Справа № 2603/8492/12
іменем України
09.11.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Енпол» про визнання права власності на об'єкт інвестування та частку в незавершеному будівництві, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва гаражного комплексу, з наступними характеристиками: підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 за будівельним номером, загальною площею 18,7 кв.м (за замірами БТІ) за адресою АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на об'єкт інвестування - підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 за будівельним номером, загальною площею 18,7 кв.м. (за замірами БТІ), за адресою: АДРЕСА_1, згідно контракту на будівництво напівпідземного гаражного боксу від 05 березня 1998 року, після введення в експлуатацію гаражного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 березня 1998 року між ОСОБА_1 і ДП «Енпол», яке є генеральною підрядною організацією будівництва гаражного комплексу в АДРЕСА_1, був укладений контракт на будівництво полу підземного гаражного боксу №НОМЕР_1, за яким ОСОБА_1 як інвестор інвестувала свої кошти у розмірі 7800 грн., що становить вартість будівництва об'єкту інвестування - підземного гаражного боксу № НОМЕР_1 будівельний номер, загальною площею 18,7 кв.м (за замірами БТІ).
Відповідач повинен був закінчити будівництво на протязі шести місяців після отримання коштів, проте відповідно до умов контракту, будівництво всього гаражного комплексу та введення його в експлуатацію не було завершено, що унеможливлює позивачу оформити право власності в установленому законом порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив його задовольнити.
Представник відповідача на неодноразові виклики до суду не з"являвся, хоча про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та відносини сторін, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача відповідно до ст.ст. 224-227 ЦПК України, та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
05 березня 1998 року між ОСОБА_1 і ДП «Енпол», яке є генеральною підрядною організацією будівництва гаражного комплексу в АДРЕСА_1, був укладений контракт на будівництво полупідземного гаражного боксу №НОМЕР_1, за яким ОСОБА_1 як інвестор інвестувала свої кошти у розмірі 7800 грн., що становить вартість будівництва об'єкту інвестування - підземного гаражного боксу № НОМЕР_1 будівельний номер, загальною площею 18,7 кв.м (за замірами БТІ).
Позивач повністю виконала свої обов'язки по зазначеному контракту, сплативши грошову суму, зазначену у цьому контракті, що підтверджується платіжною квитанцією №1 від 19.03.1998 р. про оплату інвестиційного внеску в розмірі 3900 грн., платіжною квитанцією №1 від 15 червня 1998 р. про оплату інвестиційного внеску в розмірі 1560 грн. та платіжною квитанцією №4 від 10 квітня 1998 р. про оплату інвестиційного внеску в розмірі 2340 грн. Сума за зазначеними квитанціями становить 7800 грн. Таким чином, позивач набула всі права та обов'язки за контрактом інвестування будівництва підземних гаражів від 05.03.1998 р., предметом якого було інвестування у будівництво гаражу №НОМЕР_1, розташованого у гаражному комплексі за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач повинен був закінчити будівництво на протязі шести місяців після отримання коштів, та відповідно до умов контракту здійснити, будівництво всього гаражного комплексу, ввести його в експлуатацію та передати позивачу вище зазначений гараж у власність.
Встановлені обставини свідчать, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за контрактом, а саме не передано об'єкт інвестування по акту прийому - передачі, що порушує майнові права позивача.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Статтею 2 Закону встановлено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону, інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.
Статтею 7 цього Закону встановлено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Статтею 9 Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-який інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Умови договорів (контрактів), укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, згідно із ст. 18 Закону, чинні на весь строк дії цих договорів (контрактів) і у разі, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору (контракту).
Стаття 19 Закону визначає, що захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих та створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, в тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності.
Так, Законом України "Про інвестиційну діяльність" не передбачено механізму передачі майнових прав інвестору на об'єкти інвестицій. Разом з тим, ч. 7 ст. 8 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Подібні за змістом відносини врегульовано Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництва житла та операціях з нерухомістю".
Згідно із ст. 9 вищевказаного Закону, управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду.
Відповідно до ст. 10 Закону, в договорі має бути передбачене зобов'язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов'язань перед управителем. За кожним об'єктом будівництва забудовник та управитель укладають, зокрема, договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва.
Система функціонування Фонду фінансування будівництва передбачає, згідно із ст. 13 Закону, зокрема, передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об'єкти інвестування, майнових прав на ці об'єкти інвестування за договором про уступку майнових прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір - це домовленість щодо встановлення, зміни або припинення зобов'язання як правовідношення. Предметом договору є зобов'язання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Статтею 177 ЦК України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Стаття 178 ЦК України встановлює, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Відповідно до ст. 190 ЦК України майнові права є неспоживчою річчю, майнові права визнаються речовими правами.
Отже, право на отримання об'єкту будівництва та оформлення його у власність, є майновим правом позивача і може вільно передаватись іншим особам.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, вищезазначені обставини справи позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі по 218,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 224-227 ЦПК України, Конституцією України, ст. 11, 12, 16, 177, 178, 190, 328, 525, 526, 876 ЦК України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", Законом України "Про планування і забудову територій", Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", суд -
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва гаражного комплексу, з наступними характеристиками: підземний гаражний бокс № НОМЕР_1, загальною площею 18,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт інвестування - підземний гаражний бокс № НОМЕР_1, загальною будівельною площею 18,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, згідно контракту на будівництво напівпідземного гаражного боксу від 05 березня 1998 року, після введення в експлуатацію гаражного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ДП «Енпол» на користь ОСОБА_1 на відшкодування понесених судових витрат по 218,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів до Деснянського районного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: