13.12.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
13 грудня 2012 року, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Птіціної В.І., Єфімової В.О.,
при секретарі - Івченка М.О.,
за участю - представника відповідача Безуглова Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» про визнання дій неправомірними, стягнення остаточного розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 червня 2012 року, -
Оскаржуваною ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 червня 2012 року на підставі ст.116 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» про визнання дій неправомірними, стягнення остаточного розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні передано до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за місцем реєстрації проживання позивача ОСОБА_2
В апеляційній скарзі представник позивача просить ухвалу суду скасувати та справу передати по підсудності на розгляд до Гагарінського районного суду м.Севастополя, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та на неповне з'ясування всіх обставин справи. Зазначивши, що відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання позивача чи місцем його перебуванням, посилався на договір підряду, укладений позивачем, у зв'язку із яким позивач вимушений перебувати в м.Севастополі. На час звернення позивачем з позовом до суду, вказана позовна заява була підсудна Ленінському районному суду м.Севастополя, але позивач на час подання апеляційної скарги змінив реєстрацію місця свого проживання і зареєстрував місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, а тому справа підсудна Гагарінському районному суду м.Севастополя. Крім цього, посилався на порушення судом порядку прийняття судового рішення - оскаржуваної ухвали, оскільки суд не заслухав правову позицію представника позивача, не вирішив питання щодо залучення до матеріалів справи доказів, оголосив зміст прийнятого рішення без видалення у нарадчу кімнату, не оголосив ухвалу.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить її відхилити як безпідставну та необґрунтовану, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням вимог ч.1 ст.110 ЦПК України, а провадження по цій справі було відкрито з порушенням правил підсудності, оскільки місце проживання позивача ОСОБА_2. на момент його звернення до суду та на момент постановлення ухвали було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2. Згідно відмітки у паспорті позивача, тільки 17.07.2012 року місце його проживання зареєстроване у м.Севастополі (Гагарінський район).
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд І інстанції, передаючи оскаржуваною ухвалою від 25.06.2012 року вищевказану цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» про визнання дій неправомірними, стягнення остаточного розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні по підсудності до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за клопотанням відповідача, виходив з того, що місце проживання позивача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, та відсутності доказів реєстрації місце проживання чи перебування позивача у Ленінському районі м.Севастополя. Вказана обставина з'ясована судом після відкриття провадження у вказаній справі та до початку її розгляду по суті.
Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши оскаржувану ухвалу стосовно дотримання вимог закону на момент її постановлення, погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам процесуального закону.
З матеріалів справи вбачається, що у березні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м.Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк" про визнання дій неправомірними, стягнення остаточного розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 23.03.2012 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі.
Згідно з ч.1 ст.110 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть також пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ст.3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше 6 місяців на рік. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік. Реєстрація місця проживання чи перебування це внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно ч.6 ст.8 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,особи, які перебувають більше 1 місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано їх місце проживання, і які беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані зареєструвати місце перебування.
Із тексту позовної заяви вбачається, що вимоги ОСОБА_2 виникли з трудових правовідносин.
З матеріалів цивільної справи за вищевказаним позовом, які містилися на момент постановлення судом І інстанції оскаржуваної ухвали, на момент подання представником позивача вищевказаного позову позивача та на момент постановлення оскаржуваної ухвали, місце проживання позивача ОСОБА_2 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджено копією паспорту позивача (а.с.24). Крім цього, позивач при посвідченні нотаріально довіреності (а.с.11), зазначив реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2. Матеріали справи не містили даних про реєстрацію місця проживання чи перебування позивача ОСОБА_2 у м.Севастополі. Позивач ОСОБА_2 повинен був звернутися з вказаним позовом до суду за місцем реєстрації свого проживання чи перебування.
Оскільки відповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону перевіряється з урахуванням обставин, які були відомі на момент її постановлення, то колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ч.1 ст.110 Цивільного процесуального кодексу України про підсудність справи за місцем перебування позивача є такими, що не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на законі.
Крім цього, позивачем та його представником не надано суду І інстанції та суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження реєстрації місця перебування позивача ОСОБА_2 у м.Севастополі на момент постановлення оскаржуваної ухвали та розгляду апеляційної скарги позивача у апеляційному суді, а реєстрація місця проживання позивача ОСОБА_2 у Гагарінському районі м.Севастополя здійснена тільки 27.07.2012 року, а саме після постановлення ухвали суду І інстанції.
Посилання позивача та його представника в апеляційній скарзі на наявність договору підряду колегія суддів не приймає до уваги, оскільки договір підряду не є належним доказом підтвердження реєстрації місця проживання чи перебування позивача в м.Севастополі.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та його представника стосовно порушення судом І інстанції порядку постановлення ухвали, оскільки ці доводи спростовуються журналом судового засідання від 25.06.2012 року (а.с.36, 37).
Необгрунтованим є клопотання позивача та його представника в апеляційній скарзі про передання справи до Гагарінського районного суду м.Севастополя, оскільки вирішення цього питання відноситься до компетенції суду І інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 Цивільного процесуального кодексу України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.ст.303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 червня 2012 року відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: В.О.Єфімова
В.І.Птіціна