Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
15:25 год.
09.01.2013 р. справа № 2а-6228/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2
представників відповідачів: Шардіної Г.О., Панченко О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
довідповідача 1: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, вул. Шевченка, 58, м. Миколаїв, 54001 відповідача 2: в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області Циган І.М., вул. Шевченка, 58, м. Миколаїв, 54001
провизнання рішення від 20.12.12 р. незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити дії
керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз
Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
15:25 год.
09.01.2013 р. справа № 2а-6228/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2
представників відповідачів: Шардіної Г.О., Панченко О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
довідповідача 1: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, вул. Шевченка, 58, м. Миколаїв, 54001 відповідача 2: в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області Циган І.М., вул. Шевченка, 58, м. Миколаїв, 54001
провизнання рішення від 20.12.12 р. незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити дії
До суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області (далі - відповідач 1, Інспекція) та виконуючого обов'язки начальника Інспекції Циган І.М. (далі - відповідач 2), з наступними вимогами:
1) визнати рішення виконуючого обов'язки начальника Інспекції ОСОБА_6 від 20 грудня 2011 р. про відмову в переведенні ОСОБА_1 з Управління у справах захисту прав споживачів у Миколаївській області, яке перебувало у стадії ліквідації, в Інспекцію, незаконним і скасувати його;
2) визнати формулювання причин звільнення ОСОБА_7 з Управління наказом від 29 грудня 2011 р. № 89-к: "у зв'язку з ліквідацією Управління відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України" неправильним та замінити його таким формулюванням: "у зв'язку з переведенням, за її згодою, в Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, відповідно до ст. 36 п. 5 КЗпП України";
3) занести до трудової книжки ОСОБА_1 запис: "запис за № 24 є недійсним, звільнена у зв'язку з переведенням, за її згодою, в Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області відповідно до ст. 36 п. 5 КЗпП України". Підставою для внесення цього запису зазначити рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, дату ухвалення того рішення та номер судової справи, в якій ухвалене те рішення;
4) зобов'язати Інспекцію прийняти ОСОБА_1 до себе на роботу, як переведеної з Управління на посаду головного спеціаліста відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян без конкурсного відбору та стажування;
5) допустити негайне виконання постанови щодо допуску ОСОБА_1 до роботи.
Здійснюючи підготовку справи до судового розгляду, суд провів попереднє судове засідання, під час якого позовні вимоги 1, 2, 3 залишив без розгляду (а. с. 39-42).
Після попереднього судового засідання і призначення справи до судового розгляду позивач подав заяву, в який змінив позовні вимоги і просить суд:
1) зобов'язати Інспекцію прийняти ОСОБА_1, яка перебуває в кадровому резерві із січня 2012 р., до себе на роботу на посаду головного спеціаліста відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян без конкурсного відбору та стажування;
2) допустити негайне виконання постанови щодо допуску ОСОБА_1 до роботи;
3) прийняти окрему ухвалу щодо порушення відповідачем 2 законодавства, вчинені нею при доборі кадрів.
Відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.
Враховуючи те, що фактично позивач не змінив, а тільки переформулював свою позовну вимогу, яка була прийнята судом до розгляду за наслідками підготовчого провадження, а також те, що заява позивача відповідає вимогам ст. 106 КАС України, заява позивача приймається судом до розгляду.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказала на те, що наказом відповідача 1 вона була звільнена з Управління у справах захисту прав споживачів у Миколаївській області (далі - Управління) на підставі ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ). Вважає своє звільнення без подальшого працевлаштування в новоствореній Інспекції протиправним. Також зазначила, що в січні 2012 р. взяла участь в конкурсі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу захисту прав споживачів у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян за наслідками якого її було зараховано до кадрового резерву. Відповідачі протягом перебування позивача в кадровому резерві двічі оголошували конкурс, тоді як позивач вважає, що вона повинна була прийнята на вакантну посаду поза конкурсом.
Відповідачі адміністративний позов не визнали, подали письмові заперечення (а. с. 54-56, 75-76, 82-83), в яких пояснили, що позивач була зарахована до кадрового резерву, але участі в конкурсах на заміщення вакантної посади не приймала, а тому її вимоги про прийняття на роботу безпідставні.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступне.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 2011 р. № 775 Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з питань захисту прав споживачів за переліком згідно з додатком 1; ліквідовано територіальні органи Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики за переліком згідно з додатком 2.
Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271 від 22 липня 2011 р. "Про утворення комісії з ліквідації територіальних органів Держспоживстандарту України", Управління було ліквідовано.
