13 листопада 2012 року Справа № 2а/0370/3286/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Сандовій Т.О.,
з участю представника позивача М'яловіцького В.Л.,
представників відповідача Ярошика Т.В., Березної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» (ТзОВ «Автодімсервіс») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (Луцька ОДПІ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2012р. № 0000562201, №0000572201.
Позивач не погоджується із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що висновки податкового органу, викладені в акті за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Автодімсервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Арикон» (ПП «Арикон») в період квітень - липень 2011р. від 04.07.2012р. №2269/22-1/37319981, щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Арикон», заниження товариством податку на додану вартість на загальну суму 120535 грн. та заниження податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011р. на загальну суму 135615 грн. є безпідставними та необґрунтованими. В підтвердження своєї позиції зазначає наступне:
- ТзОВ «Автодімсервіс» є суб'єктом господарювання, платником податку на додану вартість, володіє необхідними умовами для здійснення господарської діяльності (трудовими ресурсами, орендує нежитлові приміщення, автотранспортні засоби);
- у відповідності до договору поставки від 30.03.2011р. № 110330 товариство придбавало у ПП «Арикон» продукцію, що підтверджується видатковими і податковими накладними, копії яких надавались Луцькій ОДПІ під час проведення перевірки;
- зазначені податкові накладні буди включені до Реєстру отриманих податкових накладних за період, що перевірявся;
- за отриману продукцію постачальнику було сплачено кошти в повному обсязі, що підтверджується наданими під час перевірки платіжними документами;
- дані податкового обліку позивачем були сформовані правомірно, оскільки актом перевірки не зафіксовано недоліків або порушень у видачі та оформлені первинних документів бухгалтерського та податкового обліку;
- придбана позивачем в ПП «Арикон» продукція була оприбуткована на складі товариства та в подальшому реалізовувалась іншим покупцям, що відповідає виду діяльності товариства;
- висновки акта перевірки не ґрунтуються на наданих для перевірки первинних документах, а містять лише посилання та акт перевірки ПП «Арикон», складений Алчевською ОДПІ, які відповідач був не вправі використовувати, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки контрагента позивача та складання акта за її результатами та зобов'язано поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих підприємством за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. податкових зобов'язань з ПДВ, крім того даний акт стосується лише податку на додану вартість, а на його підставі позивачу збільшено й суму податку на прибуток підприємств;
- правочин, укладений між позивачем та ПП «Арикон», не є нікчемним в силу закону, оскільки при його укладанні сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, його зміст не суперечить актам законодавства, моральним засадам суспільства, а також він не порушує публічний порядок.
З урахуванням наведеного позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Представники відповідача в поданих суду письмових запереченнях та в судових засіданнях позов не визнали, просять в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:
- позивачем неправомірно включено до складу валових витрат за період з квітня по липень 2011р. витрати на придбання запчастин у ПП «Арикон» та до податкового кредиту з податку на додану вартість за цей період податок з вартості послуг, придбаних у ПП «Арикон»;
- в ході проведення перевірки позивачем не надано акти прийому-передачі товарів та сертифікатів якості на ці товари, товарно-транспортних накладних або подорожніх листів, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника ПП «Арикон» до покупця ТзОВ «Автодімсервіс» згідно договору поставки від 30.0.2011р. № 110330;
- перевіркою контрагента позивача, проведеною Алчевською ОДПІ, встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів та зроблено висновок, що операції з придбання товарів та подальшої їх реалізації не мали реального товарного характеру, правочини ПП «Арикон» з постачальниками і покупцями визнано нікчемними, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість;
- в ході проведення перевірки не встановлено факту отримання позивачем товару від ПП «Арикон», а тому договір від 30.03.2011р. №110330 визнано нікчемним.
Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:
Судом встановлено, що ТзОВ «Автодімсервіс» 22.10.2010р. зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, з 08.11.2010р. є платником податку на додану вартість.
З 15.06.2012р. по 25.06.2012р. працівниками Луцької ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Автодімсервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Арикон» за період квітень-липень 2011р., про що складено акт від 04.07.2012р. №2269/22-1/37319981.
