на рахунок РВ Фонду державного майна України по Полтавській області, як орендна плата не надходили, не оформлялися документи, які б засвідчували факт надання послуги з оренди у визначений період.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що віднесення орендарем без наявності податкових накладних до податкового кредиту суми ПДВ по певним операціям, не можуть свідчити про виникнення по цим операціям податкових зобов'язань у орендодавця.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2-а-1852/09 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2-а-1852/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко