Справа № 0308/15756/2012 Провадження №11/0390/786/2012 Головуючий у 1 інстанції:Борнос А.В.
Категорія:ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Оксентюк В. Н.
25 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області у складі:
головуючого -судді Оксентюка В.Н.,
суддів -Силки Г.І., Польового М.І.,
з участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,
засудженого -ОСОБА_1,
захисника засудженого -адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2012 року, яким, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Маневичі Волинської області, українець, громадянин України, освіта неповна середня, розлучений, має одну малолітню дитину (зі слів), непрацюючий, тимчасово проживає за адресою - АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою -АДРЕСА_2, в порядку ст.89 КК України не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 10.10.2012 року.
Цивільний позов задоволено. Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в користь ПрАТ "ДАТАГРУП" 10542 (десять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 67 копійок завданої матеріальної шкоди.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в дохід держави 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 20 копійок судових витрат за проведення судово-трасологічної експертизи.
Вироком вирішена доля речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 25.07.2012 року близько 12.00 год. за попередньою змовою з особою, справа відносно якої 31.08.2012 року виділена в окреме провадження та особою, щодо якої судом 10.10.2012 року застосовані примусові заходи виховного характеру, шляхом вільного доступу, крізь отвір у стіні, потрапили у підвальне приміщення недобудованого та не охоронюваного будинку №6 по вул. Зацепи м. Луцька, де за допомогою ножівки та сокири пошкодили та намагалися викрасти телекомунікаційні кабелі ТПП 100х2х0,4, ТПП 50х2х0,4, ТПП 30х2х0,4, довжиною по 35 м кожен, що перебувають на балансі ПрАТ «ДАТАГРУП», спричинивши даному підприємству матеріальних збитків на загальну суму 10542,67 грн.
Засуджений ОСОБА_1 у поданій апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, вказує на незаконність вироку в частині призначеного покарання. Зазначає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував його щиросердечне розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину. Хоча суд і вказав у вироку, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина, але цієї обставин фактично не врахував. Також не врахував того, що його перебування під вартою перешкодить відшкодуванню завданих злочином матеріальних збитків. Просить вирок змінити та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого та його захисника -адвоката ОСОБА_2, які апеляцію підтримали, прокурора, який заперечив апеляцію і просив вирок залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав правильну юридичну оцінку. Дії засудженого ОСОБА_1 кваліфікував за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто як закінчений замах на умисне таємне викрадення чужого майна, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Така кваліфікація дій ОСОБА_1 є правильною і останнім не оспорюється. Його винуватість у вчиненому злочині повністю стверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався. А саме врахував, що він вчинив умисний, корисливий злочин середньої тяжкості. До обставин, що пом'якшують покарання підсудного суд відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не встановив.
По відношенню до особи підсудного врахував, що останній, будучи працездатною особою ніде не працює, раніше тричі притягався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини і знову вчинив такий же злочин, завданих злочином матеріальних збитків не відшкодував, посередньо характеризується. Судом також враховано і характер злочину, який становить підвищену суспільну небезпечність, а також і те, що ОСОБА_1 злочин вчинив разом з особою, яка не досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність.
З врахуванням всіх цих обставин прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в місцях позбавлення волі. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах справи і є правильними.
Колегія суддів судової палати вважає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував всі обставини справи, в тому числі і ті, на які він посилається у своїй апеляції.
З показань ОСОБА_1 випливає, що він лише зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, а фактично проживає у АДРЕСА_1 та перебуває у громадянському шлюбі з ОСОБА_3 В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває його малолітня дочка -ОСОБА_4, якій він надає матеріальну допомогу, а тому його доводи, що на його утриманні перебуває малолітня дочка, суд до уваги не приймає.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України та у мінімальному розмірі.
З часу вчинення злочину і до взяття ОСОБА_1 під варту пройшло майже три місяці. За цей період останній не прийняв жодних мір для працевлаштування і відшкодування завданих злочином збитків. Тому посилання ОСОБА_1 в апеляції на те, що реальне відбування покарання у виді позбавлення волі перешкодить відшкодуванню збитків, колегією суддів також до уваги не приймається.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про призначення йому надто суворого покарання, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливом, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Вирок суду першої інстанції є умотивованим.
Підстав для застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробування, колегія суддів судової палати не знаходить.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, в редакції Закону 1960 року, колегія суддів судової палати, -
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 -без задоволення.
Головуючий
Судді