Перевіркою встановлено порушення:
- ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договір поставки № 110330 від 30.03.2011р. між ТзОВ «Автодімсервіс» та ПП «Арикон» відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону;
- ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 120535 грн., в тому числі за квітень 2011р. - 13019 грн., за травень 2011 р. - 41741 грн., за червень 2011р. - 34569 грн., за липень 2011р. - 31206 грн.
- пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. п. 135.1, 135.2. ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011р. на загальну суму 138615 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 р. - 102729 грн., за ІІІ квартал. 2011р. - 35886 грн.
Не погоджуючись із змістом та висновками Акту від 04.07.2012р. №2269/22-1/37319981, 09.07.2012р. позивачем було подано заперечення на даний акт, що залишилось без задоволення, а аргументи, викладені у ньому, відхилені в ході розгляду.
За результатами розгляду заперечення відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.07.2012р. № 0000562201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 154468 грн. та №0000572201, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 128338 грн., з них: 120535 грн. - за основним платежем та 7803 грн. - за штрафними санкціями.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Акту від 04.07.2012р. №2269/22-1/37319981, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 120535 грн., в тому числі за квітень 2011р. - 13019 грн., за травень 2011р. - 41741 грн., за червень 2011р. - 34569 грн., за липень 2011р. - 31206 грн. та заниження податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011р. на загальну суму 138615 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 р. - 102729 грн., за ІІІ квартал. 2011р. - 35886 грн. ґрунтуються на тому, що дані показники податкового обліку були сформовані неправомірно, оскільки договір, укладений з ПП «Арикон» є нікчемним в силу того, що операція з придбання товарів не мала реального характеру.
Даний висновок ґрунтується на досліджених при проведенні перевірки даних, а саме на підставі акту Алчевської ОДПІ від 14.11.2011р. №1812/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р.», відповідно до якого встановлені порушення податкового законодавства, які призвели до завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі і по взаємовідносинах з ТзОВ «Автодімсервіс», а також порушення ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655 ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог цих статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Арикон» в тому числі і по взаємовідносинах із ТзОВ «Автодімсервіс».
Разом з тим, в ході проведення перевірки встановлено, що товарно-транспорті накладні або подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника до покупця ТзОВ «Автодімсервіс» відсутні та до перевірки не надані. Також при проведені перевірки не надавались акти прийому-передачі товарів та сертифікати якості на ці товари.
Суд з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно пункту 135.1. статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судом встановлено, що 30.03.2011р. ТзОВ «Автодімсервіс» (покупець) укладено договір поставки №110330 з ПП «Арикон» (постачальник). На умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її (п. 1.1. договору), найменування продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у відповідності з належно оформленими видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору), продукція постачається партіями на умовах СРТ с. Підгайці, Луцького району, Волинської області, вул. Східна, 1 (п. 2.1. договору).
ТзОВ «Автодімсервіс» згідно даного договору поставки у період з квітня по липень 2011р. відображено в податковому обліку придбання товарів (запчастин) у ПП «Арикон» на загальну суму 723211 грн. 67 коп., в тому числі ПДВ - 120535 грн. 29 коп.
Реальність проведення зазначених вище господарських операцій позивач підтверджує наданими копіями видаткових накладних та податкових накладних.
Крім того, в підтвердження здійснення господарської діяльності позивач надає копії договорів оренди нежитлових приміщень за адресою с. Підгайці, Луцького району, Волинської області, вул. Східна, 1, акти прийому-передачі приміщень, а також договори оренди та акти прийому-передачі транспортних засобів.
Разом з тим, позивач зазначає, що реальність даної господарської операції підтверджується також платіжними дорученнями на здійснення розрахунків за придбаний товар, які були надані податковому органу під час проведення перевірки. Вказана обставина підтверджується актом від 04.07.2012р. № 2269/22-1/37319981.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що поставка товару фактично відбулася, здійснив поставку посередник, послуги якого оплачувались продавцем, при цьому товарно-транспортні накладні чи будь-які інші транспортні документи позивачу перевізником не надавались.
Крім того, позивач вказує, що придбаний у ПП «Арикон» товар був оприбуткований на складі товариства, що підтверджує прибутковими ордерами по товару на склад ТзОВ «Автодімсервіс», звітами по дебетових і кредитових операціях, аналізом рахунку 281 за квітень-липень 2011р. та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за квітень-липень 2011р., наданими під час перевірки та в ході судового розгляду даної справи.
