Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"11" січня 2013 р. № 2а- 13665/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Чмутової К.А.,
за участі представника позивача -Шамілової Л.Ш. (довіреність № 2923/10/10-018 від 23.05.2012р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез" про накладення арешту,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд накласти арешт на кошти у розмірі 12750,57 грн. та інші цінності відповідача, що знаходяться у банківських установах .
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач має узгоджену заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість на суму 12750,57 грн. Органом податкової служби згідно з п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України направлено податкову вимогу на погашення податкового боргу до ТОВ "Сінтез", яку отримано відповідачем. Позивач просить накласти арешт на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України).
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтез" зареєстроване як юридична особа 23.03.2001 року та перебуває на податковому обліку в Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 29.03.2001 року.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сінтез" має податковий борг перед бюджетом у сумі 12750,57 грн., а саме з податку на додану вартість.
Зазначений борг виник на підставі: податкового повідомлення-рішення № 0001801520 від 13.09.2011 року , яке прийняте на підставі акту перевірки №1523/15-214/31436575 від 04.08.2011р. Акт перевірки №1523/15-214/31436575 та податкове повідомлення-рішення № 0001801520 надіслані відповідачу та не вручені з причин повернення поштових відправлень з довідкою -за закінченням терміну зберігання.
Органом податкової служби згідно з п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України направлено податкову вимогу на погашення податкового боргу до ТОВ "Сінтез", яку отримано відповідачем.
Щодо позовних вимог позивача про накладання арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача, суд зазначає наступне.
Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається виключно на п. 20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З положень наведеної норми кодексу слідує, що законодавець чітко встановив підстави для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку, а саме:
1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг,
2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу,
3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
До матеріалів справи представником позивача надано довідки з ВДАІ Леннського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про відсутність у ТОВ «Сінтез» транспортних засобів та лист з КП «Харківське міське БТІ» про відсутність у відповідача нерухомого майна.
На вимогу суду , позивач не зміг надати докази відсутності земельної ділянки у відповідача та обладнання, яке також може бути джерелом погашення боргу.
Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись приписами наведених норм процесуального права, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав в повному обсязі доказів відсутності у відповідача майна, доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції, адже не подав до суду доказів вжиття передбачених законом дій з проведення перевірки складу та структури активів платника податків.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Оскільки судовим розглядом виявлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності законодавчо встановлених підстав, то в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез" про накладення арешту -відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2013 року.
Суддя Шляхова О.М.