Справа № 2603/3359/12
іменем України
13.08.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Житлово - будівельний кооператив «Хімік-22» про визнання права власності на ? частину квартири та встановлення порядку користування квартирою, -
До суду звернулась позивач з позовом, про визнання права власності на ? частину квартири та встановлення порядку користування квартирою.
Свої вимоги мотивувала тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вона зареєструвала шлюб 23 грудня 1994 року у відділі РАГС Дніпровського району м. Києва, актовий запис № 1844. 24 березня 2009 року шлюб між ними був розірваний. Від спільного подружнього життя у них народилось двоє дітей: дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час шлюбу, 26 квітня 1996 року, ними була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Зазначена квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат: 17.8 кв.м. з балконом, 12.1 кв.м. з балконом, 11.8 кв.м. без балкона, а разом житлова площа складає 41,7 кв.м.; службових приміщень: кухні - 8.3 кв.м., коридору та інших допоміжних приміщень, загальною площею - 73,5 кв.м. У квартирі зареєстровані чотири особи: вона, відповідач по справі та їх неповнолітні діти. Кожен із співвласників має право власності на ? частину квартири, тобто 20,85 кв.м. жилої площі. Відповідач постійно чинить їй з дітьми перешкоди у користуванні квартирою. Погрожує позбавити її права користування квартирою. Таким чином, вона змушена звертатись до суду з вказаним позовом.
В судовому засіданні позивач, підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що позивач вводить суд в оману, стверджуючи в позовній заяві на те, що спірна квартира придбана за час шлюбу. Ця інформація не відповідає дійсності, бо квартира була ним придбана у свою власність не за кошти їх сім'ї, а за кошти австралійського громадянина, спонсора - мільйонера ОСОБА_5 і подарована йому - полковнику ОСОБА_2, на ту пору офіцеру Головного Управління Розвідки Міністерства Оборони України. Враховуючи інтереси їх спільних дітей, відсутність правових підстав на володіння квартирою його колишньою дружиною, на неадекватність її поведінки просив суд відмовити в задоволенні її позову.
Третя особа - Житлово - будівельний кооператив «Хімік-22» до суду не з'явилась причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, про що не заперечували позивач та відповідач.
Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналізуючи зазначену норму, суд вважає, що реєстрація права на майно, придбане під час шлюбу, лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.
Статтею 71 СК України передбачено спосіб та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір вирішується судом.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 грудня 1994 року по 24 березня 2009 року.(а.с. 9-10)
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.11-12)
Під час сумісного проживання 26 квітня 1996 року ними була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу нерухомості, посвідченого 26.04.1996 р. Київською універсальною біржею р.№ В2826/4321, зареєстрованого КМБТІ 30 квітня 1996 року р.№ 1096. Право власності на зазначену квартиру оформлено на ім'я ОСОБА_2.
На даний час у квартирі зареєстровані сторони та їх неповнолітні діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7)
Відповідач не заперечував той факт, що квартира є майном, яка придбана під час шлюбу, однак він вважає, що дана квартира належить тільки йому, оскільки придбана не за кошти їх спільного бюджету, а придбана за кошти спонсора - мільйонера і подарована йому.
З огляду на викладене, запропонований позивачем поділ майна не порушує прав кожної сторони та в грошовому вигляді відповідає рівності часток подружжя.
Отже, вимоги позову щодо поділу квартири є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується визначення порядку користування житловим приміщення, у відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд та згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Як встановлено в судовому засіданні, квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат: 17.8 кв.м. з балконом, 12.1 кв.м. з балконом, 11.8 кв.м. без балкона, а разом житлова площа складає 41,7 кв.м.; службових приміщень: кухні - 8.3 кв.м., коридору та інших допоміжних приміщень, загальною площею - 73,5 кв.м.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що спірна АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя, яке придбане за час шлюбу і належить кожному з подружжя в рівних долях. Сторони та їх діти зареєстровані у спірній квартирі та не позбавлені права користування нею.
Оскільки виділ квартири кожному власнику в натурі неможливий, а встановлення порядку користування квартирою не порушує права власності кожного з власників, не зменшує частки кожного з власників у спільній власності та є єдиним вирішенням виниклого між ними спору, позовні вимоги позову щодо визначення порядку користування жилим приміщенням, а саме кімнату площею 12,1 кв.м. з балконом та кімнату площею 11,8 кв.м. виділити позивачу з дітьми, а відповідачу кімнату площею 17,8 кв.м з балконом, місця загального користування кухню, корилор, та інші приміщення залишити у спільному користуванні, оскільки такий порядок користування в квартирі не призведе до істотного погіршення житлових умов сторін та не порушить їхні житлові права, - є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджені граничні розміри компенсації таких витрат.
Згідно з вимогами ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать і витрати на правову допомогу ( п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК).
На підтвердження вимог позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу не було надано квитанції про сплату 600 грн. за надання юридичної допомоги.
Суд вважає, що не підлягають відшкодуванню витрати по наданню правової допомоги, оскільки цей факт позивачем не було доведено.
Виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, якщо позов задовольняється частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 27,31-32, 60, 123, 137, 143-144, 179, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 316,319,321,358 ЦК України, ст. ст. 60, 65, 68, 70-71 СК України, суд, -
Позов Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 - спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнати право власності на ? частини квартири за кожним.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування:
- ОСОБА_1 житлову кімнату 12,1 кв. м. з балконом та 11,8 кв.м.
- ОСОБА_2 житлову кімнату 17.8 кв. м. з балконом.
Місця загального користування - коридор, кухню, ванну кімнату, санвузол - залишити в загальному користуванні сторін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 605. 85 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення до Деснянського районного суду м. Києва апеляційної скарги.
Суддя: