2/2603/4709/12
Справа № 2603/9559/12
іменем України
25.12.2012 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого -судді Журавської О. В.
при секретарях Ковба А. В., Гаврилюк Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики,
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики.
В позовній заяві зазначається, що 10.12.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики, за яким позивач передав, а відповідач отримав в позику грошові кошти в сумі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) доларів США. Відповідач зобов'язався повернути позику в повному обсязі не пізніше 10.01.2011 р. Факт передачі та отримання коштів було зафіксовано власноручно написаною відповідачем розпискою. У встановлений розпискою строк відповідач грошові кошти позивачу не повернув та відмовляється в добровільному порядку виконати взяте на себе зобов'язання. Внаслідок неповернення відповідачем грошових коштів позивачу було завдано збитків, а саме позивачем було втрачено доходи, які він міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода). На підставі наведеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) доларів США, що за курсом НБУ на день звернення до суду становить 599 250 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок, 3 % річних від простроченої суми за період з 11 січня 2011 року по 07 серпня 2012 року в сумі 3 544 (три тисячі п'ятсот сорок чотири) долари США 52 центи, що за курсом НБУ на день звернення до суду становить 28 320 (двадцять вісім тисяч триста двадцять) гривень 72 копійки, не отриманої вигоди в сумі 151 043 (сто п'ятдесят одна тисяча сорок три) гривні 84 копійок та витрати по сплаті судового збору.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що він дійсно отримав грошові кошти в сумі 75 000 доларів США від ОСОБА_1, але не повернув позику в зв'язку з тим, що зазначеними коштами в подальшому заволоділи шахрайським шляхом сторонні особи. Позов в частині стягнення основного боргу не заперечує, в задоволенні іншої частини позову просить відмовити.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 10 грудня 2010 року між сторонами було укладено договір позики. Відповідачем ОСОБА_2 було написано розписку про те, що він отримав від ОСОБА_1 позику у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) доларів США і зобов'язується повернути дану позику не пізніше 10 січня 2011 року. Розписка була написана власноручно ОСОБА_2 у присутності двох свідків (а.с. 69-71).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Статтею 1047 ЦК України встановлено для договору позики обов'язкову письмову форму. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, або позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем жодним чином не виконані покладені на нього зобов'язання щодо сплати по грошовому зобов'язанню, тобто суму позики відповідач добровільно в обумовлений сторонами строк не повернув.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього ж кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно з ч. 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми боргу та 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Упущена вигода -це дохід або прибуток, який міг би отримати суб'єкт у разі здійснення своєї діяльності і який він не одержав в наслідок дії обставин, що не залежили від нього, якщо розмір його передбаченого доходу або прибутку можна обгрунтувати.
Посилання позивача на можливе отримання прибутку, у випадку повернення йому грошових коштів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача не отриманої вигоди не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в сумі 3219 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 2 ч. 11, 22, ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1166 ЦК України, ст.ст. 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 599 250 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок, та 3 % річних у розмірі 28 320 (двадцять вісім тисяч триста двадцять) гривень 72 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подаччі в 10-ти денний строк апеляційної скарги.
Суддя