05 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/9817/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
при секретаріШайда О.В.,
за участю:
позивача - представника відповідача - ОСОБА_3, Коваленко Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 01.08.2012 року № 1089, відшкодування моральної шкоди, -
20.08.2012 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 01.08.2012 року № 1089, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно було сформовано та вручено йому податкову вимогу щодо сплати податкового боргу зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, тобто за 2011 рік на суму 2 470, 00 грн.
Просить суд визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 01.08.2012 року № 1089 Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на суму 2 470, 00 грн.; відшкодувати на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 470, 00 грн. за рахунок Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що станом на 02.10.2012 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості перед бюджетом немає. Тим більш, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі, також не передбачено обов'язку податкового органу повідомляти платника податків про відкликання податкової вимоги.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.
Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Частиною 1 п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який згідно пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, становить сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій у випадку їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.
Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Судом встановлено, що 21.03.2012 року до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби позивачем було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік, де в розділі ІV ним самостійно було визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 2 470, 00 грн. У зв'язку із некоректним заповненням вказаної декларації позивачем 24.04.2012 року було подано нову звітну податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік, де в розділі ІV та V самостійно визначена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 2 470, 00 грн.
Згідно п. 3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1037, податкові вимоги формуються також автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.
Так, станом на 01.08.2012 року за позивачем рахувався податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 470, 00 грн., тому в автоматичному режимі програмного забезпечення АІС «Облік податків та платежів» та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України позивачу було виставлено податкову вимогу від 01.08.2012 року № 1089.
В обґрунтування правомірності нарахування суми податкового боргу у розмірі - 2 470, 00 грн., відповідач надав суду для ознайомлення зворотний бік облікової картки платника податків у скороченій формі станом на 02.10.2012 року за платежем - податок а доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного звіту.
Відповідно до ст. ст. 162, 163 Податкового кодексу України, платниками податку є також фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Позивач надав суду копії квитанцій № 30, 32 від 12.07.2011 року, № 20, 22 від 21.03.2012 року на підтвердження сплати належним чином податкових зобов'язань, які є наявними в матеріалах справи.
Згідно п. 6.1 вищевказаного Порядку, податкова вимога вважається відкликаною:
у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;
з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги;
з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або судом суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;
у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.
Отже, податковий орган після зарахування до облікової картки платника податків суми сплаченого податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 470, 00 грн., відобразив його погашення - 25.09.2012 року. А тому, оскаржувана податкова вимога вважається відкликаною на підставі норм закону та й вищевказаний Порядок не містить положень щодо необхідності повідомлення податника податків про відкликання податкової вимоги.
З урахуванням всіх обставин справи, виходячи з аналізу викладених норм чинного законодавства, суд не вбачає в діях відповідача ознак протиправності. Крім того, податкова вимога від 01.08.2012 року № 1089 вважається відкликаною, у зв'язку із повною сплатою платником податків податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 470, 00 грн. Тому, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 01.08.2012 року № 1089 Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на суму 2 470, 00 грн. - є такою, що не підлягає скасуванню.
Щодо податкової вимоги про відшкодування на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 2 470, 00 грн. за рахунок Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, то суд зазначає таке.
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 та відповідно до норм Цивільного кодексу України, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності, зокрема, такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Отже, у зв'язку із відсутністю шкоди як такої, та причинного зв'язку шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд не вбачає підстав для задоволення й цієї позовної вимоги.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 01.08.2012 року № 1089, відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 09.10.2012 року.
Суддя А. Ю. Рищенко