У зв'язку із ліквідацією Управління, згідно наказу від 29 грудня 2011 р. № 89-к позивача звільнено на підставі ст. 40 КЗпПУ.
Позивач зазначає, що її протиправно звільнили з Управління без подальшого працевлаштування в Інспекції, хоча наказ про звільнення нею не оскаржувався і навпаки, всі подальші дії позивача, а саме участь в конкурсі на заміщення вакантної посади, зарахування до кадрового резерву відповідача 1, свідчать про те, що позивач усвідомлювала своє звільненні з Управління та намагалась працевлаштуватись до новоствореної Інспекції.
В січні 2012 р. позивач взяла участь в конкурсі на заміщення вакантної посади в Інспекції, за наслідками якого була зарахована до кадрового резерву, на посаду головного спеціаліста відділу захисту прав споживачів у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян (а. с. 14, 17-18).
Як зазначено в запереченнях відповідача 1, в березні і квітні 2012 р. Інспекцією проводились конкурси на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу захисту прав споживачів у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян, тобто тієї посади до кадрового резерву якої була зарахована позивач, але вона в них участі не взяла.
2 жовтня 2012 р. позивач подала заяву до Інспекції про працевлаштування, на яку отримала відповідь про те, що нормативні акти, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають прийняття на роботу поза конкурсом, або прийняття на роботу поза конкурсом є правом, а не обов'язком відповідачів (а. с. 19-21).
Фактично спір між сторонами зводиться до того, чи необхідно приймати участь в конкурсі на заміщення вакантної посади особі, яка перебуває в кадровому резерві на її заміщення, чи така особа працевлаштовується поза конкурсом. Позивач вважає, що він має переважне право на заміщення вакантної посади без участі в конкурсі, тоді як відповідач вважає, що позивач повинен був прийняти участь в конкурсі на заміщення вакантної посади, а оскільки він участі в конкурсі не брав, його працевлаштування поза межами конкурсу неможливо.
Відповідно до ст. 15 ч. 1 Закону України "Про державну службу", прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Отже, загальним правилом прийняття на державну службу, є конкурсний відбір.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, вона має 6 категорію, 12 ранг державного службовця (а. с. 9) і претендувала на заміщення такої ж вакантної посади, а тому, відповідно до приписів вищенаведеної статті, повинна проходити конкурс.
Відповідно до п. 12 Положення про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 199 (далі - Положення № 199), якщо посада, до кадрового резерву на яку зараховано працівника, стає вакантною, він має переважне право на її заміщення при проведенні конкурсу.
Отже з наведеної норми вбачається, що у випадку, коли стає вакантною посада, до кадрового резерву на заміщення якої зарахована особа, вона має переважне право на заміщення цієї посади, але за результатами конкурсу.
Представник позивача наголосив на тому, що ця норма не регулює питання участі в конкурсі особи, яка перебуває в кадровому резерві, а тому конкурс на заміщення вакантної посади може і проводитись, але в будь-якому випадку на роботу повинна бути прийнята особа з кадрового резерву. Суд знаходить ці доводи позивача безпідставними, оскільки таке тлумачення суперечить принципу конкурсного добору на державну службу, закріпленого ст. 15 ч. 1 Закону України "Про державну службу", а крім того, таке тлумачення взагалі позбавляє сенсу призначення конкурсу - навіщо призначати і проводити конкурс, якщо все одно посада підлягає заміщенню особою з кадрового резерву.
Таким чином, перебування позивача в кадровому резерві не позбавляє його обов'язку прийняти участь в конкурсі на заміщення вакантної посади, а як встановлено судом і не заперечується позивачем, він в конкурсах в березні і квітні 2012 р. участі не брав.
Питання про заміщення вакантних посад з кадрового резерву регулюється також Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169.
Відповідно до нього, інші кандидати, які успішно склали іспит, але не були відібрані для призначення на посади, у разі їх згоди, за рішенням конкурсної комісії можуть бути рекомендовані для зарахування до кадрового резерву в цьому державному органі і протягом року прийняті на вакантну рівнозначну або нижчу посаду без повторного конкурсу (п. 26).
Аналіз цієї норми діє підстави для висновку про те, що прийняття на вакантну посаду без проведення конкурсу є правом конкурсної комісії, а не її обов'язком і таке повноваження колегіального органу, яким є конкурсна комісія, є його виключною компетенцією, а тому суд не вбачає порушення в тому, що конкурсна комісія не використала своє право на прийняття на роботу позивача.
З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
11 січня 2013 р.
Суддя А. О. Мороз