м. Севастополь вул. Вакуленчука , З
код суду 2702
перша інстанція
справа №2-2128/11
провадження 2/2702/451/12
Від 11 грудня 2012 р. Гагарінського районного суду м. Севастополя
В складі: головуючого судді Завгородньої Л.М
При секретарі Карпєєва O.A.
Представника позивача ОСОБА_1
Представника відповідача ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ „Банк „Фінанси та
Кредит" про розірвання договору поруки , суд
Позивач АТ „Банк „Фінанси та Кредит" звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 251730 грн. 93 коп., у тому числі: неповернена сума кредиту у розмірі 180723,09 грн., заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 11651,31 грн., заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди у розмірі 880,16 грн., пеня за прострочення сплати основного боргу, відсотків, комісійної винагороди за період з 09.09.2009 р. по 09.09.2010 р. у розмірі 58476,37 грн., а також всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що з ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 910/08-МК від 30.07.2008 року зі змінами та доповненнями, згідно якого відповідач ОСОБА_3 отримала від позивача кредит у сумі 25000 доларів США 00 центів, зі сплатою відсотків з розрахунку 15,8% річних, зі строком повного повернення - 30.07.2013 року.
У якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, між позивачем за первісним позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 910/08-МК/п від 30.07.2008 року, згідно умов якого ОСОБА_4 зобов'язалась перед позивачем у повному обсязі відповідати за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.
Внаслідок невиконання відповідачами умов зазначених вище договорів, позивач за первісним позовом звернувся до суду.
Представником ОСОБА_4 була подана зустрічна позовна заява до АТ «Банк «Фінанси та Кредит»про розірвання договору поруки та припинення зобов'язань за договором. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за зустрічним позовом, який є поручителем за вищевказаним договором поруки № 910/08-МК/п від 30.07.2008 року, розраховував, що погашення кредиту буде здійснюватись частинами продовж всього строку кредитування та вимога банку про дострокове повернення збільшує обсяг її відповідальності. Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач за зустрічним позовом, надавши кредит у доларах США порушив норми Цивільного кодексу України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Також ОСОБА_4 не згодна з порядком нарахування штрафних санкцій та вважає, що надання кредиту в іноземній валюті потребує наявність у сторін договору відповідної індивідуальної ліцензії.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання з'явився, позовні вимоги банку підтримав у повному обсязі, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 просив відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.
Відповідачі за первісним позовом про день та годину розгляду справи були повідомлені згідно вимог діючого законодавства, проте жоден з них до суду не з'явився.
Представник відповідачів за первісним позовом до суду з'явився, заперечував проти задоволення первісного позову у частині -просив визнати суму заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором у розмірі 124219,31 грн., у частині стягнення 127511,62 грн. - відмовити, наполягав на задоволені зустрічного позову ОСОБА_4
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит»підлягають задоволенню у повному обсязі, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами були укладені вищезазначені договори. Згідно Кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язана щомісячно у строк з 01 по 15 число кожного місяця здійснювати позивачу за первісним позовом наступні платежі: 1. погашення заборгованості за кредитними ресурсами щомісячно у встановленому розмірі, вказаному у Графіку зниження розміру заборгованості; 2.за користування кредитом - сплачувати відсотки з рахунку 15,8 % щорічних; 3. сплачувати щомісячну комісійну винагороду, у розмірі встановленому п. 4.8. кредитного договору.
Крім того, згідно п. 6.1. Кредитного договору № 910/08-МК від 30.07.2008 року за порушення строків повернення кредиту ОСОБА_6 повинна сплатити банку пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Проте, відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, не здійснює погашення сум кредиту, нарахованих відсотків, щомісячної комісійної винагороди, не сплачує нараховану пеню.
Згідно п.2.2. Договору поруки № 910/08-МК/п від 30.07.2008 року у разі невиконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань по кредитному договору, відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідають перед позивачем за первісним позовом як солідарні боржники.
Станом на 09.09.2010 року заборгованість відповідачів за первісним позовом за кредитним договором складає 251730 грн. 93 коп., у тому числі: неповернена сума кредиту у розмірі 22852,62 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 09.09.2010 р. (7,9082 грн. за 1 долар США) складає 180723,09 грн., заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 1473,32 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 09.09.2010 р. (7,9082 грн. за 1 долар США) складає 11651,31 грн., заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди у розмірі 880,16 грн., пеня за прострочення сплати основного боргу, відсотків, комісійної винагороди за період з 09.09.2009 р. по 09.09.2010 р. у розмірі 58476,37 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не зільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно до ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інще не встановлено договором поруки.
У відповідності з ч.1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідачі за первісним позовом відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України не представили доказів повної та своєчасної оплати заборгованості, процентів, комісії та пені за кредитним договором.
Враховуючи встановлені обставини, суд знаходить первісний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у встановленому розмірі.
