Справа № 1319/4552/2012 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 22-ц/1390/6034/12 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія 53
15 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Савуляка Р.В.,
суддів: Богонюка М.Я., Приколоти Т.І.,
секретаря: Рванцової О.О.,
з участю: позивачки ОСОБА_2, представника ТзОВ Франчайзингова компанія «Біомед»- Файфар І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Франчайзингова компанія «Біомед»на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 липня 2012 року,-
Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 липня 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Франчайзингова компанія «Біомед»про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Франчайзинговоа компанія «Біомед»на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку в розмір 400 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2 583, 66 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржило ТзОВ ФК «Біомед».
В апеляційній скарзі посилається на те, що судом безпідставно не враховано доводи позивача стосовно того, що відповідач у день звільнення і в подальшому протягом п'яти днів в бухгалтерію підприємства з письмовою вимогою про розрахунок не зверталася і не прибувала для отримання відповідних коштів.
Вказує, що 15.02.2012 року відповідачці був направлений перший лист з проханням з'явитися в бухгалтерію підприємства і забрати компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 400 грн. Крім того зазначає, що ОСОБА_2, всупереч ст. 116 КЗпП, не оспорювала суму коштів належну їй при звільненні.
Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 липня 2012 року змінити, ухваливши нове рішення, яким відмінити стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2583, 66 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Встановлено, що позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що із серпня 2011 року працювала на посаді товарознавця в ТОВ ФК «Біомед».
10 лютого.2012 року звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні з роботи їй не була виплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі 400,00 грн. всупереч вимогам ст.ст. 116 КЗпП України.
З урахуванням наведеного, позивач просила суд стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 400,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дати звільнення по дату винесення судом рішення.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач в день звільнення була присутня на роботі, що підтверджується її підписом про ознайомлення з наказом на наказі про звільнення.
10.02.2012 року з позивачем було проведено розрахунок лише за фактично відпрацьований час.
Судом встановлено, що розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 400,00 грн. та визначений у відповідності до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Таким чином, суд прийшов до вірного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Рішення суду в цій частині не оскаржується.
Також встановлено, що затримка розрахунку при звільненні з вини відповідача мала місце за період з 11.02.2012 року по 25.04.2012 року, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню за вказаний період.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що з довідки про доходи від 17.04.2012 року вбачається, що розмір заробітної плати позивача в грудні 2011 року та січні 2012 року становив 2 077,00 грн.
Розмір середньоденної заробітної плати позивача за обраховуваний період складає 50,66 грн. та обчислено наступним чином: 2 077,00 грн. (заробіток за 2 місяці, що передували звільненню) / 41 (кількість робочих днів за 2 місяці, що передували звільненню) = 50,66 грн.
Суд вважав за доцільне обчислювати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, яка мала місце з вини відповідача, а саме з 11.02.2012 року по 5.04.2012 року.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за вказаний період складає 2 583,66 грн. та обчислюється наступним чином: 50,66 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 51 (кількість робочих днів за період затримки розрахунку) = 2 583,66 грн.
Ці висновки суду відповідають обставинам справи, т.я. встановлено, що листи від 15.02.2012 року, 20.02.2012 року, 24.02.2012 року, не є належними доказами, оскільки відповідачем не надано суду докази їх направлення на адресу позивача
Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст..ст.307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Франчайзингової компанії «Біомед»- відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Богонюк М.Я.
Приколота Т.І.