Справа № 2-120/11
17 червня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Панчук І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків,
Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд із даним позовом до відповідачів, в позовній заяві вказавши, що в ході проведення заходів щодо погашення заборгованості по кредитному договору від 15.03.2006 р. здійснена зустріч з ОСОБА_2, яка категорично заперечує факт оформлення зазначеного кредитного договору та отримання грошових коштів. Вона від співробітників позивача дізналася про кредит та наявну заборгованість, який не оформляла. Зазначений кредитний договір було оформлено співробітником ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 ОСОБА_2 пояснила, що кредит не оформляла, кредитну карту не отримувала, кредитними коштами не користувалася, кредит оформлено по втрачених документах. Підпис на кредитному договорі не визнає.
Станом на 17.05.2010 р. заборгованість за кредитом складає 15404,30 грн.
13.09.2004 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив норми Наказу Банку «Про порядок впровадження кредитного карткового продукту «Подія» від 19.11.2004 р. № 1654, а саме в частині проведення ідентифікації клієнта. Враховуючи те, що ОСОБА_1 сформував пакет документів, що містять неправдиву інформацію про позичальника, фактично кредитні кошти отримано невстановленими особами. У даній ситуації в Банку не має правових підстав для стягнення виданих засобів, на ім'я, яких відповідач оформив кредитний договір.
Даний кредитний договір підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не підписувала і кредитних коштів за цим договором не отримувала. Договір підписано невстановленою особою, цією ж особою отримані і кредитні кошти, вказаний договір не відповідає внутрішній волі ОСОБА_2 і вона не бажала настання будь-яких правових наслідків, що випливають з цього договору.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 4828,67 грн. суму завданих збитків, 51 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, визнати недійсним кредитний договір від 15.03.2006 р. укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_2
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 4828,67 грн. суму завданих збитків, 51 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, визнати недійсним кредитний договір від 15.03.2006 р. укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, просили в позову відмовити та додатково пояснили, що позивач грунтує свої позовні вимоги, тим, що ОСОБА_1 уклав з Банком договір про повні матеріальну відповідальність. Однак, відповідно до п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з
працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Посада і робота спеціаліста по кредитуванню, в тому числі фізичних осіб, не належить до посад та робіт, в зв'язку з заміщенням або виконанням яких підприємствами можуть укладатись із працівниками договори про повну матеріальну відповідальність. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05.04.2007 р. встановлено, що договір про індивідуальну матеріальну відповідальність ЗАТ КБ «Приватбанк» укладений зі ОСОБА_1 13.09.2004 р., однак в цьому договорі не зазначено посаду на якій повинен був працювати і виконувати свої трудові обов'язки, чим порушено вимоги ч.1 ст.130 КЗпП України. Також встановлено, що при прийнятті на роботу та після переведень на інші посади позивачем не було визначено коло посадових обов'язків ОСОБА_1 та не ознайомлено з його посадовою інструкцією. Цим же рішенням встановлено, що займана відповідачем посада не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей. ОСОБА_1 не являється стороною спірного кредитного договору, у зв'язку з цим жодних зобов'язань щодо повернення коштів не мав і не має, а тому жодної пені за невиконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту сплачувати не повинен. Прокуратурою м.Червонограда встановлено, що кредитні кошти від імені ОСОБА_2 отримала гр. ОСОБА_5, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1
Відповідач, ОСОБА_2 в судове засідання в судове засідання прибули, позов визнали.
Заслухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як встановлено з договору про повну і індивідуальну матеріальну відповідальність від ІНФОРМАЦІЯ_1 між Червоноградською філією ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1, який займає посаду кредитного експерта укладено договір про повну індивідуальну відповідальність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з
працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Відповідно до «Переліку посад і робіт, заміщуваних або виконуваних працівниками з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договору про повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевозки або застосування в процесі виробництва» затвердженого Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях та Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок №447/24 від 28.12.1977 р. посада і робота спеціаліста по кредитуванню не належить до посад та робіт в зв'язку з заміщенням або виконанням яких, підприємствами, установами, організаціями можуть укладатись із працівниками договори про повну матеріальну відповідальність.
З оглянутого кредитного договору від 15.03.2006 р. укладеного між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_2 отримала на кредитну картку «Подія» кредит в сумі 4000 грн.
Згідно ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не являється стороною спірного кредитного договору, у зв'язку з цим жодних зобов'язань щодо повернення коштів не мав і не має, а тому жодної пені за невиконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту сплачувати не повинен. Прокуратурою м.Червонограда встановлено, що кредитні кошти від імені ОСОБА_2 отримала гр. ОСОБА_5, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових
наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
У відповідності до ст. 510 КЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином судом встановлено, що при укладенні кредитного договору від 15.03.2006 р. укладеного між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_2 не дотримано зальних вимог, які є необхідними для чинності правочину передбачених ст.203 ЦК України, зокрема договір підписано невстановленою особою, якою ж отримано і кредитні кошти, договір не відповідає внутрішній волі ОСОБА_2 і вона не бажала настання будь-яких правових наслідків, що випливають з цього договору.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, п.1 ч.1 ст. 134, 135-1 КЗпП України, ст.ст. 22, 203, 215, 509, 510, 1054 ЦК України суд, -
Позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.
Визнати недійсним кредитний договір без номера від 15.03.2006 року укладеного з ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ОСОБА_2.
В позовних вимогах про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суми завданих збитків в розмірі 4828,67грн. та судових витрат в розмірі 51 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення з розгляду справи в розмірі 120 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: М. Я. Адамович