Відмовляючи у задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 суд виходить з наступного.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.
Встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 не виконала свої зобов'язання по кредитному договору перед АТ „Банк „Фінанси та Кредит", порушуючи вимоги п.п. 3.2., 4.1., 4.3. Кредитного договору, припинила своєчасно сплачувати заборгованість по поверненню кредитних ресурсів, відсотки за користування кредитними ресурсами, у зв'язку з чим у АТ „Банк „Фінанси та Кредит", виникло право, згідно п. 3.4. Кредитного договору № 910/08-МК від 30.07.2008 року, на дострокове повернення кредиту.
У п. 1.3. договору поруки № 910/08-МК/п від 30.07.2008 року поручитель свідчить, що ознайомлений та згодний з умовами кредитного договору.
З урахуванням викладеного та на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України суд вважає, що довід зустрічного позову про збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку із вимогою банку про дострокове повернення кредиту необґрунтований.
Доводи ОСОБА_4 з посиланням на невідповідність умов кредитного договору Закону України "Про захист прав споживачів", „Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" щодо справедливості умов договору, покладання, на думку ОСОБА_4, усіх ризиків знецінення національної валюти, не підлягають задоволенню. Укладаючи договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки.
Слід відмітити, що у кредитному договорі № 910/08-МК від 30.07.2008 року містяться усі необхідні вимоги, для його укладення, а саме, помісячна розшифровка платежів на весь строк кредитування, з вказівкою періодів, протягом яких можливо погашення сум зобов'язання за кредитом, сум, спрямованих на погашення основного боргу, розмір відсоткової ставки, підлягаючій сплаті. Також у кредитному договорі чітко прописані розміри штрафних санкцій за порушення умов договору, строк кредитування. Окрім цього, у кредитному договорі позичальник свідчить, що згоден з умовами кредитного договору, визнає, що надана та викладена у цьому договорі інформація про умови надання кредиту є повною, вичерпною та зрозумілою для позичальника, не створює для нього будь-яких перешкод для належної та у повному обсязі реалізації своїх прав та виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, не створює підстав для заподіяння будь-якої моральної або матеріальної шкоди у разі реалізації вказаних умов надання кредиту та регламентації цих умов у кредитному договорі та у додатку № 1 до нього.
Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_4 посилається на те, що відбулась істотна зміна обставин, якою вона керувалась, укладаючи договір поруки, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь -яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
ОСОБА_4 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору та договору поруки були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язані виконувати відповідно кредитний договір та договорів поруки у відповідності до їх умов та законодавства, й зміна курсу валют не є підставою для розірвання договору поруки.
Довід позивача за зустрічним позовом про невідповідність нарахування банком пені Закону України «Про захист прав споживачів»та Господарському кодексу України необґрунтований.
Кредитний договір укладався між банком та фізичною особою -ОСОБА_3, тобто до даної угоди застосовуються норми цивільного законодавства.
Пунктом 6.1. кредитного договору, який узгоджений та підписаний сторонами цього договору, встановлений розмір пені за невиконання умов договору, який складає 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Таким чином, нарахування банком пені відповідає умовам кредитного договору, нормам цивільного законодавства та не суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».
Що стосується відсутності у сторін кредитного договору індивідуальних ліцензій на здійснення операцій в іноземній валюті, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись.
Національним банком України на виконання положень статті 11 вказаного вище Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України»в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483. Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
У зв'язку з наведеним надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є які-небудь фактичні дані, на підставі котрих суд встановлює наявність чи відсутність обставин, обумовлюючих вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, котрі мають значення для вирішення справи. Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 будь-яких законних підстав та доказів того, що зі сторони АТ „Банк „Фінанси та Кредит" відбулось істотне порушення договору поруки, внаслідок чого цей договір має бути розірваний, не містить.
В порядку приписів ст. 88 ЦПК України, з відповідачів за первісним позовом підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, в сумі 120 грн. 00 коп.
На підставі зазначеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 525, 526, 530, 543, 546, 548, 549, 551, 553, 554, 610, 611, 612, 627, 629, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки ти банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити . Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит заборгованость по основному боргу в сумі 180 723 гр.09 коп., по оплаті відсотків в сумі 11 651 гр.31 коп., по оплаті щомісячної комісії в сумі 880 гр.16 коп., пеня за прострочення основного боргу у розмірі 58 476 гр.37 коп., судові вйтрати в сумі 1820 гр., а всього суму 253 550 гр.93 коп.В зустрічному позові відмовити.
Апеляційне оскарження на рішення суду може бути подано в апеляційний суд м. Севастополя через Гагарінський райсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення терміну подачі апеляційне оскарження, якщо апеляційне оскарження не було подане .
Рішення віддруковано в нарадчій кімнаті.
Суддя Завгородня Л.М.