Разом з тим позивач зазначає, що придбаний у ПП «Арикон» товар був реалізований контрагентам-покупцям позивача на підставі договорів по реалізації товару за квітень-липень 2011р., вказану обставину підтверджує наданими копіями видаткових накладних по реалізації товару ТзОВ «Автодімсервіс» за квітень-липень 2011р. та копіями податкових накладних по реалізації даного товару за цей період. Зазначені копії документів були оглянуті судом та повернуті позивачу. Допитана в судовому засіданні свідок - головний бухгалтер товариства ОСОБА_5 надала покази, що в ході проведення перевірки працівниками відповідача, які проводили перевірку, дані докази до уваги не брались.
Таким чином, з урахуванням правової позиції сторін, судом підлягали дослідженню обставини реальності здійснення господарської операції між ТзОВ «Автодімсервіс» та ПП «Арикон», на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.
Судом встановлено, що згідно договору поставки від 30.03.2011р. №110330, укладеного між позивачем та ПП «Арикон», умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнарожних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс-2000» (п.1.3 договору).
Згідно зі статтями А.4 - А.7 Міжнародних правил «Інкотермс-2000» «Поставка на умовах «С»-термінів» продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду. Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.
Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:
- нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;
- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.
Разом з тим статтею А.8 Правил передбачено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення).
У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).
Статтею Б. 8 «Інкотермс-2000» встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти транспортний документ у відповідності із статтею А.8, якщо він відповідає умовам договору.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту реальної поставки товару саме від ПП «Арикон»», яка була відображена ним при формуванні даних податкового обліку, оскільки суду в підтвердження перевезення товару не надані не лише договори перевезення товарів; повідомлення про здійснення поставки товару: хто буде перевізником, коли завантажено товар і коли відбудеться поставка, які є обов'язковими згідно зі статтями А.4 - А.7 Міжнародних правил «Інкотермс-2000», а й документи, які є доказами поставки товару згідно зі статтею А.8 Правил, а саме: автотранспорту накладну або EDI-повідомлення, які покупець був зобов'язаний прийняти у разі якщо вони відповідають умовам договору.
Разом з тим, ні в ході судового розгляду справи, ні під час перевірки, ТзОВ «Автодімсервіс» не було надано довіреностей на отримання товару директором товариства, хоча у видаткових накладних вказані різні номери і дати видачі довіреностей.
Крім того, з наданих позивачем документів на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару контрагентам-покупцям через індивідуальний характер товару не можливо встановити ту обставину, що такий товар був придбаний саме у ПП «Арикон».
Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження позивача, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012р., визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання акту від 14.11.2011р. № 1812/236-37156815 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р.» та зобов'язано Алчевську ОДПІ поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих підприємством за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. податкових зобов'язань з ПДВ.
З дослідженої судом постанови суду вбачається, що підставою для визнання протиправними дій Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки контрагента позивача стало порушення податковим органом ПК України щодо процедури та порядку проведення перевірки, однак, в ході розгляду даної справи судом не досліджувались та не встановлювались обставини реальності здійснення господарської операції між ПП «Арикон» та контрагентами-покупцями в тому числі і ТзОВ «Автодімсервіс».
Таким чином, судом, на підставі наданих сторонами доказів, встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про факт нереальності вчинення господарської операції, який, в свою чергу, не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Враховуючи вищевикладене, ТзОВ «Автодімсервіс» незважаючи на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, не мав права на підставі вказаних документів формувати податковий кредит та валові витрати, оскільки, як встановлено податковим органом та підтверджено судом, фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів не було.
Щодо нормативного обґрунтування висновків податкового органу, викладеного в акті перевірки суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.
Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Встановлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду справи відповідачем доведено порушення ТзОВ «Автодімсервіс» податкового законодавства, в результаті яких позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 120535 грн., та занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011р. на загальну суму 138615 грн., а відтак, Луцька ОДПІ правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення від 13.07.2012р. № 0000562201, №0000572201, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування до задоволення не підлягають.
Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 листопада 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук