06.12.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
06 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Птіціної В.І., Єфімової В.О.,
при секретарі - Марушевській Т.В.,
за участю - представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частку нерухомого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 жовтня 2012 року, -
Оскаржуваним рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 жовтня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1. Частку спірного будинку ОСОБА_2 змінено з цілої частки на 1\2 частку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3219 гривень.
В апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 жовтня 2012 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на його необґрунтованість, на прийняття рішення з порушення судом норм матеріального й процесуального права, на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, та на не відповідність висновків суду матеріалам справи. Зокрема зазначив, що судом безпідставно було відмовлено в застосуванні строку позовної давності, про який ним заявлялося в суді І інстанції, при цьому суд І інстанції виходив з того, що в 2007 році ОСОБА_3 вже зверталася до суду з аналогічним позовом, але при переданні справи з провадження одного судді до іншого справа була втрачена та з того, що позов ОСОБА_3 про поділ спірного майна об'єднаний в одне провадження з його позовом аналогічного змісту, який ухвалою Нахімовського суду м.Севастополя від 14.11.2011 року залишений без розгляду. Позивачу про це було відомо, її представник брав участь в судовому розгляді. В квітні 2012 року ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя ОСОБА_3 було відмовлено у відновленні втраченого провадження за її позовом, але суд не надав належної оцінки цій обставині. При посиланні на ст.267 ЦПК України, судом не зазначено, з якого моменту строк позовної давності почав спливати заново. Посилався також на те, що судом також не прийнято до уваги, що з 1993 року вони з позивачем фактично припинили шлюбно-сімейні відносини і проживали окремо, що позивач в спірному будинку ніколи не проживала, місце її проживання не було зареєстровано в цьому будинку, позивач трудової, фінансової участі та участі в його реконструкції не приймала, всі роботи проводилися за його кошти. За домовленістю між ними квартира по АДРЕСА_2 після розірвання шлюбу залишалась за позивачем, а спірний будинок - за ним, в підтвердження цього ним знято з реєстрації місце свого проживання у цій квартирі, а позивач зареєструвала в ній місце свого проживання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_3, суд виходив з того, що спірний будинок придбаний у шлюбі сторонами та є спільним сумісним майном подружжя - сторін і належить сторонам у рівних частках.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені дійсні обставини справи, і справу вирішено відповідно до вимог діючого законодавства.
Судовим розглядом справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 02.11.1973 року по 26.09.2007 року. Спірний житловий будинок АДРЕСА_1 придбаний відповідачем ОСОБА_2 у 1992 році, а саме і період шлюбу з позивачем, у зв'язку із чим є спільною сумісною власністю подружжя - сторін у справі. Реконструкція спірного будинку проводилася також в період перебування сторін у шлюбі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, він з позивачем раніше у добровільному порядку здійснили поділ спірного будинку та іншого нерухомого майна з посиланням на наявність та відсутність реєстрації місця його проживання та місця проживання відповідача, та доводи відповідача ОСОБА_2 про проведення реконструкції спірного будинку за його кошти колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною 3 ст.10, ч.1 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно з частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ним або шлюбним договором.
Під час розгляду вищевказаної справи у суді першої інстанції, як і у суді апеляційної інстанції, відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що спірний будинок придбаний за його особисті кошти, що між сторонами відбувся поділ спірного будинку у добровільному порядку, що вартість спірного будинку значно збільшилася при проведенні реконструкції будинку і за власні кошти відповідача, а посилання на реєстрацію місця проживання позивача у інший квартирі і відсутність реєстрації місця проживання позивача у спірному будинку та реєстрація місця проживання відповідача у спірному будинку не свідчить про поділ спірного майна сторонами у добровільному порядку. Відповідач оспорював право власності позивача на 1\2 частку спірного житлового будинку протягом 2008-2012 років, про що свідчить подання у 2008 році ним позову до ОСОБА_3 про визнання спірного будинку його особистим майном і поділ цього спірного будинку та його заперечення проти позову ОСОБА_3 при розгляді її позову.
Судова колегія не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 щодо відмови суду у застосуванні позовної давності, оскільки позивач ОСОБА_3 вже зверталася до суду з аналогічним позовом про визнання за нею права власності на 1\2 частку спірного будинку ще у грудні 2007 року, за її позовом було відкрито позовне провадження ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 27.12.2007 року і призначався попередній розгляд справи та судовий розгляд справи (а.с.20, 31), призначалась судова експертиза в 2010 році (а.с.28), що свідчить про розгляд справи за позовом позивача ОСОБА_3 протягом 2008-2010 року. Проте, до теперішнього часу відсутнє процесуальне рішення суду І інстанції за її позовом, який поданий нею у 2007 році, питання щодо відновлення втраченого провадження ( якщо за вказаним позову приймалося судове рішення і якщо провадження втрачене) не вирішено. Позивач ОСОБА_3 зверталася до суду з заявою про відновлення втраченого провадження, яка ухвалою суду від 12.04.2012 року визнана неподаною (а.с.23). Також, у вересні 2008 року відповідач ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про поділ спірного житлового будинку, який ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 14.11.2011 року залишений без розгляду. Позивачем ОСОБА_3 оскаржувалася вказана ухвала суду І інстанції від 14.11.2011 року в апеляційному порядку (а.с.35). Всі вищевказані обставини свідчать про те, що позивач першочергово звернулася до суду в грудні 2007 року з вказаним спором в межах строків позовної давності, і повторно позивач звернулася до суду у межах строку позовної давності, оскільки дізналася про порушення свого права щодо поділу вказаного спірного будинку - про відсутність у провадженні суду І інстанції справи за її першочерговим позовом тільки в листопаді 2011 року при отриманні ухвали від 14.11.2011 року про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду, яка нею оскаржувалася в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 жовтня 2012 року відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий, суддя: \ підпис О.В.Козуб
Судді: /підпис/ В.О.Єфімова
/підпис/ В.І.Птіціна
Згідно з оригіналом
Суддя
Апеляційного суду м.Севастополя О.В.Козуб